Осадча О.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Перспективи дистанційних курсів на сучасному етапі розвитку вищої освіти

Оновлення змісту вищої освіти – суттєва складова розвитку освіти в Україні. Сучасний рівень розвитку науки та технічного забезпечення навчального процесу вимагає широкого застосування сучасних технологій викладання, таких як дистанційне навчання. Ця форма ефективна та досить перспективна.

Однак, просування дистанційної освіти ставить перед викладачем нові задачі щодо розробки курсів, пошука ефективних методів презентації матеріалу, методов залучення студентів, організації їх спілкування між собою, створення творчих груп, розробки критеріїв та методів оцінювання знань та використання новітніх технологій. Останнім часом з’явилася низка наукових досліджень, які визначають методологічні основи розробки дистанційних курсів. У Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара вже декілька років працює Науково-методичний центр дистанційної освіти під керівництвом доктора психологічних наук, професора Носенко Е.Л. Накопичено цінний досвід створення дистанційних курсів та розроблено методологічні та психологічні засади дистанційного навчання.

Узагальнюючи позитивний досвід дистанційної освіти, можна зробити висновок, що ефективним дистанційним курсам притаманні наступні риси:

- глибина когнітивних процесів;

- перекодування матеріалу, що вивчається;

- систематизація материалу у логічно організованих, ієрархічних структурах, так як формування логічних зв’язків підвищує якість та тривалість запам’ятовування;

- використання проблемних завдань, так как навчання, що орієнтоване на вирішення проблеми дає кращі результати, ніж таке, що орієнтоване на запам’ятовування фактичного матеріалу. Крім того, успішність навчання залежить від мотивації виконання репродуктивного завдання;

- урахування дидактичних принципів навчання.

На відміну від аудиторного навчання, дистанційне навчання характеризується віддаленістю того, хто навчається, від того, хто навчає. Ціль полягає в тому, щоб зменшити цю відстань. Наявність дистанційного курсу з іноземної мови дозволила б суттєво підвищити кваліфікацію педагогічних кадрів, створити середовище для більшої кількості спеціалістів та забезпечити безперервну освіту.

Деякі вчені зробили спроби визначити особистісні якості студентів, які впливають на успішне проходження ними дистанційних курсів. Такими виявилися самомотивація, здатність привести у порядок власний процес навчання, досвід роботи з технікою, позитивне ставлення до предмету курса, самостійний вибір дистанційної форми.

Успіх викладача, що використовує дистанційну форму, забезпечується такими якостями, як досвід планування та організації дистанційних курсів, вербальні та невербальні уміння презентації матеріалу, готовність до спільної розробки курсів, здатність залучати студентів та координувати їх діяльність.

Роль викладача та характер його взаємодії зі студентами змінюється. Викладач вже не є єдиним джерелом інформації. Він стає членом команди, готовим до співпраці зі студентами.

Яким чином ефективніше використовувати ресурси дистанційної освіти? Як зменшити відстань між викладачем та студентом і зробити навчання дистанційним, а не віддаленим? Спроби відповісти на ці запитаня знаходимо у роботі “Distant, but not distanced. A learner-centered approach to distant education”, (Walcott 2006). Автор пропонує класифікувати прийоми відповідно до трьох функцій: такі, що спрямовані на встановлення контакту, на зменшення ізольованості, на забезпечення інтерактивності.

Встановленню контакту сприяють: повідомлення інформації про курс до перших зборів; збір попередньої інформації про студентів, їх цілі, очікування, попередній досвід; надання студентам вибору видів діяльності; залучення студентів до розробки інструкцій; демонстрація ентузіазму у роботі, постійне підкреслення особистої відповідальності, спілкування зі студентами поза навчальним часом, участь у неформальних бесідах.

На зменшення ізольованості були спрямовані наступні дії: планування спільних для усієї групи видів діяльності; робота у малих групах та зміна їх складу; вибір студентів, які відповідають за окремі види діяльності; використання прийомів візуалізації; розробка інструктивних матеріалів до курсів; звернення до кожного студента хоча б один раз протягом одного заняття; встановлення зв’язку між окремими елементами курсу та очікуваннями студентів; заохочення роботи у групах.

На забезпечення інтерактивності впливають наступні методи: використання рольових ігор; підбір таких видів роботи, які поєднують слухання, осмислення та обговорення; використання проблемних завдань; забезпечення оперативного зворотнього зв’язку.

У результаті опитування щодо вражень від проходження дистанційного курсу студенти виділили наступні категорії: використання нових технологій, виконання завдань з читання, навчання у власному темпі, збільшена власна відповідальність та тривожність. Збільшена власна відповідальність разглядалася як у позитивному, так і в негативному аспекті. Студенти також відчували різний ступінь тривожності: від слабкої до досить суттєвої, але слід зазначити, що це відбувалося на початку курсу.

Університети все частіше переносять вивчення професійних курсів з аудиторії до онлайнових форумів, намагаючись збільшити кількість потенційних учасників та зменшити витрати на освіту. Характер взаємодії студента та викладача приймає нові форми. Окрім високої професійної підготовки, інтеграція нових дистанційних технологій у процес освіти вимагає і від викладача, і від студента взаємної поваги та уміння співпрацювати. Отже, створення дистанційного курсу з іноземної мови – перспективний напрям розвитку, який дозволяє підвищити ефективність підготовки спеціалістів.