Экономические науки/ 3.Финансовые отношения.

Студентка Діковенко Марина Валеріївна

Науковий керівник: к.е.н. Коцеруба Наталія Василівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Державний фінансовий контроль: поняття, зміст та завдання

Актуальність теми. Ефективне функціонування державних фінансів, раціональний розподіл і використання фінансових ресурсів, а також динамічний розвиток вітчизняної економіки передбачають проведення постійного фінансового контролю з боку держави. Здійснення такого контролю є обов’язковим елементом регуляторної системи, мета якої полягає у своєчасному виявленні відхилень від прийнятих стандартів, порушень принципів законності, ефективності, доцільності та економності управління фінансовими ресурсами, що стало підгрунттям попередження правопорушень, посилення відповідальності уповноважених осіб, отримання відшкодування збитків та перешкоджання повторення виявлених порушень у майбутньому.

Аналіз останніх публікацій. Проблеми фінансового контролю досліджували українські науковці, серед яких: І.А. Бєлобжецький, М.Т. Білуха, С.І. Бобир, В.В. Бурцев, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, Е.О. Вознесенський, Л.І. Вороніна, Ю.А. Данилевський, Н.І. Дорош, В.П. Дяченко, З.В. Гуцайлюк, Є.В. Калюга, Л.М. Крамаровський, Є.В. Коломін та багато інших.

Виклад основного матеріалу. Складні економічні процеси, які сьогодні відбуваються практично у всіх країнах світу, істотно стримують розвиток такого важливого складника державного управління, як фінансовий контроль.

Підхід науковців до визначення категорії «державний фінансовий контроль» значною мірою залежить від розуміння її сутності. Такі дослідники, як Л. Воронова, Ю. Воронін, Н. Хімічев зазначають, що це контроль за формуванням, розподілом і використанням саме державних ресурсів.

Також у визначенні даної категорії різними авторами наводяться різні цілі проведення державного фінансового контролю. Так, А. Г. Зюнькін говорить, що державний фінансовий контроль проводиться з метою забезпечення законності, фінансової дисципліни при мобілізації, розподілі та використанні коштів і матеріальних цінностей. Н. І. Хімічев визначає мету державного фінансового контролю як підтримку ефективного соціально-економічного розвитку країни та регіонів. Ю. О. Костенко стверджує, що державний фінансовий контроль необхідний для раціонального співвідношення між потребами у фінансах і наявністю грошових ресурсів [1].

При цьому більшість авторів загострюють увагу на тому, що державний фінансовий контроль проводиться відповідними державними органами з метою встановлення відповідності вимогам чинного законодавства на підконтрольних об’єктах.

Розглянувши різні підходи щодо визначення змісту державного фінансового контролю, можна стверджувати, що державний фінансовий контроль – це здійснення нагляду спеціально уповноваженими органами влади у межах, встановлених законодавством, за діяльністю суб’єктів фінансово-господарської діяльності з метою попередження, виявлення та припинення фінансових правопорушень, а також контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів у процесі формування, розподілу та використання ними фондів грошових коштів.

Суб’єктами державного фінансового контролю виступають такі органи влади: Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Рахункова палата, Державна податкова служба, Державна фінансова інспекція, підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Мета державного фінансового контролю полягає у підвищенні ефективності управління державними фінансовими ресурсами шляхом здійснення державного нагляду за процесом формуванням, розподілу та використання фінансових ресурсів держави [2].

Основними завданнями державного фінансового контролю виступають: нагляд за дотриманням законності суб’єктами господарювання у процесі формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави; запобігання вчиненню злочинів за здійснення фінансових операцій підконтрольними суб’єктами; виявлення правопорушень у фінансовій сфері; блокування відхилень, що перешкоджають законному використанню майна та

коштів; притягнення до відповідальності порушників фінансового законодавства; сприяння ефективному використанню державних фінансових ресурсів; захист економічних інтересів держави, суб’єктів господарювання та громадян [3].

На сьогодні існує ряд проблем у сфері державного фінансового контролю, які потребують уваги. Найбільш вагомі серед них такі:

1. Переважна більшість контрольно-ревізійних процедур має фіскальний характер. На практиці найчастіше використовують ревізію та перевірку. Ці методи дають змогу лише виявити фінансові порушення, але не дають змогу запобігти їм чи вивчити причини їх виникнення.

2. Переважання заходів подальшого (наступного) контролю. Існуючі процедури попереднього та поточного контролю у межах діючої системи фінансового контролю є досить слабкими та неврегульованими.

3. Не усвідомлення важливості внутрішнього фінансового контролю як в системі управління державними фінансами, так і керівниками підприємств, установ, організацій.

4. Зростання фінансових порушень у сфері використання бюджетних коштів.

5. Неврегульованість діяльності та дублювання функцій суб'єктів фінансового контролю [4].

Усі зазначені проблеми негативно впливають на розвиток і становлення системи державного фінансового контролю та потребують впровадження певних заходів щодо їх вирішення. На сучасному етапі необхідно: 1) визначити, з урахуванням умов розвитку фінансової системи України, основи організації системи державного фінансового контролю; 2) окреслити, з урахуванням провідного європейського досвіду, методологію здійснення державного фінансового контролю шляхом прийняття відповідних стандартів; 3) удосконалити кадрове забезпечення органів системи державного фінансового контролю; 4) покращити матеріально-технічне і фінансове забезпечення функціонування системи державного фінансового контролю [3].

Висновки. Підсумовуючи, можна зазначити, що існують різні підходи щодо визначення державного фінансового контролю. Незважаючи на те, що сучасна економіка має ринковий тип, поява фінансових криз свідчить, що ринок неспроможний самостійно регулювати економічні процеси. Тому, державне втручання в економічні процеси, а зокрема, проведення фінансовогоконтролю є необхідним для підтримки стабільності економічного та соціального розвитку.

Для ефективного здійснення державного контролю необхідно здійснити ряд заходів, щодо удосконалення законодавства у сфері контролю, чітко встановити мету, функції і завдання органів, які уповноважені здійснювати нагляд від імені держави за фінансовою діяльністю суб’єктів господарювання.

Література:

1. Большакова О. Ю. Методологічні принципи фінансового контролю: принцип незалежності/О.Ю. Большакова, Г.О. Кравченко//Фінансовий контроль. – 2010. – № 2. – С. 22–28.

2. Плескач В. Фінансовий контроль у контексті трансформаційних процесів економіки/В. Плескач//Фінанси України. – 2009. – № 6. – С. 85.

3. Стефанюк І. Державний фінансовий контроль: проблеми ідентифікації й визначення системи/І. Стефанюк//Фінанси України. – 2010. – № 11. – С. 12.

4. Фещенко Л. Функціональна структура системи державного фінансового контролю в Україні/Л. Фещенко//Банківська справа. – 2011. – № 1. – С. 12–23.