Экономические науки /3.Финансовые отношения

студ. Куковіца Л.А.

Наук. керівник: доц. Нікітішин А. О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Шляхи покращення акцизного оподаткування в Україні

Актуальність теми. Акцизний збір як форма специфічних акцизів є досить важливим фіскальним інструментом держави. Роль акцизного збору у соціально-економічних процесах визначається його здатністю регулювати інтерес виробників до входження у такі сфери бізнесу, як виробництво алкоголю, тютюну, транспортних засобів, паливо-мастильних матеріалів. Вилучення надприбутку з окремих високорентабельних галузей виробництва підакцизних товарів, а також зменшення споживання продуктів, які несуть шкоду здоров’ю та навколишньому середовищу, теж є функціональним проявом та проблемами акцизного оподаткування.

Метою дослідження є виділення можливостей покращення регулюючого впливу акцизного податку на економіку при збереженні його фіскальної функції.

Виклад основного матеріалу. Протягом усього свого часу активного використання, як джерела податкових надходжень та засобу державного регулювання економіки, акцизний збір відігравав виняткове фіскальне та регулююче значення. Історія свідчить, що в умілих руках він міг стати передумовою розвитку економіки держави, а у протилежному випадку – ефективним засобом її пригнічення та деградації.

Акцизний збір – це різновид непрямих податків, яким оподатковуються високорентабельні та монопольні товари, який включається у ціну товару та платниками якого виступає кінцевий споживач товару на який нараховується акциз.

В України акцизний збір запроваджено з грудня 1991 року, коли було прийнято Закон України “Про акцизний збір”, який введено у дію з 1992 року. Тоді ж до переліку традиційних підакцизних товарів – алкогольних та тютюнових виробів було включено, так звані, товари розкоші: килими і кришталь, ікра і рибні делікатеси, шоколад і автомобільні шини, вироби з хутра, одяг з натуральної шкіри. Характерною особливістю теперішнього акцизного оподаткування в Україні є те, що не існує єдиного законодавчого документа, в якому б було відображено всі норми, пов’язані з питаннями справляння акцизного податку [1].

Акцизний збір має низку позитивних ознак у порівнянні з іншими податками, таких як:

- висока швидкість надходження до бюджету, оскільки перерахування відбувається відразу після реалізації товару чи послуги;

- відсутність ризику несплати у випадку нерентабельного виробництва, оскільки збір не залежить від прибутку підприємства;

- при зростанні добробуту та споживання населення збільшуються надходження акцизного податку до бюджету, а отже, - і доходи держави;

- регулярно і швидко надходить до бюджету, зважаючи на наявність постійної потреби населення у споживанні підакцизних товарів;

- оскільки споживання майже рівномірне в територіальному розрізі, акцизний збір дає змогу вирівнювати регіональний рівень податкового навантаження;

- має стримуючий вплив на споживання товарів, шкідливих для здоров’я населення;

- диференціюючи податкові ставки, держава отримує можливість впливу на розвиток виробництва і сфери послуг, а також здійснювати рівномірний розподіл податкового навантаження на різні соціальні верстви населення.

Однак не варто абстрагуватись і від тих недоліків, що негативно впливають на соціально-економічне становище через необґрунтоване використання непрямих податків. Найбільший недолік - це відсутність безпосередньої залежності від розміру доходів платників. Групи осіб з низьким рівнем доходу як податок у ціні споживчих товарів сплачують більшу частку свого доходу порівняно з високодохідними групами. До інших недоліків акцизного податку можна віднести відносну дорожнечу їх адміністрування та недостатню ефективність у частині поліпшення структури споживання через зменшення в ній частки шкідливих товарів, оскільки відбувається зміщення таких товарів в “тіньовий” сектор .

На сьогодні законодавство України з питань акцизного оподаткування вимагає удосконалення. Чітко не визначено переліку підакцизних товарів, різною є база оподаткування: в одних випадках це вартість підакцизних товарів, в інших – величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару, об'єму циліндрів двигуна автомобіля, тобто натуральних показниках, а також змішана, яка поєднує вартісні і кількісні показники. Крім того, значна частина норм просто не діє, оскільки іншими законодавчими актами встановлено норми, які не узгоджуються з нормами, встановленими законодавчими актами з питань оподаткування акцизним податком [2].

Вважається, що специфічні акцизи лягають тягарем лише на плечі споживачів, і деякі автори навіть стверджують, що виробнику байдуже, яку частку прибутку у формі акцизу необхідно віддати державі, адже фактично сплачує її споживач. В Україні, порівняно з іншими країнами, надходження акцизного податку щодо рівня ВВП та зведеного бюджету значно менші. У більшості країн світу акцизи є досить вагомим джерелом податкових надходжень. Частка акцизного податку у структурі доходів Державного бюджету України у 2012 році становила 12,53 %. Обсяги надходжень від акцизного податку залежать від таких основних чинників, як: законодавчо встановлений перелік підакцизних товарів; величина підакцизних товарів, що споживається населенням; ставки акцизного податку та надані пільги.

Незважаючи на поступове зменшення кількості товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком, і, як наслідок, скорочення загальної бази оподаткування відбувається постійний ріст надходжень сум цього податку в дохідній частині бюджету країни. Таким чином, аналіз становлення системи акцизного оподаткування протягом останніх років свідчить про наявність тенденції до створення більш раціональної у фіскальному аспекті системи акцизного оподаткування, що досягається за рахунок підтримки мінімального переліку підакцизних товарів, посилення державного контролю за їх виробництвом та обігом, а також повнотою сплати акцизного податку [3].

Отже, можна підтримати пропозиції щодо реформування акцизного податку в частині поступового підвищення його ставок шляхом їх перегляду не рідше, ніж раз на два роки; запровадження акцизів на електроенергію та енергетичне паливо, як це відбувається в країнах ЄС. Водночас викликає заперечення необхідність диференціації ставок акцизного податку на традиційні підакцизні товари в напрямку підвищення їх для дорогих товарів і зниження – для дешевих. Якщо маються на увазі такі традиційні підакцизні товари, як алкогольні напої і тютюнові вироби, то дешеві їх види, як правило, є більш шкідливими для здоров'я. Їх оподаткування за зниженими ставками стимулюватиме споживання, тоді як призначення акцизного податку на ці види товарів – обмежувати його.

Література:

1.Фрадинський О.А. Еволюція акцизного оподаткування в Україні. / О.А. Фрадинський // Вісник Хмельницького національного університету. Серія Економічні науки, 2009 рік, - №1. – С. 112-116.

2. Хлєбнікова І.І. Стан і умови акцизного оподаткування // Актуальні проблеми економіки. -2010. – №4. – С.228-235.

3. Макаренко В.В. Напрями вдосконалення адміністрування акцизного збору в Україні // Інноваційна економіка // Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. – http://www.nbuv.gov.ua