Педагогічні науки/ 2. Проблеми підготовки спеціалістів

Яцишина О. В.

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України»

Гуманітарна підготовка: проблема визначення та роль у професійній освіті майбутнього лікаря

У сучасній педагогіці гуманітарний цикл навчальних дисциплін розглядається як комплекс, що протиставлено системі точних наук.

Колектив авторів Великого тлумачного словника української мови так розуміють поняття гуманітарний:

Гуманітарний – 1. Який належить до суспільних наук, що вивчають людину та її культуру.

**Гуманітарні науки – суспільні науки (історія, філологія, філософія, соціологія, право, мистецтвознавство та ін.) [1., с. 266].

Британський учений В. Купер (W. Cooper) вивчав роль гуманітарних навчальних дисциплін у підготовці фахівців технічного профілю в системі освіти Великої Британії середини ХХ століття. Усі гуманітарні дисципліни він поділив на свого роду цикли: мистецький (art), соціально-психологічний (moral and mental sciences), музикознавчий (the appreciation of music), природничий (natural sciences group), суспільствознавчий (social science group) та ін. [4, с. 164-165].

Своєрідно трактує поняття гуманітарної освіти канадський науковець А. Росс (A. Ross). Він досліджує співвідношення гуманітарної та технічної освіти. Одна з його наукових робіт присвячена вивченню протиставлення гуманітарної та технічної освіти. Таке протиставлення дослідник сприймає як помилкове, розглядаючи технічну та гуманітарну освіту, швидше, як невіддільні елементи однієї системи. З цього приводу науковець зазначає: «Я не вірю, що освіта, яку отримують студенти мистецьких відділень є винятково гуманітарною так само, як не вірю, що студенти технічних спеціальностей отримують абсолютно негуманітарну освіту. Я вірю, що та освіта є гуманітарною, яка звільняє людські думки від кайданів, які «приковують» її лише до своєї спеціальності, звільняє людину, щоб вона відчула радість мислення і розмови, звільняє, щоб людина побачила світ крізь потужний мікроскоп або як «склепіння з багатокольорових скелець» [5, с. 96]. Таким чином, науковець розуміє гуманітарну освіту як таку, яка повинна бути обов’язковим елементом будь-якої профільної освіти. Дещо метафорично дослідник висловлює думку про те, що саме гуманітарна освіта формує людську особистість, звільняє її розум від заангажованості, спонукає до активного мислення та сприйняття і розуміння явищ навколишнього світу.

На офіційному сайті Стенфордського університету, США, зазначено, що гуманітарні науки – це та система шляхів (методів, способів), за допомогою яких люди з різних історичних періодів та куточків світу, опрацьовують та фіксують документально досвід людства. Людина використовує філософію, літературу, релігію, мистецтво, музику, історію і мову, щоб зрозуміти світ. Власне, названі науки належать до переліку гуманітарних. Знання цих людських надбань дає нам змогу відчувати зв’язок з тими, хто жив у світі до нас, так само, як з нашими нащадками.

Питання гуманітарної підготовки майбутніх лікарів є актуальним, однак не новим для сучасної педагогіки.

Історія освіти знає випадки, коли лікар не допускався до медичної практики, якщо не мав ступеня бакалавра мистецтв. Гуманітарна освіта була обов’язковою для лікаря. Так, зокрема, до складу Московського університету (1755 р.) входило 3 факультети: юридичний, медичний і філософський. Трирічне навчання на останньому було обов’язковим для всіх студентів, оскільки саме філософський факультет можна вважати загальноосвітнім: тут студент міг засвоїти основи світобачення та сформувати власний світогляд.

Показовим є погляд основоположника російської епідеміології, видатного лікаря ХVІІІ ст. Д. Самойловича, який, зокрема, вважав, що лікар повинен володіти такими якостями як «тонкий просвітлений розум, обширне знання усіх наук» [2].

Корифей української педагогіки В. Сухомлинський вбачає у гуманітарній підготовці свого роду самовиховання, виховання людини в собі. Вчений вважає терміни «гуманітарний» та «людський» синонімами, практично не розмежовує їх. Він пише: «Гуманітарна, людська освіта – це процес самовиховання. Виховуй у собі людину – от що найголовніше» [3, с. 69].

Можна виділити три основних причини, які обґрунтовують необхідність вивчення гуманітарних дисциплін та отримання гуманітарної підготовки:

1. Здатність мислити. Завдяки розвідкам у галузі гуманітарних дисциплін ми вчимося мислити творчо і критично, роздумувати і ставити запитання. Такі навички дають нам змогу отримувати нові відомості з усіх сфер життя: від поезії та малярства до бізнесу та політики

2. Розуміння світу. Дослідження людського досвіду накладається на наші знання про світ. Крізь призму досліджень науковців-гуманітаріїв ми вивчаємо культурні цінності представників різних культур, вникаємо в суть зразків мистецтва, історичних процесів.

3. Можливість прогнозування суспільно-політичних та культурно-історичних процесів. Сьогодні гуманітарні знання є підґрунтям для вивчення та розуміння досвіду людства. Дослідження в галузі філософії ведуть до роздумів над питаннями етики. Вивчення іншої мови допомагає відчути «смак» спільних рис різних культур. Засвоєння історичного матеріалу сприяє кращому розумінню минулого, водночас, створюючи ясну картину майбутнього.

Основою формування професії лікаря, визначальною її рисою є моральність, гуманність. Парадигму гуманітарних проблем лікарської професії відображає гуманітарний аспект медичної освіти. Це такі проблемні питання, як: взаємостосунки лікаря й пацієнта та його родичів, цілісного підходу у профілактиці та лікуванні захворювань, питання медичного права і т.д. [2]. Тому гуманітарна освіта для студента – майбутнього медика є тим фактором, що визначає вектор його розвитку як фахівця та як особистості.

Підсумовуючи вище сказане, зазначимо, що, трактуючи гуманітарну підготовку та гуманітарну освіту, учені висвітлюють дещо відмінні погляди, погоджуючись в одному: гуманітарна освіта є тим фундаментом, на якому будується людська особистість. Індивідуальні риси цієї особистості залежать від фундаменту, яким є гуманітарна підготовка. Окрім того, саме гуманітарна освіта формує людину мислячу, розум якої вільний від стереотипів та загальноприйнятих штампів. Лікар, як фахівець, який працює безпосередньо з людиною, зобов’язаний мати високий рівень підготовки, перш за все, із загальноосвітніх, зокрема, гуманітарних дисциплін.

Виховуючи високоосвічених фахівців медичної галузі, ми формуємо моральне суспільство, першою і головною цінністю якого є людина.

Література

1. Великий тлумачний словник української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

2. Микиртичан Г. Л. Гуманитарная составляющая высшего медицинского образования [Электронный ресурс] / Г. Л. Микиртичан // Портал информационной поддержки медицинских руководителей. – Режим доступа : http://www.zdrav.ru/library/publications/detail.php?ID=1906

3. Сухомлинский В. А. Письма к сыну. – М. : Просвещение, 1979. – 96 с.

4. Cooper W. Liberal studies in technical education / W. Cooper // The Vocational Aspect of Education. – 1954. – Vol. 6. – № 13. – P. 163–168.

5. Ross A. M. Some considerations of the antithesis between a liberal and a technical education / Alex M. Ross // The Vocational Aspect of Education. – 1953. – Vol. 5. – № 11. – P. 96–105.