Економічні науки / Облік і аудит

К.е.н., доц. Кудирко О.М., Сімакович М. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО

УДОСКОНАЛЕННЯ

В ринкових умовах відбувається постійне зростання конкуренції. Для подолання конкурентних переваг особливе значення відіграють ефективні управлінські рішення, які можливо прийняти тільки при використанні якісного інформаційного забезпечення.

Особливу роль в системі такого забезпечення відіграє фінансова звітність, оскільки в умовах істотних змін ринкової інфраструктури та інтеграції суб’єктів господарювання, саме вона є основним джерелом інформації для зовнішніх користувачів. Постійні зміни в законодавстві призводять до помилок, що в свою чергу сприяють підвищенню ролі аудиту фінансової звітності.

В останні роки аудит фінансової звітності, як об’єкт досліджень, цікавив багатьох науковців таких як, А. Лазарєва, І. Чумакова, С. Івахненкова, С. Голова, Г.М. Давидова, Т.М. Ковбича, Р.О. Костирко, Б.В. Кудрицького, К.О. Редько та ін. Але проблемам та вдосконаленню фінансової звітності аудиту приділяють недостатню увагу, тому це і зумовило напрям дослідження.

Метою даної статті є виявлення та дослідження існуючих проблем аудиту фінансової звітності та покращення його якості.

Фінансова звітність є однією із складових інформаційного забезпечення, що пов’язує підприємство з суспільством та діловими партнерами. Дослідження фінансової звітності здійснюється в системі аудиту не тільки в якості його інформаційної бази, а і як об’єкт контролю, що в свою чергу, порушує ряд проблемних питань та суперечностей. Нераціонально та неефективно побудований аудит фінансової звітності підприємства може призвести до не виявлення викривлень, фальсифікацій у звітності. При цьому на основі здійсненого аудиту надаються певні висновки керівництву для прийняття управлінських рішень.

В аудиторській практиці нерідко виникають ситуації, коли звітність не можна вважати достовірною, тобто не всі її показники ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку та не відповідають нормативним вимогам порядку заповнення звітності. Для позначення такої звітності часто використовують такі поняття як «фальсифікована звітність», «прикрашена звітність», «спотворена звітність», «викривлена звітність», «звітність, що містить перекручення, завуальовані дані, приписки».

Підробленим може бути: зміст звітності; його форма (тобто бланк, його реквізити тощо); зміст і форма відповідного документу (форми звітності).

Під викривленою, прикрашеною чи спотвореною звітністю певного підприємства слід розуміти: звітність неправильно відображає господарські операції, що дійсно відбулися; містить неточні показники, які відрізняються від даних бухгалтерського обліку господарюючого суб’єкта, відображаючи у спотвореному вигляді реальний фінансовий стан підприємства та його майна; або ж звітність складена з порушенням встановлених до її складання вимог [3].

Окрім зазначених суперечностей існує значна кількість проблем аудиту фінансової звітності, яким на сьогодні в економічній літературі приділяється значна увага. Серед таких проблем можливо виділити та конкретизувати наступні: нестабільність законодавчої бази; формальний підхід до здійснення аудиту фінансової звітності; намагання стандартизації фінансової звітності у відповідності до міжнародних стандартів; використання шаблонних методів при здійсненні аудиту об’єкта перевірки; незрозумілість для керівництва підприємства необхідності проведення аудиту; недостатній рівень розуміння аудитором діяльності підприємства.

В Україні рішенням АПУ застосовуються як Національні так і Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики Міжнародної федерації бухгалтерів. Сьогодні основним документом, який визначає вимоги Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі ДКЦПФР) до формулювання результатів аудиторських послуг, є Положення щодо підготовки аудиторських висновків. Необхідність аудиту двох комплектів фінансової звітності за П(С)БО і МСФЗ змушує ДКЦПФР переглянути це Положення.

Аудитор висловлює думку щодо повного пакету фінансової звітності, а також щодо повноти розкриття інформації емітентом за видами активів відповідно до національних П(С)БО або МСФЗ. Це означає, що через розбіжності між П(С)БО і МСФЗ можлива ситуація наявності аудиторських висновків, які підтверджують, наприклад, прибутковість підприємства за П(С)БО та збитковість цього самого підприємства за МСФЗ.

У зв’язку з цим доречно або обмежитися вимогою до підприємств щодо подання фінансової звітності лише за МСФЗ або розкривати пояснення щодо причин значних розбіжностей між показниками фінансових звітів за МСФЗ і П(С)БО[1, с.10-11].

Метою аудитора під час проведення аудиту фінансової звітності є ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень внаслідок шахрайства або помилок на рівні фінансових звітів і тверджень через розуміння суб’єкта господарювання, в тому числі його системи внутрішнього контролю, що надає аудиторові можливість розробки й виконання процедур з огляду на оцінені ризики суттєвого викривлення[2, c.41].

Перепонами для втілення європейського досвіду з аудиту в практичну діяльність України є нормативно-правова неврегульованість цього питання, застаріла законодавча база, що регламентує здійснення державного фінансового контролю та аудиту в Україні, наявність у законодавстві великої кількості прогалин і різноманітних колізій.

Для вирішення вищенаведених проблем доцільно застосовувати наступні рекомендації, а саме, удосконалення нормативно-правового забезпечення фінансової звітності; коригування фінансової звітності відповідно до міжнародних вимог; освоєння «культури спілкування» з фінансовою звітністю, її складанням та вмінням читати; підвищення рівня поінформованості керівників підприємств з питань аудиторських перевірок; використання аудитором індивідуального підходу до об’єкту перевірки; удосконалення документального оформлення аудиторської перевірки.

Таким чином існування значної кількості проблем аудиту фінансової звітності зумовлюють необхідність підвищення уваги до рівня його якості, та розробки нових комплексних підходів до їх вирішення, як на загальнодержавному, так і на локальному рівні: на рівні кожного підприємства.

Література

1. Голов С. Розкриття інформації про діяльність Публічних акціонерних товариств на основі міжнародних стандартів фінансової звітності // Бухгалтерський облік і аудит. – 2011. – №5. – С. 3-11.

2. Лазарєв А., Чумакова І. Про досвід проведення аудиту фінансовоїзвітності ОБСЄ, або впевнені кроки Рахункової палати України на шляху до Європейського Союзу // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. – №8. – С. 39-48.

3. Петренко Н.І. Методика аудиту фінансової звітності та шляхи її удосконалення // Вісник ЖДТУ. – № 1 (51). – С. 18-23.