Экономические науки/ 6.Маркетинг и менеджмент

д.е.н., професор Щекович О. С., Голобородько Т.В., Демченко А.А.

Криворізький національний університет

Управління фінансовими ризиками підприємств будівельної галузі

На даний момент суб’єкти економіки України вимушені вести свою діяльність у нестабільному середовищі в умовах невизначеності, неотримуючи повної інформації про контрагентів. Це створює передумови появи фінансових ризиків, які є присутніми у більшості господарських операцій.

Під фінансовим ризиком у літературі дуже часто розуміється ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу чи капіталу у ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності [1].

Будівельна галузь більше ніж будь-які інші галузі економіки пов’язана з виникненням фінансових ризиків, джерелами формування яких можуть бути як дії інвесторів, «заморожений» стан об’єктів будівництва в наслідок відсутності фінансування, зростання дебіторської заборгованості, падіння цін на об’єкти будівництва, інфляція, так і дії спеціалізованих підрядних партнерських організацій.

За своїм походженням ризики в будівництві поділяють на: природні – випадкові події та стихійні явища, які не залежать від діяльності людини; антропогенні ризики, які виникають внаслідок різноманітної господарської та науково-технологічної діяльності людини. Управління фінансовими ризиками полягає у розробці системи заходів, що спрямовуються на нейтралізацію можливих негативних фінансових наслідків ризиків і здійснюється у декілька етапів: аналіз ризику, контроль за ризиком, фінансування ризику, в тому числі спрямування коштів на його фінансування [2, 259].

Управління фінансовими ризиками підприємств будівельної галузі передбачає здійснення таких послідовних кроків:

1. Визначення можливих видів фінансових ризиків.

2. Оцінка ймовірності настання ризикової події для кожного виду ризику.

3. Визначення рівня можливих втрат, визначення допустимої зони ризику.

4. Дослідження факторів, які впливають на рівень фінансового ризику.

5. Розробка стратегії управління та ліквідації ризиків.

У системі управління фінансовими ризиками підприємств будівельної галузі велика увага має приділятись саме ризикам, пов’язаним із виникненням дебіторської заборгованості: несвоєчасна сплата боргів, зниження розмірів виручки у зв’язку з іммобілізацією оборотних коштів у дебіторську заборгованість, неможливість збору повної інформації щодо фінансового стану дебіторів, зниження абсолютної ліквідності у зв’язку зі значним обсягом дебіторської заборгованості, низька результативність та ефективність механізмів формування та інкасації дебіторської заборгованості.

Механізм нейтралізації ризиків може бути як зовнішній (страхування фінансових ризиків у страхових компаніях) так і внутрішній. При страхуванні ризиків страховиками виступають відповідні страхові компанії або банк, які мають відповідну ліцензію на право здійснення страхування, страхувальником може бути як забудовник, інвестор, так і підрядна організація.

До найбільш дієвих внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків відносяться:

1. Уникнення ризику: відмова від укладання договору, де рівень фінансових ризиків є досить високим, відмова від співпраці з партнерами з негативною репутацією тощо.

2. Диверсифікація ризиків: диверсифікація видів фінансової діяльності, депозитного та кредитного портфеля тощо.

3. Самофінансування фінансових ризиків: формування резервного фонду, цільового резервного фонду, формування страхових запасів та інше.

Значну роль у зниженні ймовірності появи фінансового ризику будівельних компаній має саме аналіз фінансового стану замовника перед укладенням контракту. Таким чином, перед укладанням договору на виконання певного обсягу робіт, слід провести ряд попередніх дій з метою уникнення можливості появи ризиків: провести аналіз фінансового стану замовника, детально прописати умови оплати та форс-мажорні обставини, вивчити репутацію фірми-замовника, визначити фінансові гарантії.

Рівень ризику підприємств будівельної галузі багато в чому залежить саме від встановлення порядку здійснення розрахунків за виконання робіт. Найбільш ризиковими видами здійснення оплати для забудовника є щомісячна та за авансованими платежами, для підрядної організації – оплата за 100 % готовності об'єкта будівництва [2, 259]. Таким чином, найоптимальнішими видами оплат, між якими пропорційно розподіляється рівень ризику між суб'єктами будівництва, є оплата за етапами виконаних робіт та за проміжними рахунками.

Отже, підсумовуючи усе вище сказане, можна стверджувати, що будівельна галузь одна з найбільш ризикованих галузей в Україні на даний момент. Будівельні організації у процесі управління своєю діяльність мають приділяти значну увагу саме управлінню фінансовими ризиками та мінімізації можливих втрат від них. Найбільш дієвими засобами нейтралізації фінансових ризиків є їх страхування, диверсифікація, самофінансування та уникнення ризикових операцій. Значну увагу слід приділяти саме управлінню дебіторською заборгованістю та процесу встановлення системи оплати за виконання робіт, адже саме ці два елемента у разі настання певних негативних подій спричиняють загрозу великих фінансових втрат.

Література:

1. С. М. Еш. Фінансовий ринок [Електронний ресурс]: навч. посіб.— К.: Центр учбової літератури. – 2009. — 528 с. – Режим доступу:

http//pidruchniki.ws/10091219/finansi/finansovi_rizki.

2. Т. І. Свідрик. Фінансові ризики в будівельних проектах: сутність, причини виникнення, страхування / Т. І. Свідрик, І. В. Борщук // Науковий вісник. – 2006. – Випуск 16.6. – С. 328 – 258.