Шабельник С.О.

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків, Україна

Використання проблемних ситуацій у професійній підготовці майбутніх дизайнерів

Система підготовки майбутнього дизайнера у вищому навчальному закладі передбачає використання всієї сукупності навчальних проблемних ситуацій, які створюються педагогом по мірі того, як суб'єкт долучається до досягнення мети, формується особистісний сенс його діяльності. У процесі проблемного навчання роль самостійності студентів зростає в порівнянні з репродуктивними формами навчання, відбуваються позитивні зміни в способах одержання й оцінки знань.

Теоретичне обґрунтування проблемного навчання пов'язане з ідеями С. Рубінштейна про те, що мислення завжди починається із проблемної ситуації. Вчений зазначає, що «проблемність є невід'ємною рисою пізнання, вона відображає не лише суб'єктивний стан того, хто пізнає, а закономірно випливає з об'єктивного ставлення пізнання до буття, його об'єкту й із природи останнього. Наявність проблеми, проблемних ситуацій об'єктивно зумовлене нескінченністю сущого й взаємозв'язком усіх явищ у світі» [1, с.14].

Основою проблемної ситуації є завдання, спрямоване на перетворення об'єкта пізнання, на пошук способів вирішення, що передбачають деякі обмеження у виборі способів вирішення. Проблема або проблемна ситуація є такою, насамперед, тому, що в ній є невідомі немов би невизначеності, які підлягають заповненню, – ікси, на місце яких мають бути поставлені знання [2].

Основними етапами пізнавальної діяльності при вирішенні проблемної ситуації є усвідомлення проблеми, її вирішення і перевірка даного рішення.

Усвідомлення проблеми в навчальному середовищі залежить від того, як дидактично побудована проблемна ситуація. Якщо завдання сформульоване, то усвідомлення його проблемності тими, що навчаються, пов'язане з умінням побачити розрив між відомим і невідомим, із проведенням аналізу інформації, виділення суперечності в ній. Розуміння завдання пов'язане також з вибором засобів вирішення, що супроводжується реконструкцією вже відомого з визначенням відносин, позначених у завданні недостатніх зв'язків з інтерпретацією відповідно до загальнотеоретичних положень. У результаті цієї діяльності формулюється питання, яке фіксує співвідношення повідомлюваної інформації із загальнотеоретичними положеннями. Питання немов би розкриває, виявляє головне, предмет вивчення, і тим самим намічає послідовність актів вирішення, визначає напрям, за яким слід шукати відповідь. Постановкою питання завершується перший етап.

Другий етап пов'язаний із плануванням виконавчих дій, формулюванням гіпотези, що представляє собою проектований суб'єктом результат. Гіпотеза дозволяє зробити розумовий перехід від того, що очевидно, до того, що слід знайти. На цьому етапі, як і на попередньому, великого значення набуває отриманий досвід, перенос наявних знань у нові умови, способи осмислення невідомого з позиції вже відомого, переробка вже знайомої інформації з метою застосування її для практичного вирішення, оцінка ситуації й своїх можливостей. Деякі дослідники виділяють постановку гіпотези як самостійний етап, тоді розвиток процесу вирішення проблеми розглядається як окрема стадія, а гіпотеза виконує роль ідеї як способу тлумачення проблеми.

Третій етап – перевірка отриманого рішення. Це завершальний етап у розробці проблеми, який включає оцінку гіпотези, правильності зроблених дій, є апробацією гіпотетичного рішення, аналіз і оцінку вірогідності отриманих результатів, відповідності їх основним теоретичним положенням науки, а також практики. Якщо перевірка підтверджує правильність обраної стратегії вирішення, то на цьому вирішення поставленого завдання закінчується. У тому випадку, якщо виявляється невідповідність отриманих результатів основним критеріям вірогідності, то пізнавальний процес триває: вносяться корективи, формулюється нова гіпотеза – знову вибудовується стратегія її рішення, здійснюється вирішення проблеми й контроль.

У пізнавальному акті, побудованому за цією схемою, виявляється творчість, особливо на етапі формулювання гіпотези – на етапі побудови проекту вирішення, плану дій, при створенні теоретичної, концептуальної основи дій для знаходження рішення. Саме тут виявляється індивідуальність фахівця, здатність вирішувати розумові завдання. Побудова гіпотези є важливим етапом у діяльності дизайнера, отже, і в організації проблемного навчання, мета якого полягає в конструюванні дидактичних умов, подібних із завданням, що вимагає творчого вирішення. Слід зазначити, що в практиці підготовки дизайнерів проблемно-пошукові методи не знайшли широкого використання. У викладанні дисциплін часто спостерігається просте пояснення, яке спирається на репродуктивне мислення, що не сприяє творчому зростанню студентів, формуванню навичок пізнавальної самостійності й виробленню потреби в самоосвіті.

Література:

1. Рубинштейн С.Л. О мышлении и путях его исследования / С.Л. Рубинштейн. – М.: АН СССР, 1958. – 147 с.

2. Пономарев Я.А. Психология творчества и педагогика / А.Я. Пономарев. – М.: Наука, 1976. – 304 с.