Экономические науки/7.Учет и аудит

Студентка Панченко Ю.І.

Вінницький торгівельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми та недоліки діяльності служб внутрішнього аудиту в органах державного сектору економіки України

Постановка проблеми. Для багатьох країн значною проблемою є дефіцит бюджетних коштів і тому необхідно знаходити додаткові джерела наповнення бюджету. Але не тільки це може допомогти збалансувати бюджет, додаткові ресурси можуть бути виявлені при систематичному контролі за їх використанням, оскільки існує вірогідність надмірного витрачання коштів та їх неефективне використання. Для запобігання цьому створюються відповідні служби внутрішнього аудиту в органах державного сектора.

Аналіз останніх досліджень. Питанням всебічного дослідження внутрішнього аудиту займаються як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. До них можна віднести наступних: Р.Адамс, Д.Кармайкл, Дж.Робертсон, А.Білоусов, Т.Каменська, О.Макеєва, В.Немченко, Б.Усач, О.Філозоп, А.Чуєнков та інші. Але як свідчить вітчизняна практика, українським вченим необхідно всебічно вивчати дану сферу з погляду особливостей країни та у відповідності до цього пристосовувати і зарубіжний досвід.

Постановка завдання. Метою написання статті є виявлення помилок та недоліків в діяльності служб внутрішнього аудиту органів державної влади для окреслення напрямів їх реформування.

Виклад основного матеріалу. Внутрішній аудит – це діяльність з надання незалежних та об’єктивних гарантій (забезпечення впевненості в межах розумного, у досягненні органами державного і комунального сектора мети та функціонування системи управління у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності) і консультацій[1].

Практика вітчизняного внутрішнього аудиту має значну кількість проблем, недоліків, відхилень. Результати контрольних заходів, що були проведені в органах державного сектору (зокрема Міністерстві охорони здоров’я, Міністерстві аграрної політики і продовольства, Державному агентстві лісових ресурсів, Антимонопольному комітеті і т.д.) засвідчили, що існуюча практика діяльності підрозділів внутрішнього аудиту унеможливлює попередження фінансових порушень та не гарантує впевненості керівників у правильності побудові внутрішнього контролю та управлінських дій[4].

Дані заходи засвідчили наявність організаційно-функціональних проблем, які створюють передумови не тільки для правопорушень, але й для марнотратства, шахрайства і корупційних дій в органах державного сектору[5]. Зокрема, прослідкувавши динаміку порушень, що призвели до втрат матеріальних і фінансових ресурсів за перше півріччя 2012 року та 2013 року помітним стає те, що вони лише підвищуються. Так відповідно недоотримання фінансових і матеріальних ресурсів становило 31,3 та 31,9 млн. грн.; проведення витрат з порушення законодавства – 58,5 та 147 млн. грн.; нецільове використання ресурсів – 3,3 та 1,9 млн. грн.; недостача ресурсів - 18,8 та 20 млн. грн. Як бачимо, це значні кошти, які б могли спрямовуватися на розвиток економіки та соціальної сфери країни[2].

Серед основних організаційних проблем є проблеми, пов’язані із недостатньою чисельністю підрозділів внутрішнього аудиту, їх організаційною та функціональною несамостійністю, відсутністю доступу безпосередньо до керівника органів. Були виявлені наступні недоліки:

- фактична відсутність спеціаліста за наявності посади або заміщення особами, кваліфікація яких не відповідає вимогам законодавства (Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації та Міністерство культури);

- поєднання аудиторської діяльності із іншими функціональними напрямами та контрольно-наглядовими функціями (Фонд державного майна та Міністерство культури);

- недостатня чисельність спеціалістів ( Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство культури та Міністерство аграрної політики та продовольства)[2].

Щодо функціональних проблем, то вони є наслідком недостатньої кваліфікації внутрішніх аудиторів, що спричиняє непрфісіоналізм у плануванні, організації і проведенні аудиторських досліджень, невиявлення причин допущення порушень та відсутність процедур відстеження/моніторингу результатів впровадження аудиторських рекомендацій. Основними недоліками є:

- відсутність чіткої системи планування діяльності з внутрішнього аудиту (Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство аграрної політики та продовольства і Фонд державного майна);

- позапланові доручення, що призводить до системного невиконання планів (Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства – 83 %, Міністерстві аграрної політики та продовольства – 54%, Міністерстві культури – 50 %);

- безрезультативність проведення аудиторської перевірки (перевірка Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника аудиторами Міністерства культури);

- неврахування ключових аспектів аудиту, його принципових відмінностей від контрольно-ревізійної роботи, як наслідок, аудит дублював ревізію (Міністерство юстиції та Міністерство культури);

- загальність рекомендацій та спрямованість лише на усунення виявлених порушень і недоліків, без пропозицій щодо підвищення ефективності системи внутрішнього контролю (Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства);

- відсутність у рекомендаціях алгоритму їх реалізації та очікуваного результату з удосконалення діяльності установи (Міністерство культури та Фонд державного майна);

- недосконалість прийняття розпорядчих документів з питань внутрішнього аудиту (Міністерство культур, Фонд державного майна);

- відсутність будь-яких документів (Міністерство регіонального розвитку, Міністерстві аграрної політики та продовольства);

- відсутність заходів щодо усунення виявлених недоліків (Міністерство культури)[2].

В сучасних умовах, внутрішній аудит є необхідним для стабільного функціонування держави, оскільки він спрямований на удосконалення системи управління, попередження фактів незаконного та неефективного використання державних ресурсів, запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності органів державного сектор. Крім того, що стосується конкретної ситуації в Україні, він становить собою необхідну передумову вступу до ЄС, а також складає основу для розробки заходів, направлених на підтримку та вдосконалення процесу реформування державного внутрішнього фінансового контролю загалом[3].

На даному етапі, в Україні, проводиться активна діяльність щодо реформування державного внутрішнього фінансового контролю, а саме:

- розробка двостороннього проекту співпраці Державної фінансової інспекції з Міністерством фінансів Королівства Нідерландів;

- розробка нових нормативно-правових актів, що стосуються внутрішнього аудиту, а також випуск навчально-методичної літератури;

- проведення практичних семінарів щодо пояснення мети, головних задач, процедур здійснення внутрішнього аудиту;

- підвищення кваліфікаційного рівня спеціалістів даної області;

- перевірка діяльності служб внутрішнього аудиту в органах державного сектору України на різних рівнях та інші[2].

Висновки. Із вище викладеного матеріалу, стає зрозумілим, що рівень внутрішнього аудиту далеко не відповідає світовим стандартам і тому необхідно зробити ще безліч кроків для того, щоб наблизитися до бажаних результатів. Але, на сьогодні, проводиться відповідна діяльність та співпраця з зарубіжними колегами, що в майбутньому принесе позитивні результати.

Література:

1. Кабінет міністрів України Розпорядження Про схвалення Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю (Концепція, розд.2) від 24 травня 2005 р N 158-р м.Київ ( В редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 р. N 1347-р ).

2. Звіт Про стан розвитку державного внутрішнього фінансового контролю в Україні впродовж І півріччя 2013 року[Електронний ресурс]/Інформація про хід реформування ДВФК: [сайт]/Державна фінансова інспекція України – Режим доступу: - http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/97750 (22.09.13) - Загл. з екрану.

3. Гуцаленко Л.В. Державний фінансовий контроль: навч. посіб.[для студ. вищ. навч. закл.]/Л.В.Гуцаленко, В.А. Дерій, М.М. Коцупатрий. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 424с. – ISBN 978-966-394-877-4.

4. Лесько, Ю. О. Необхідність та тенденції розвитку внутрішнього аудиту в Україні [Електронний ресурс]/Ю. О. Лесько//Економічні науки. - 2011.-№8 (29).- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/

5. Петренко, Н. І. Правова основа організації внутрішнього аудиту в Україні [Електронний ресурс]/Н. І. Петренко, О. В. Фізопов//Міжнародний збірник наукових праць.-2012.-№1 (16).- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/