К.п.н. Єсьман І.В.

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди, Україна

Навчально-теоретична модель як одна із провідних концепцій організації і змісту педагогічної освіти батьків у зарубіжній та вітчизняній науці

В Україні постійно вивчається європейський досвід реалізації сімейного виховання і відповідно впроваджуються програми виховання батьків в європейських країнах. Такий підхід чітко простежується у навчальних програмах українських університетів та інститутів, які готують майбутніх учителів. Так, у Херсонському державному університеті при вивченні курсів "Порівняльна педагогіка", "Педагогіка сімейного виховання", "Сучасні технології виховання" розглядаються такі моделі європейських програм навчання батьків, як модель чуттєвої комунікації; модель, заснована на трансакціональному аналізі; адлерівська модель; модель групових консультацій; модель християнського виховання батьків тощо.

Слід підкреслити, що вітчизняні і зарубіжні дослідження з зазначеної проблеми у 60-х рр. ХХ ст. мали багато розбіжностей. На відміну від вітчизняної системи освіти, яка у той час засновувалась, в першу чергу, на суспільному вихованні дітей, зарубіжні дослідники зазначеного періоду підкреслювали необхідність збереження унікальності і самодостатності особистості.

Саме починаючи з 60-х років ХХ століття, зарубіжні педагоги, психологи, соціологи, психотерапевти свої пошуки спрямовують на розроблення програм виховання батьків, програм педагогічної освіти батьків. Особливої популярності набув проект «Home Start», який об’єднував понад 16 регіональних програм на допомогу батькам. В основі проекту – положення про те, що батьки не тільки перші, а й найвпливовіші вихователі дитини.

Сутністю всіх проектів програм була педагогічна освіта батьків, під якою на перших етапах розуміли звичайне засвоєння відомостей, практичних порад про те, як виховувати дітей.

Окремим напрямом у системі виховання батьків виступає навчально-теоретична модель (Б. Скіннер), побудована на основі програм виховання батьків методом емпіричного моделювання. В основі цієї теорії лежать результати експериментальних досліджень, головна мета яких – виявити, яким чином поведінка батьків впливає на дитину.

Перші такі дослідження були проведені ще в 30-х роках ХХ століття, але в окремий напрям у теорії виховання батьків сформувались тільки в 50-60-х рр. ХХ ст. Саме в цей час спостерігалось підвищення інтересу науковців до проблем впливу оточення на розвиток дитини.

Навчально-теоретична модель виховання батьків заснована на теорії біхевіоризму – напряму психологічної науки, який уважає предметом свого дослідження не свідомість, а поведінку людей, яку розглядає як механічні реакції у відповідь на зовнішні реакції [1, с. 42]. Незважаючи на те, що Б. Скіннер у своїх дослідженнях не вживає термін «виховання батьків», але саме він уважається засновником навчально-теоретичного напряму виховання батьків.

У навчально-теоретичній моделі виховання батьків підкреслюється, що поведінка батьків і дітей автоматизована внаслідок частої повторюваності інколи неусвідомлених дій, саме тому змінити її можна методом механічного переучування або усвідомленого виправлення вчинків у конкретній ситуації. Ефективними формами зміни навколишнього середовища вважаються такі, які призводять до переучування дитини та набуття нею нового досвіду.

Головна ідея запропонованої моделі полягає в тому, що зміна поведінки батьків відбувається внаслідок переосмислення дорослими власних дій, що безпосередньо впливають на лінію поведінки дітей, оскільки батьки у виховному процесі навчаються оперувати чинниками регуляції стосунків у сім’ї.

У навчально-теоретичній моделі виховання батьків провідною є думка про те, що батьки можуть навчити дітей адекватній поведінці в суспільстві.

Б. Скіннер виділяє три способи формування поведінки дитини: позитивне підкріплення (заохочення); негативне підкріплення (покарання); відсутність підкріплення (нульова увага). При цьому позитивне підкріплення може бути конкретним (наприклад, цукерка) або символічним (висловлена подяка). У програмах цього напряму батьків навчають застосовувати ці стратегії в різних ситуаціях, що виникають між батьками і дітьми [2, с. 79].

Навчально-теоретична модель виховання виходить із того, що зміни в оточенні призводять до змін у поведінці. Тому батьки можуть зіграти роль «агентів», що корегують поведінку своїх дітей за допомогою змін в їх оточенні. Батьків навчають розбиратися в реакціях дитини і формувати відповідні подразники, які дозволяють змінювати поведінку і характер дітей за допомогою техніки біхевіоризму.

Таким чином, з практичного погляду призначення навчально-теоретичної моделі виховання батьків – у допомозі батькам керувати власною поведінкою і поведінкою дітей, а в міру необхідності і змінювати її. Батьків знайомлять з науковими даними стосовно регуляції, моделювання поведінки, зі спеціальною термінологією, яка допомагає їм описувати ці процеси. В окремих програмах цієї моделі виховання батьків йдеться не стільки про загальні погляди Б. Скіннера, скільки про психологічну допомогу батькам у специфічних ситуаціях і при вирішенні конкретних проблем.

Слід відмітити, що в межах цієї моделі виховання батьків авторами розроблена велика кількість програм, розрахованих на різні специфічні групи, наприклад, на батьків дітей-інвалідів. Кожна з цих програм має свої специфічні завдання. Але навички діагностики входять в усі програми навчально-теоретичної моделі виховання батьків. Поряд із практичними навичками батьки отримують і теоретичні знання з формування поведінки дитини.

Основні завдання навчально-теоретичної моделі виховання батьків реалізуються в декількох напрямках:

– батькам прищеплюють навички соціального спостереження (навички діагностики);

– батьків навчають принципам застосування навчально-теоретичної моделі у вихованні дітей (засвоєння теорії і її практичне застосування);

– створення програми оцінювання правильності дій вихованця для більш ефективного формування або зміни поведінки дитини (втручання в поведінку дитини) [2, с. 81].

Автори навчально-теоретичної моделі зосереджуються на зміцненні впевненості батьків у власних силах, на вихованні самоконтролю, на особистих взаєминах батьківських пар тощо.

Отже, згідно навчально-теоретичної моделі виховання батьків, педагогічна компетенція дорослих членів родини має базуватися на основних положеннях біхевіористичної теорії розвитку особистості: на вихованні необхідних для сімейного життя навичок взаємин між батьками і дітьми. Під цим слід розуміти, насамперед, навички, які потрібні для оцінювання власної поведінки або поведінки інших членів сім’ї.

Література:

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – Київ : Либідь, 1997. – 376 с.

2. Родители и дети: Учебное пособие по педагогике. Для факультетов психологии, педагогики и социальной психологии. / Ред.-сост. Д.Я. Райгородский. – Самара: Изд. Дом БАХРАХ-М, 2003. – 784 с.

3. Хямяляйнен Ю. Воспитание родителей: Концепция, направления и перспективы: Книга для воспитателей детского сада и родителей. – М.: Просвещение, 1993. – 183 с.