Педагогические науки/ 2.Проблемы подготовки специалистов

к.іст.н., Александрова Г.И., к.соціол.н., Александров Д.В.

Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б. Хмельницького

Проблема риторичної майстерності у професійній підготовці педагогів

Перебудова і вдосконалення системи підготовки педагогічних кадрів обумовлена необхідністю підвищення конкурентоспроможності освіти за умов її входження у єдиний європейський освітній простір. В державній національній програмі «Освіта: Україна ХХІ сторіччя», у програмі економічних реформ на 2010–2014 роки: «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», в законі України «Про вищу освіту» перед педагогічними вузами поставлений перелік завдань, що пов'язані з модернізацією професійної підготовки майбутніх вчителів. Пріоритетним завданням є виховання нової генерації інтелігенції України, орієнтованої на загальнолюдські цінності, крос-культурну комунікацію, гуманізм, співтовариство. Така постановка проблеми спонукає керівництво країни відшукувати більш ефективні освітні стратегії, адміністративно сприяти становленню нового покоління педагогів.

У новій концепції гуманітарної освіти належне місце відводиться таким суспільствознавчим курсам як «риторика», «етика», «естетика», «культурологія» тощо. Сучасні тенденції в розвитку національної системи вищої освіти в Україні вказують на значущість не тільки теоретико-методологічної й методичної підготовки, але і висвітлюють гостру потребу в риторичній майстерності педагогів. Сучасний вчитель повинен бути творчою особистістю, здатною вдосконалювати свою професійну діяльність відповідно до нових освітніх програм, інноваційних педагогічних технологій, має володіти високою культурою професійного спілкування, вміти вільно виступати перед різного складу аудиторіями.

Вагомий внесок в розробку проблеми навчання риторичної майстерності педагогів, формування комунікативно-речових і риторичних вмінь майбутніх вчителів зробили такі дослідники як А.А.Ворожбітова, Г.М.Сагач, А.Й.Капська, Л.І.Мацько, А.К.Міхальська, І.А.Стернін, Т.К.Донська, Т.А.Ладиженська, С.І.Шатілов та інші.

У педагогічних і юридичних вузах України вже більше двох десятиліть читаються курси «Риторика», «Основи ораторської майстерності», «Основи красномовства», «Педагогічна риторика», «Судова риторика», що ставлять за мету надати теоретичні знання і показати шляхи набуття практичних навичок публічного виступу. Оскільки формування риторичної компетентності є складним і тривалим процесом, вирішувати проблему вдосконалення мовлення майбутнього педагога необхідно протягом всього процесу навчання у вузі.

У структуру комунікативних здібностей педагога входять такі компетенції, як вмотивована потреба в спілкуванні з аудиторією, обрання найбільш ефективних мовленнєвих способів розв’язання конфліктних ситуацій, постійне збагачення арсеналу засобів для швидкого та ефективного вирішення комунікативних завдань, дотримання мовного етикету, вдосконалення риторичних навичок. Педагогічне спілкування за останні роки виявляється і як наука, і як мистецтво, де важливими індикаторами слугують природні здібності педагога і його професіоналізм.

Для досягнення бажаного освітянського результату за наш час педагогу недостатньо вправно володіти теоретичним матеріалом і забезпечити візуальне оформлення виступу. Лише єдність «логосу», «пафосу» і «етосу» як необхідних елементів мовної майстерності може забезпечити той освітньо-виховний ефект, до якого схиляє сучасна освіта. Свого часу А.П.Чехов підкреслював, що «…для інтелігентної людини погано говорити повинно б вважатися такою ж непристойністю, як не уміти читати і писати, і в справі освіти і виховання — навчання красномовству слід було б вважати неминучим» [1, 266].

Як свідчить педагогічна практика, з часів А.П.Чехова не так вже і багато викладачів оволоділи цим мистецтвом. Навпаки, все більше стає недорікуватих «шептунів і заїк», яких можна слухати і розуміти, тільки пристосувавшись до їх мовленнєвих манер. Студентська публіка давно вже звикла до того, на лекціях вона не слухає, а тільки дивиться, навіть не підозрюючи, що ораторство є одним з потужних важелів культури.

Одним з найважливіших критеріїв в оцінюванні майстерності сучасного вчителя є його риторичні здібності й уміння надати ясно, зрозуміло, цікаво і переконливо свої думки аудиторії. Досвід роботи в педагогічному вузі свідчить, що багато студентів і педагогів випробовують страх у виступі з публічною мовою. Мовлення багатьох студентів засмічена словами-паразитами, жаргонізмами, сленгом, неправильними словосполученнями. Велика кількість студентів зазнає труднощі в підготовці тексту промови, не володіє методикою доказу, не наважується брати участь в дискусіях і диспутах. В цьому сенсі, оволодіння знаннями педагогічної риторики, вироблення навичок риторичної діяльності є затребуваними задачами підготовки педагогічних кадрів.

Риторична майстерність викладача передбачає вирішення цілої низки таких завдань як створення тексту виступу, побудова ясного і повного, композиційного викладу навчального матеріалу, грамотний, цілеспрямований вплив на аудиторію з метою досягнення світоглядної взаємодії, вдале обґрунтування своєї точки зору і власного ставлення [2]. Сучасний педагог має лаконічно і зрозуміло пояснювати матеріал, бути переконливим, вміти контролювати настрій аудиторії, бути оратором-наставником.

Важливими компонентами теоретичних знань в галузі ораторської майстерності є знання стратегії і тактики публічної мови, особливостей різних видів публічних промов, методики розробки і проведення публічного виступу, знання і використання законів та прийомів логіки, прийоми і методи роботи над технікою промови, методика впливу на аудиторію, володіння культурою публічного виступу. Загальнотеоретичні знання з риторики озброюють вчителя мовленнєвим інструментарієм, тоді як знання з педагогічної риторики доповнюються цілою системою практичних вправ з вироблення вмінь і навичок. Підготовлену промову під час виступу необхідно доповнювати імпровізацією. Цікава промова слугує могутнім інструментом впливу на свідомість учнів, стає джерелом формування їх переконань і спрямувань.

Завдяки риторичній майстерності вчитель може скерувати рух теоретичного пошуку, встановити належний інтелектуальний рівень взаємин з учнями, допомогти практично усвідомити цінність навчального матеріалу. Педагог, що володіє практичними риторичними навичками здатний організувати діалог, підтримати його проблемно-пошуковий характер, побудувати евристичне та обдумане засвоєння навчального матеріалу. Отже, успіх публічного виступу залежить від рівня інтелектуального розвитку, знання предмету мовлення, високої культури мислення педагога і копіткої, постійної праці з самовдосконалення. Надаючи велике значення зовнішній формі усного вислову, неможна залишати поза увагою правдивість, глибину та змістовність інформації, що надається, адже лише єдність форми та змісту відкриває шлях до результативності вербального педагогічного впливу.

Література:

1. Чехов А. П. Хорошая новость // Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем : В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М. : Наука, 1974—1982. Т. 16 : Сочинения. 1881—1902. — М. : Наука, 1979, С. 266—267.

2. Сагач Г. Риторика / Сагач Галина. — К.: «Ін Юре», 2000. — 568 с.