Экономические
науки /3.Финансовые
отношения
студ. Бондаренко В. В.
Наук. керівник: доц. Нікітішин А. О.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна
Напрями
вдосконалення адміністрування податку на додану вартість в Україні з
урахуванням зарубіжного досвіду
Актуальність теми. Сучасні
проблеми оптимізації рівнів і баз оподаткування, вдосконалення адміністрування
непрямого оподаткування, і зокрема, податку на додану вартість (далі – ПДВ), є
надзвичайно актуальними для України. Починаючи з 1992 року, коли в країні
вперше був уведений ПДВ, ведуться постійні суперечки про доцільність його
стягнення або повернення до податку з обороту, про рівень ставок і порядок обчислення
зобов’язань по податку, обсяги й структуру пільг, порядок стягнення ПДВ при
експорті й імпорті товарів і послуг.
Метою дослідження є
аналіз зарубіжного досвіду адміністрування ПДВ та його застосування в Україні з
метою вирішення існуючих проблем непрямого оподаткування.
Виклад основного матеріалу.
З метою уніфікації податкового законодавства України з відповідними нормами
права зарубіжних країн необхідно провести порівняльний аналіз світового досвіду
адміністрування податку на додану вартість.
В залежності
від того, яка частка тих чи інших податків та зборів в загальному об’ємі
податкових надходжень, виділяють три основні моделі системи податків та зборів.
Умовно вони називаються англосаксонська, євроконтинентальна та
латиноамериканська.
Англосаксонська
модель оподаткування існує в таких країнах як Австралія, Великобританія, Канада
та США. Вона орієнтована на прямі податки з фізичних осіб, частка непрямих
податків незначна.
Євроконтинентальна
модель відрізняється високою часткою відрахувань на соціальне страхування, а
також значною часткою непрямих податків: надходження від прямих в декілька
разів менші від непрямих. Найяскравішим представником даної моделі є Франція,
якій і належить першість у введенні ПДВ у 1954 р.
Латиноамериканська
модель оподаткування характеризується практично рівними частинами непрямих і
прямих податків серед податкових надходжень. До неї відносять країни Латинської
Америки та деякі постсоціалістичні
держави [1].
Розглянемо
характерні особливості перерахованих вище моделей на прикладі їх найяскравіших
представників.
У Канаді
податок на додану вартість введений порівняно недавно. Перед введенням нового
податку роз’яснювальну роботу здійснювали три організації – Міністерство
фінансів, Служба доходів і Служба інформування споживачів. Вони проводили
семінари, тренінги, розсилали інформаційні бюлетені, надавали консультації по
телефону. На цю програму, за деякими оцінками, держава витратила більше 98,5
млн дол США.
Ставки податку
на додану вартість встановлені від 5 до 13 %, також діє ставка 0 %. У Канаді
основні бакалійно-гастрономічні товари оподатковуються за нульовою ставкою – це
молоко (без смакових добавок), хліб та інші продукти, які не належать до
напівфабрикатів, але сухі сніданки до основних товарів не входять. Така
диференціація не завжди досить чітко простежується – незначні зміни складу
інгредієнтів, упаковки і температури можуть призвести до різного оподаткування
ПДВ. Наприклад, солоний арахіс оподатковують ПДВ, а не солоний оподатковується
за нульовою ставкою. Продаж п’яти і менше пончиків у межах однієї угоди
підлягає оподаткуванню за однією ставкою податку, а шести і більше – за
нульовою ставкою.
В Австралії
перехід до ПДВ коштував державі приблизно 464 млн. дол. США і включав різні
форми допомоги бізнесу в освоєнні нової системи, а також різні навчальні
програми [2].
У
Великобританії з точки зору доходів ПДВ посідає друге місце після прибуткового
податку і формує приблизно п'яту частину бюджету країни. Діють три ставки ПДВ:
0, 5 і 20%. Нульова ставка податку застосовується до 17 груп товарів: продуктів
харчування; водопостачання та каналізації; книг і посібників для сліпих; палива
і опалення; транспортних засобів; міжнародних послуг; одягу і взуття;
благодійності. Ставка в 5% застосовується до послуг з комунальним видам забезпечення.
Основна ставка – 20% [1].
У Франції існує чотири види ставок ПДВ: 19,6% — нормальна
ставка на всі види товарів i послуг; 33,33% — гранична ставка на предмети
розкоші, автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% — пільгова ставка на товари
культурного повсякденного вжитку (книги); 5,5% — на товари i послуги першої
необхідності (продукти харчування, за винятком алкоголю i шоколаду,
медикаменти, житло, транспорт). Зараз спостерігається тенденція до зниження
ставок i переходу до двох ставок — 19,6% i 5,5%.
Законодавством
Франції передбачено звільнення від сплати ПДВ шляхом його відшкодування при
експортних операціях i в результаті застосування різних ставок при покупці i
продажу. Крім того, від сплати ПДВ звільняються такі види діяльності: медицина
i медичне обслуговування; освіта; діяльність суспільного i благодійного
характеру; страхування та гральний бізнес. Слід
зазначити, що у Франції при такій гнучкості ПДВ забезпечує 60% усіх податкових
надходжень, а це говорить про його ефективність.
В Росії існує широкий перелік
неоподатковуваних ПДВ операцій (пільг), у т.ч. внески учасників-засновників у
статутний капітал; ввіз іноземними засновниками технологічного встаткування як
внесок у статутний капітал;
експорт товарів, робіт, послуг.
Податкові ставки, починаючи з 1.01.2004р.
і дотепер, знижена і становить не 20%, а 18%; по деяких видах продовольчих
товарів і товарів для дітей – 10% [3].
В Аргентині
загальна ставка ПДВ становить 21%. Збільшена ставка в розмірі 27%
застосовується у галузі надання громадських послуг, таких як продажі газу,
електроенергії, води і в області телекомунікацій. Знижена податкова ставка в
розмірі 10,5% застосовується для специфічних видів діяльності (продажу певних
сировинних товарів; надання санітарних, медичних послуг; перевезення пасажирів
за маршрутами понад 100 км) [1].
Систематизуємо
наведені дані у вигляді таблиці 1.
Таблиця
1
Надходження
ПДВ до бюджету та види ставок за основними моделями оподаткування
|
Модель |
Країна |
Надходження
ПДВ в бюджет (%) |
Види
ставок ПДВ (%) |
||
|
Англосаксонська |
Австралія |
- |
0 |
8 |
20 |
|
Канада |
- |
0 |
5 |
13 |
|
|
Великобританія |
17 |
0 |
5 |
20 |
|
|
Євроконтинентальна |
Франція |
60 |
5,5 2,1 7 |
19,6 |
33,3 |
|
Латиноамериканська |
Росія |
41 |
- |
10 |
18 |
|
Україна |
43,7 |
0 |
20 |
- |
|
|
Аргентина |
42 |
10,5 |
21 |
27 |
|
В Україні ПДВ
фактично гальмує розвиток підприємництва. ПДВ
робить невигідним саме внутрішнє споживання, з якого він справляється. Можна
припустити, що за рахунок ПДВ приблизно на 20% пригнічується споживчий попит.
Це серйозна проблема для української економіки загалом.
Від ПДВ
найбільше страждають експортери, точніше, від неповернення його різниці. Адже
практично вся сума "вхідного" податку, яку експортери сплатили своїм
постачальникам, має повертатись з бюджету.
Тому в Україні
лунають чисельні пропозиції щодо скасування ПДВ. Проти цього наводяться два
аргументи:
1) ПДВ є у всіх
країнах Євросоюзу та основних зовнішньоторговельних партнерах України;
2) ПДВ в
Україні є бюджетоутворюючим податком, тому його скасування може викликати
бюджетний колапс [4].
Підсумовуючи
вищевикладене, в межах даної проблематики необхідно звернути увагу на вирішення
таких питань:
1) податкова
політика в Україні повинна бути спрямована сьогодні на зменшення частки ухилянь
від сплати ПДВ. Для вирішення даної проблеми необхідно зменшити
адміністративний податковий тягар;
2) досвід
зарубіжних країн підтверджує високу ефективність застосування диференційованих
ставок ПДВ. Такий підхід у сфері непрямого оподаткування зробить можливим
стимулювання попиту, через який забезпечується вплив на виробництво
продовольчої продукції. Така пропозиція матиме і соціальний ефект, що
полягатиме у перерозподілі податкового тягаря;
3) також
світовий досвід показує, що при ліквідації податкових пільг суттєво послаблюється
регулятивна функція податків у вирішенні практичних завдань вирівнювання
економічного розвитку територій і стимулювання пріоритетних напрямів розвитку
виробництва. В ідеалі податкова ставка повинна бути низькою і єдиною для всіх
підприємств.
Проте при
запозиченні досвіду у сфері адміністрування ПДВ необхідно зважати на реалії
суспільного та державного життя в Україні, а також враховувати конкретні
обставини, географічне положення, культуру і традиції, наявність ресурсів і
загальний рівень розвитку кожної окремої країни.
Література:
2. Ткаченко В.В. Міжнародна
практика оподаткування / В. В. Ткаченко // Сталий розвиток економіки:
всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2012. - № 6. – С. 296-304.
3. Львівська податкова
служба / [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.lv-sta.gov.ua.
4. Щотижневий аналітичний моніторинг 2012 р. № 13 / [Електронний ресурс].—Режим доступу: http://www.
kuchma. org.