Томка І. Є., Семенко І.В.

Буковинський державний медичний університет, Україна

Деякі сучасні аспекти лінгвістичних досліджень

стоматологічної термінології та термінотворення

У час побудови українського демократичного суспільства з ринковою економікою, інтегрованою в загальноєвропейський політико-економічний процес, зростає попит на висококваліфікованих спеціалістів, які володіють іноземною мовою на фаховому рівні. Оволодіння фаховою комунікативною компетенцією передбачає наявність у студентів достатнього обсягу базових мовних знань, тобто належної лінгвістичної компетенції.

Останніми роками з’являються нові термінологічні словники, які мають на меті упорядкувати сучасну медичну термінологію з урахуванням найновіших досягнень і тим самим полегшити комунікацію фахівців. Саме тому назріла необхідність створення, укладення та редакції навчального словника-розмовника з фаху "Стоматологія".

Медична лексика є однією з найдавніших фахових термінологій. Вона формувалась на власній мовній основі, засвоюючи все те, що на час її творення виробила світова цивілізація. Наукова термінологія не є сталою системою, вона живе, змінюється, пристосовується до потреб сучасності. Історію розвитку медичної термінології краще простежувати через появу медичних словників.

Перші словники з медичної термінології почали з’являтися ще в XVI – XVII століттях. З медичних словників того часу варто звернути увагу на "Лексирь" Зизанія-Тугтановського (1596 р.) та "Лексиконь словенороський" П. Беринди (1627 р.). Також увагу привертає "Лексикон греко-словено- латинський" середини XVI століття. Наявність в ньому грецьких і латинських термінів посвідчує вживання в науковій і практичній медицині цих мов у той період розвитку нашої держави.

Розподіл українських земель між сусідніми державами спричинив деякий занепад медичної науки і термінології в Україні. Шляхи розвитку медицини та медичної лексики в нашій державі після першої половини XVII ст. ще таки чекають своїх дослідників. Скоріше за все українська термінологія була штучно витіснена з наукового ужитку, проте продовжувала існувати у народному середовищі та серед лікарів-практиків.

У 1920 р. видається "Латинсько-український словник" М. Галина, у 1925 р. – за редакцією професорів Ф. Цешківського, О. Черняхівського та О. Курила було опубліковано "Nomina anatomica ukrainica", а в 1927 р. академік О. Корчак-Чепурківський видає словник "Номенклатура хвороб". У 1927 р. вийшов "Медичний російсько-український словник" В. Кисільова, а у 1931 – "Практичний словник медичних термінів" В. Крамаровського. Видання українських медичних словників в умовах військового, а пізніше тоталітарного радянського режиму, коли українська мова всіляко пригноблювалась, було величезним досягненням, що допомогло збереженню української медичної лексики до наших часів.

За наявності довгої історії існування української медичної лексики та видання сучасних термінологічних словників логічно було б прийти до висновку, що українська медична термінологія мусить широко використовуватися на практиці. Функціонування національної мови в науковій медицині, забезпечуючи повноту мовно-професійного спілкування лікаря-практика, несе національно-культурницьке навантаження. Розвиток медичної мови сприяє лексичному та семантичному збагаченню національної мови, її формуванню на рівні мов цивілізованих націй [4, c. 13-14].

Велику роль у професійній практиці відіграють перекладні словники – дво- і багатомовні. Значення їх невпинно зростає навіть з огляду на економічні вигоди. Актуальним, на нашу думку, є, зокрема створення трьохмовного стоматологічного французько-латинсько-українського словника. Адресатом такого словника, насамперед, є український лікар, який поставив перед собою завдання підготуватися до спілкування у франкомовному середовищі за кордоном.

Щороку арсенал медичної лексики поповнюється сотнями нових найменувань. При цьому використовуються різні мовні джерела, в тому числі й активно медична література французькою мовою. Тому в сфері фіксації, тобто в словниках й довідниках, не вдається передати в повній мірі словесне багатство медицини. Так, наприклад, медичний словник, виданий під керівництвом Жака Квевовільї, містить 35000 термінів французькою мовою з їх тлумаченням та перекладом англійською та систематичним атласом. Словник під редакцією А. Л. Клервіля «Dictionnaire Polyglotte des termes medicaux» налічує 65000 одиниць. Щорічні видання Larousse включають загальну медичну термінологію з її тлумаченням.

Серед вузькопрофільних медичних словників особливе місце посідає спеціалізований "Французско-русский медицинский словарь для стоматологов", що включає лексичні одиниці з усіх розділів стоматології (терапевтичної, хірургічної, ортопедичної та ін.).

Медичні терміни мають свої морфологічні та лексичні особливості творення, в залежності від яких існують різні засоби їх перекладу. Терміни виділяють прості, афіксальні, складні та терміни-словосполучення. Проте не завжди в перекладі можлива реалізація певної конструкції слова чи словосполучення, тому що основною метою перекладача є передати адекватний зміст терміна.

Медичному терміну сучасної іноземної мови властивий ряд функцій, серед яких провідну роль відіграє номінативна функція та співвідносні з нею: когнітивна функція – здатність представити реальну дійсність семіологізованим ланцюжком звуків; епістемічна – відображення дійсності та збереження знань; евристична – відкриття нового знання, комунікативна – передача спеціалі-зованої інформації. За допомогою реалізації зазначених функцій термінологія бере активну участь у формуванні колективної мовної картини світу [2, с.251-254].

У досліджуваній стоматологічній терміносистемі спостерігається тенденція до зменшення ролі запозичених словотворчих компонентів при утворенні похідних основ стоматологічних термінів. Лише похідні основи складних іменників і прикметників, суфіксальних прикметників деривації, префіксальних, складних іменників і складних прикметників деривації демонструють кількісну перевагу використання словотворчих компонентів іншомовного походження.

Серед похідних основ медичних термінів більше половини складають іменники, що свідчать про характерну для медичної термінології тенденцію до номіналізації. Однак, стоматологічні терміни можуть бути представлені усіма повнозначними частинами мови, оскільки будь-яка сучасна терміносистема повинна відповідати не тільки вимогам номінації специфічних об’єктів і понять, а й забезпечувати можливість вираження усього розмаїття взаємосто-сунків і зв’язків між ними, навколишньою дійсністю та мовним соціумом.

Сфера використання термінів визначається і обмежується рамками конкретної галузі знань. Таким чином, науково-технічна термінологія, у тому числі й стоматологічна, в широкому розумінні розглядається як функціональна підсистема загальної системи певної мови, що складається з найменувань членів системи понять науки і техніки. Теоретично кожне слово може бути терміном, але воно стає ним тільки при актуалізації – виведенні його з лексико-семантичної системи загальнолітературної мови і включенні в систему термінів.

Термінологія, у тому числі й стоматологічна, є багатофункціональною мовною формацією та являє собою сукупність термінів, у якості яких виступають одиниці лексичного рівня. Терміни є засобом реалізації функцій термінологічної системи, а функції цієї системи є одночасно функціями термінів. Вивчення особливостей функцій, що властиві стоматологічним термінам, поряд з особливостями їхнього продукування і структурно-семантичних характеристик, є закономірним етапом лінгвістичного аналізу досліджуваних одиниць.

Наприклад, у сучасній англомовній медичній терміносистемі неправильні дієслова германського походження у функції термінів виражають спеціальні поняття: дії фізіологічного процесу чи стану (cut - прорізуватися (про зуби); hurt - боліти); дії медичної процедури (draw - видаляти (зуб); freeze - знеболю-вати); дії, що сприймаються за допомогою органів чуттів (feel - відчувати) тощо [3, c.42,56,75].

У сфері функціонування термінологічна лексика, співіснуючи з лексикою загальновживаною, підпорядкована універсальним законам мови, одним із проявів чого є багатозначність термінів, що спостерігається також у стомато-логічній терміносистемі.

Наприклад:

etranglement (m) – 1. стиснення, звуження, перехват; 2. защемлення; 3. перетяжка.

depot (m) – 1. депо ( напр. крові ); 2. осадок, відстій; 3. відкладення; 4. наліт.

medicine (f) – 1. медицина; 2. терапія; 3. ліки, лікарський засіб; 4. медична практика.

Вирішальним фактором у виборі правильного значення багатозначного терміна при перекладі є контекст, наприклад:

accident (m) – 1. нещасний випадок, травма; 2. ускладнення (під час хвороби); 3. аварія, поломка; в контексті – accident d’eruption des dents – анатомія прорізування зубів.

Найбільша кількість похідних слів утворена від дієслів, напр.:

anesthesier – анестезувати, обезболювати;

anesthesie(f) – анестезія (1. втрата чутливості, 2. обезболювання);

anesthesiometre( m) – анестезіометр;

anesthesique – анестезуючий, обезболюючий;

anesthesique (m) – анестетик, анестезуючий засіб;

anesthesiste-reanimateur (m) – анестезист-реаніматолог.

Cлід звернути особливу увагу на переклад термінологічних сполучень, які складаються з декількох слів, оскільки без допомоги викладача студентам не завжди вдається правильно перекласти подібні сполучення у тексті, напр:

alesage (m) canalaire – розширення кореневого каналу зуба;

appareil (m) a detartrer – прилад для видалення зубного каменю;

ameloblastome (m) solide dentifie – одонтома;

amputation (f) camerale – видалення коронкової пульпи та ін. [1, c.7,11,23,37,44].

Стоматологічні терміни відносяться до різних лексико-семантичних груп, з яких найбільш численними є: терміни-іменники, що позначають найменування фізіологічного процесу або стану (наприклад, aerodontie (f) аеродонтія: зубний біль, що виникає при пониженому атмосферному тиску); найменування медичної процедури (наприклад, aurification (f) – аурифікація: пломбування золотом); найменування медичного приладу або пристрою (наприклад, bridge (m) – зубний протез, який прикріплюється до сусідніх зубів, міст); найменування частини організму людини або його структури (напр., adamantineblaste (m) – адамантобласт: епітеліальна клітина, яка утворює зубну емаль); назву захворювання (напр., alveolyse (f) – альвеолярна піорея: хронічне гнійне запалення зубних альвеол); якість, ознаку, властивість медичного процесу чи стану (напр., anticarieux, -se (adj) – антикаріозний, який перешкоджає розвитку карієсу; edenter (vt) – видаляти зуби) та терміни з іншими семантичними особливостями [5, c.48-61].

Медичний термін розглядається як мовний знак у спеціальній функції носія інформації про систему наукових знань і практичних заходів, поєднаних метою діагностики, лікування і попередження хвороб, збереження і зміцнення здоров’я та працездатності людини, подовження життя. Розвиток і удосконалення медицини як науки, поява сучасних методів і способів ліку-вання, профілактики і діагностики захворювань є тими екстралінгвістичними чинниками, що визначають вихідну позицію продуцента термінологічних одиниць номінації і визначаються в сукупності як об’єктивна номінативна недостатність.

Останніми роками відчувається гостра необхідність у словниках з медичної термінології основними мовами. Виходячи з того, що латинська мова є міжнародною мовою медичної термінології, було вирішено побудувати наш словник з лексикою, складеною також із латинськими термінами. У багатомовному словнику латинський термін може легко служити терміном – посередником, який дозволить зробити максимально близький переклад з однієї мови на іншу.

Розвиток науки і техніки безпосереднього пов’язаний з появою нових значень у термінів з утвердженою семантичною структурою; поряд з цим народжуються терміни, які взагалі не зафіксовані. Нові терміни виникають настільки швидко, що і спеціалісти, і термінологи з об’єктивних причин не можуть своєчасно й оперативно реагувати на цей процес. Саме тому назріла необхідність укладання та редакції навчального словника-розмовника з фаху "Стоматологія".

Отже, медицина – дуже широка, терміномістка та різностороння галузь, як для медичних праць та досліджень, так і для лінгвістичних, зокрема в розділах лексикології та лексикографії, перелік ланок медичного дискурсу майже невичерпний, в межах цього дослідження неможливо охопити медичну термінологію різних спеціалізацій. Проте, який би розділ медицини не досліджувався укладачами медичних словників у подальшому, лінгвісти повинні співпрацювати із лікарями-спеціалістами для встановлення найменших специфічних деталей та нюансів об’єкту вивчення.

Література:

1. Сигалова Е. М., Давидюк З. Я. Французско-русский медицинский словарь для стоматологов. – М.: Медицинское информационное агентство, 2004.- 496 с.

2. Кияк Т. Р., Огуй О. Д., Науменко А. М. Теорія та практика перекладу (німецька мова). – Вінниця: Нова книга, 2006.- 592 с.

3. Англо-русский медицинский словарь для стоматологов. – М.: МИА, 2000.

4. Д’яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. – Київ, 2000.- С.13-14.

5. Селігей П.О. Сучасне термінотворення: симптоми та синдроми / П.О. Селігей // Мовознавство. – 2007. - № 3.- С.48-61.