Медицина 2.Хірургія

к. мед. н., доцент ШИПИТЯК Є.Г., к. мед. н. МОРОЗ І. П.,

СТРИЙСЬКИЙ Я. М.

ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІКИ ОНКОГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ У м. ДРОГОБИЧ ТА РАЙОНІ ЗА 1996-2005 рр.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Дрогобицька міська лікарня №3 (онкологічна), Україна

В Україні динаміка онкозахворювань несприятлива – вона росте та має тенденцію до росту. Актуальність профілактики, ранньої діагностики та лікування злоякісних новоутворень є найважливішою соціально-біологічною проблемою, що у теперішній час є пріоритетним напрямом у боротьбі із онкологічними захворюваннями.

Метою нашого дослідження став порівняльний аналіз особливостей динаміки онкогінекологічної патології у Дрогобицькому районі за 10 років.

Проаналізована первинна онкогінекологічна захворюваність за 10 років (1996-2005) за комп’ютерною базою даних онкологічної міської лікарні № 3 м. Дрогобича.

Захворюваність на рак шийки матки протягом цього періоду коливалась у інтервалі 13-15 випадків на 100 000 жіночого населення.

За віком хворі розподілялись наступним чином: до 30 років – 2,9%, 30-39 років – 22 %, 40-49 років – 28,7%, 50-59 та 60-69 років – по 16,1%, старші 70 років – 14,2%.

У морфологічній структурі пухлин основне місце займає плоскоклітинний рак від 64 до 100% у окремих роках, однак спостерігається тенденція до збільшення долі низько-диференційованих форм.

Розподіл за стадіями захворювання, представлений на діаграмі 1, показує, що з кожним роком зростає питома вага І та ІІ стадій, тобто покращується діагностика хвороби.

Діаграма 1

Захворюваність на рак ендометрію поступово зросла з 14-15 до 19-21 випадків на 100 000 жіночого населення.

Хворіють переважно жінки віком 50-69 років – 69 %, але 9 % пацієнток були молодші 50 років, та 22 % старші 70.

Гістологічно: основне місце займають аденокарциноми різної ступені диференціювання, при чому також зростає доля помірно та низько-диференційованих форм від 50% у 2000 році до 66,7% у 2005; саркоми матки зустрічались у 10% випадків.

Аналіз постадійного розподілу (діаграма 2) показує зростання до 2001 року кількості хворих з І стадією захворювання до 90%, а далі її зниження і стабілізацію у межах 80%, одночасно дещо зростає кількість випадків з ІІІ стадією. На нашу думку, це пояснюється зростанням кількості розширених оперативних втручань (пангістеректомія з тазовою лімфаденектомією), які покращують післяопераційне стадіювання процесу.

Діаграма 2

Чіткої тенденції у захворюваності на рак яєчників прослідкувати не вдалося. Вона була мінімальною – 9,81 у 1999 році і максимальною – 20,86 на 100 000 жіночого населення у 2005 році.

Діаграма 3.

Найвищі рівні захворюваності визначаються у віці понад 50 років.

У морфологічній структурі пухлин ведуче місце займають аденокарциноми різної ступені диференціювання, на долю інших припадає від 6,67 до 27,2%.

Розподіл за стадіями захворювання підтверджує загальновідому статистику: 70-80% пацієнток виявляються у ІІІ-ІV стадіях захворювання (Діаграма 3).

Виявлене чітке зростання захворюваності на рак вульви. Якщо у 1997 році вона складала 1,08 на 100 000, то у 2005 році зросла до 4,39 на 100 000 жіночого населення. 84% випадків захворювання виявлені у жінок старших 60 років.

У гістологічній структурі плоскоклітинний роговіючий рак зустрічався частіше нероговіючого.

Аналізувати розподіл по стадіях не представляється можливим через малу кількість хворих (Діаграма 4).

Діаграма 4.

ВИСНОВКИ

За період з 1996-2005 рр. у Дрогобицькій міської лікарні № 3 (онко) проліковано 466 пацієнток з онкогінекологічною патологією. Співвідношення за кількістю випадків рак шийки матки / рак ендометрію / рак яєчника / рак вульви склало приблизно 1 / 1,2 / 1 / 0,18.

Захворюваність на рак шийки матки та рак ендометрію за цей період часу була нижчою, а на рак яєчників такою ж, як в середньому по Україні.

Зростає питома вага виявлення початкових стадій раку шийки матки, що суттєво покращує результати лікування.

У морфологічній структурі раку шийки матки та раку ендометрія зростає доля низько-диференційованих форм.

Незважаючи на сучасні діагностичні можливості (УЗД, КТ, онкомаркери), залишається актуальним питання ранньої діагностики раку яєчників.