Величко Тетяна Дмитрівна

Аспірант кафедри сімейного та естетичного виховання Південноукраїнського національного педагогічного університету

імені К. Д. Ушинського м. Одеса

Критерії рівнів підготовленості майбутніх вихователів

до формування ціннісних орієнтацій у старших дошкільників.

Високі вимоги сучасної освіти до підготовки майбутніх вихователів зумовлені нагальними потребами дошкільної освіти в ефективних інноваційних засобах і формах навчально-виховного процесу.

Вищий навчальний заклад має готувати людину, органічно адаптовану до життя у світі різноманітних зв’язків – від контактів із найближчим оточенням до глобальних зв’язків, людину, здатну застосовувати нові знання в практичній діяльності.

Важливим завданням вищої школи у підготовці спеціалістів є формування ціннісних орієнтацій, професійних знань, умінь та навичок практичної роботи, які забезпечували б ефективну соціально-педагогічну діяльність, професійну самоосвіту.

На підставі проаналізованої наукової літератури було відокремлено критерії підготовленості майбутніх вихователів до формування ціннісних орієнтацій у старших дошкільників, наявність яких визначалася за допомогою певних показників з метою схарактеризувати рівні підготовленості майбутніх вихователів до формування ціннісних орієнтацій у старших дошкільників.

Наше дослідження допоможе обґрунтувати сутність, зміст, показники та рівні професійної компетентності майбутнього вихователя як показника ефективності його професійної підготовки до формування ціннісних орієнтацій у старших дошкільників.

У структурі підготовленості майбутніх вихователів до формування ціннісних орієнтацій у старших дошкільників ми відокремили такі компоненти: соціально-рольовий, мотиваційно-ціннісний, комунікативно-діяльнісний. Для оцінки досліджуваного феномену в межах кожного компонента підготовленості ми з’ясували основні критерії та їх показники.

Кожен критерій спрямований на оцінювання окремого компонента, що має відповідні показники. Отже, говорити про підготовленість майбутніх вихователів до формування ціннісних орієнтацій у старших дошкільників можна за умови виявлення кожного критерію.

Соціально-рольовий компонент підготовленості майбутніх вихователів до формування ціннісних орієнтацій у старших дошкільників визначаємо за критерієм самовизначеності та професійної спрямованості.

Самовизначення особистості – свідомий акт вияву та утвердження власної позиції в проблемних ситуаціях. Особливими формами самовизначення особистості є самовизначення особистості в групі та професійне самовизначення [2, с.330]. Професійне самовизначення педагога є важливим, адже вчасне і вірне самовизначення сприятиме професійному розвитку вчителя. Педагогічну спрямованість майбутнього вихователя доцільно розглядати в контексті загальної психологічної проблеми - спрямованості особистості. Спрямованість особистості визначають по-різному. С. Рубінштейн розмів її як деякі динамічні тенденції, які в якості мотивів визначають людську діяльність, самі, в свою чергу, визначаючись її цілями і завданнями [4]. А. Леонтьєв, розвиваючи ідеї С. Рубінштейна, ядром особистості називав систему відносно стійких, ієрархічних мотивів як головних спонукачів діяльності [3]. Л. Божович та її колеги спрямованість особистості розуміли як систему стійко домінуючих мотивів, які визначають цілісну структуру особистості [1, с.27.].

Професійна спрямованість – це професійно-значима риса, яка займає центральне місце в структурі особистості майбутнього вихователя і обумовлює його індивідуальну і типологічну своєрідність.

Показниками критерію самовизначенності та професійної спрямованості є:

- сформованість рівня саморозвитку і професійно-педагогічної діяльності: рівень направленості до саморозвитку; самооцінка особистості;

- потреба в досягненні професійних знань, умінь та навичок;

- наполегливість у досягненні своїх цілей, прагнення до успіху.

Мотиваційно-ціннісний компонент підготовленості майбутнього вихователя до формування ціннісних орієнтацій у старших дошкільників визначаємо за змістовно-процесуальним критерієм. З одного боку, являє собою систему особистісно-привласнених студентом педагогічного університету знань з теорії самоосвіти, самовиховання й саморозвитку, а, з іншого, відображає наявний рівень професійно-фахових знань, що складають зміст професійного самовдосконалення молодого спеціаліста. Це вміння і навички використовувати навчальні, навчально-методичні, науково-методичні, інформаційно-освітні ресурси у професійній діяльності, створювати інноваційні освітні продукти, впроваджувати в педагогічну, управлінську і методичну практику сучасні освітні технології, програми дослідно-експериментальної роботи, інноваційні проекти.

Даний критерій передбачає оцінку ефективності та якості засвоєних студентами знань: про сутність, специфіку педагогічної та виховної діяльності; про структуру навчально-виховного та соціально-педагогічного процесу; про найважливіші педагогічні ідеї, теорії, системи, соціально-педагогічні концепції; про педагогічні аспекти розвитку та соціалізації людини на різних етапах життя. Також визначає оцінку підготовленості: загально-педагогічних умінь (аналітичні, діагностичні, конструктивні, організаторські, комунікативні, прогностичні, рефлексивні), а також загально-навчальні уміння студентів (уміння ставити цілі, планувати та виконувати діяльність, уміння самооцінки та самоконтролю та ін.) [3].

Показниками змістовно-процесуального критерію є:

- глибина та повнота обсягу знань, відображення науковості через усвідомленість, системність, узагальненість знань;

- використання науково-методичних, інформаційно-освітніх ресурсів у професійній діяльності;

- емоційна стійкість, сформованість мотивації згоди та спрямованості на предмет.

Комунікативно-діяльнісний компонент підготовленості майбутніх вихователів до формування ціннісних орієнтацій у старших дошкільників визначаємо за критерієм самовираження, здатності до комунікації та активної взаємодії. Термін «комунікація» тлумачать як обмін інформацією між людьми, як смисловий аспект соціальної взаємодії, складову спілкування.

Даний критерій допомагає майбутнім вихователям розуміти інших, проникати в індивідуальну суть іншої людини, визначати її ціннісні орієнтації, які знаходять вираження в її ідеалах, потребах, інтересах, у рівні домагань. Формується через розвиток психологічної проникливості, спостережливості, умінь соціальної перцепції, а також розвиток професійного самопізнання педагогів.

Показниками критерію самовираження, здатності до комунікації та активної взаємодії є:

- здатність аналізувати минулі помилки успішного і неуспішного досвіду

- сформованість комунікативного контролю

- проінформованість, обізнаність, авторитетність.

Література.

1. Богданова І. М. Технології в освіті: теоретико-методологічний аспект: [монографія] / Інна Михайлівна Богданова. – Одеса: "ТЕС", 1999. - 146 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.)/ [Уклад. і голов. ред. В. Т. Брусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.

3. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. - 304 с.

4. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. – М.:Просвещение, 1976. - 415с.