Экономика / 6. Маркетинг и менеджмент

Літовченко Анастасія,

студентка спеціальності «Психологія»,

науковий керівник Дашко І. М.

Криворізький факультет Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет»

Управління організаційними конфліктами

в системі менеджменту і в роботі з персоналом

Конфлікти як частина життя виникають у суспільстві між індивідами, організованими групами, інтереси яких протилежні.

Сьогодні новий тлумачний словник української мови дає таке визначення конфлікту як: «конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів, серйозні розбіжності, гостра суперечка».

У свідомості людей конфлікт найчастіше ототожнюється з агресією, погрозами, суперечками, ворожістю, війною та ін. Поширена думка, що він є небажаним явищем і його необхідно негайно вирішувати.

Управління конфліктами – це створення об’єктивних та суб’єктивних або психологічних умов, що протидіють виникненню конфліктних ситуацій та інцидентів, сприяють підвищенню культури і конструктивного стилю спілкування і вирішення життєвих проблем.

Проте сучасні погляди на конфлікти в організаціях зазнали суттєвих змін. Якщо конфлікт є конструктивним, спрямованим на вирішення проблем організації, то його потрібно вміло використати для поліпшення ситуації. При виникненні деструктивного конфлікту керівник повинен відповідними засобами його розв’язати, не нашкодивши виробничим і управлінським процесам, і навіть використати на благо організації.

Таким чином можна сказати,що у процесі функціонування організацій між працівниками можуть виникати різноманітні суперечки, ворожі відносини і навіть сварки. Основою всього цього безпосередньо є конфлікт.

Найпоширенішіми причинами конфлікту є ( рис.1):

через недостатність інформації та незадовільні комунікації всередині чи поза організаційні

внаслідок емоційних відмінностей психіки індивідів

Рис. 1. Основна структура конфліктів

У свою чергу, всі конфлікти класифікують залежно від кола учасників (рис. 2).

Між особистістю та групою

Міжособистісні

	Міжгрупові
Внутрішньо особистісні

Рис. 2. Класифікація конфліктів

Конфліктна ситуація, як і будь-яка інша управлінська ситуація, може бути керованою і некерованою. Для перетворення некерованої конфліктної ситуації в керовану керівник організації повинен володіти методами управління конфліктними ситуаціями, що являє собою сукупність способів і засобів запобігання, а в разі їх виникнення - вирішення конфліктних ситуацій.

Отже, у складних ситуаціях, в яких різноманітність підходів і точна інформація є запорукою прийняття оптимальних рішень, доцільно навіть стимулювати конфлікти, використовуючи їх як один із засобів вирішення проблем. Однак при цьому обов’язково потрібно володіти способами їх вирішення.

Для вирішення конфліктів С.Шортелл та А.Калюжний пропонують наступне:

1. Керівники повинні аналізувати кількість та види як корисних, так і шкідливих конфліктів, які існують в їх організаціях з тим, щоб знешкоджувати шкідливі конфлікти.

2. Коли керівники залучаються до конфлікту, вони повинні чітко продумати, наскільки вони зацікавлені в іншій стороні, так само, як і наскільки вони зацікавлені у власних результатах з питань, що стали приводом до виникнення конфлікту-це допоможе визначити, який із способів урегулювання конфлікту є найкращим.

3. Під час переговорів керівники повинні визначити точні питання, які поточно обговорюються, та ідентифікувати будь-які інші питання, які повинні бути включені до переговорів.

4. Керівники повинні добре продумати, які етичні норми вони вважають відповідними, до того, як вони зіткнуться із ситуацією, що потребує вирішення етичних проблем.

5. Якщо керівники збираються втрутитись у конфлікт як третя сторона, вони повинні врахувати, якою мірою вони хотіли б контролювати як процес, так і результат суперечки.

Також для профілактики конфліктних ситуацій та підвищення стресовитривалості персоналу керівництву рекомендується створити на підприємстві додаткову психологічну службу та включити у штатний розпис ще одну посаду - посаду психолога. Це, у свою чергу, дозволить не лише професійно (з психологічної точки зору) виявляти, аналізувати та розв’язувати виниклі конфлікти, але й передбачати їхнє виникнення заздалегідь, а отже ще у зав’язку ліквідувати можливу потенційну конфліктну ситуацію.

Список використаних джерел:

1. Выдай А. Психология конфликтности менеджмента, или Как руководить без конфликтов? // ПЕРСОНАЛ. - К.: МАУП - 2001. - №4. - С.29-34.

2. Косовський Г. Вирішення конфліктів у соціально-трудових відносинах // Довідник кадровика - К. - 2005. - № 9 (39). - С.84-86.

3. Сорокина Е. Конфликты в организации: пути преодолении // Справочник кадровика - К. - 2004. - № 5 (23). - С.88-92.