Право/5.Кримінальне право та кримінологія

К.ю.н. Плужнік О.І.

Одеський державний університет внутрішніх справ

СТВОРЕННЯ ЗЛОЧИННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Створення злочинної організації передбачено у ч.1 ст.255 Кримінального кодексу України (далі КК) як створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп і караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Тяжким злочином (відповідно ч.4 ст. 12 КК України) є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином (відповідно ч.5 ст. 12 КК України) є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Створення злочинної організації це злочин проти громадської безпеки. Злочинні організації, оскільки вони створюються з метою вчинення злочинів, становлять потенційну загрозу для самих різноманітних правоохоронюваних інтересів тому може виразитися у таких формах: 1) створення злочинної організації; 2) керівництво злочинною організацією; 3) участь у злочинній організації; 4) участь у злочинах, вчинюваних такою організацією; 5) організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп.

У ст. 255 КК України вид злочинної організації не конкретизовано: це може бути будь-яка злочинна організація, метою якої є вчинення хоча б одного тяжкого чи особливо тяжкого злочину, або діяльність якої пов'язана із вчиненням декількох злочинів. Жодних інших додаткових ознак такої організації (озброєність, спеціальна мета створення та діяльності тощо) закон в даному випадку не передбачає. Кримінальна відповідальність за ст. 255 настає за умови, що перед злочинною організацією становиться мета вчинення принаймні двох тяжких або особливо тяжких злочинів Це випливає зі співставлення диспозиції цієї статті та ч. 4 ст. 28 КК. Існуюча невідповідність між ними має вирішуватись на користь норми, яка передбачена статтею Загальної частини КК.

Поняття злочинної організації законодавцем надається у п.4 ст. 28 КК, а саме злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Відповідно п. 3 ст. 28 КК , - злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи [1].

Під створенням злочинної організації слід розуміти дії, спрямовані на виникнення злочинної організації. Особа, яка створила злочинну організацію, в майбутньому може й не бути її керівником чи учасником. Керівництво злочинною організацією передбачає виконання організаційно-розпорядчих функцій стосовно організації в цілому чи її структурних підрозділів.

Участь у злочинній організації передбачає перебування в складі злочинної організації, Особа стає учасником злочинної організації з моменту її утворення (якщо вона входить до кола осіб, з яких первісно виникає організація) або ж відтоді, коли інші учасники дали згоду на прийняття її до вже існуючої організації. Участь у злочинній організації означає виконання в інтересах такої організації різноманітних дій, здійснення частини функцій організації. Учасник виконує дії в інтересах організації разом з іншими її учасниками чи самостійно, на його потенційне сприяння розраховують вся організація та окремі Її члени. Він може виступати як виконавець окремих злочинів, планувати їх, здійснювати допоміжні дії, виконувати окремі доручення керівників організації.

Водночас, участь в організації не охоплює вчинення діянь, які становлять самостійні злочини. Вони кваліфікуються за відповідними статтями Особливої частини КК України.

Так, наприклад, у разі, коли група осіб, яка вчинила за попередньою змовою умисне вбивство, являла собою злочинну організацію, відповідальність учасників групи слід кваліфікувати за п. 12 ч.2 ст.115 та за ч.1 ст. 255 КК України [2].

Стаття 255 містить загальну норму, яка передбачає кримінальну відповідальність за участь в організованій злочинній діяльності. Це означає, що за цією статтею настає відповідальність за дії, пов’язані з функціонуванням злочинної організації тоді, коли такі дії не охоплюються жодною з передбачених КК спеціальних норм про окремі види злочинних організацій (банду – ст. 257; терористичну організацію – ст. 258-3; не передбачені законом воєнізовані або збройні формування – ст. 260, змову про насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади – ч.1 ст. 109) [3, с.728-729].

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного із діянь, передбачених диспозицією ч1. ст. 255 КК. Злочин характеризується прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що організація, яку він створює, якою керує, в якій чи у злочинах, вчинюваних якою, бере участь, є злочинною, або що його діяльність полягає в консолідації організованої злочинної діяльності, передбачає, що його дії створюють загрозу громадській безпеці, і бажає настання таких наслідків.

Суб'єкт злочину загальний, це особа яка досягла шістнадцять років. Особа віком від 14 до 16 років може нести відповідальність лише за окремі злочини, вчинені у складі такої організації (наприклад, за грабіж, розбій, заподіяння тяжкого, чи середньої тяжкості тілесного ушкодження тощо ).

Частиною 2 ст. 255 передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці особи, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 255 КК, а саме, звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.

Умовами такого звільнення за законом є: 1) наявність добровільної заяви вказаної особи про створення злочинної організації або участь у ній, що передбачає повідомленій, вчинене за власною волею, з будь-яких мотивів, у будь-який спосіб відповідним органам влади про створення, існування такої організації та його участь у ній; 2) активне сприяння розкриттю злочинної діяльності; 3) особа не є організатором або керівником злочинної організації, тобто вона є лише рядовим учасником цієї організації або учасником вчинюваних нею злочинів, не створювала таку організацію, не входила раніше до її керівництва тощо.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 255 не означає автоматичного звільнення від кримінальної відповідальності за посягання, передбачені іншими статтями Особливої частини КК. Ч. 2 ст. 255 не застосовується у випадку вчинення особою інших злочинів, пов'язаних з діяльністю злочинних організацій, зокрема бандитизму. Хоча норма, передбачена ст. 255, є загальною, нею не охоплюються випадки звільнення за злочини, передбачені відповідними спеціальними нормами.

Важливість теоретичного дослідження проблем кримінальної відповідальності за діяння, вчинені організованою групою та злочинною організацією зумовлена потребами практики застосування норм Кримінального Кодексу України і завданням розвитку кримінального законодавства, а саме: усуненням суперечливості норм Загальної і Особливої частин КК України, виконання зобов’язань України за міжнародними договорами щодо умов криміналізації участі в організованій злочинній групі та інших форм злочинної діяльності, розробки сучасної кримінально-правової політики держави в сфері боротьби з організованою злочинністю.

На підставі викладеного вважаємо, з метою підвищення ефективності боротьби з організованою злочинністю Кримінальний кодекс України визначає ряд кримінально-правових норм, зокрема: закріплення визначення форм співучасті (ст.28) і видів співучасників (ст.27). Слід зазначити, що на сьогодення є збільшення кількості (порівняно з попереднім КК України 1960 р.) складів злочинів, які утворюють конкретні дії організаторського характеру: організація озброєної банди (ст. 257), створення не передбачених законом збройних формувань і керівництво ними (ст. 260), організація незаконного переправлення осіб через державний кодон України, керівництво такими діями ( ст.332) та інші.

Відповідальність за створення злочинної організації передбачена окремою нормою в Особливій частині КК (ч.1. ст.255). Встановлення відповідальності за створення терористичної групи чи терористичної організації передбачена ст.258³ КК (як спеціальна норма). Вважаємо за потрібне визначити збільшення кількості складів злочинів, в яких кваліфікуючою ознакою є вчинення злочину організованою групою, наприклад: торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ч.3 ст. 149), грабіж (ч.5 ст.186), розбій (ч.4 ст.187), вимагання (ч.4 ст.189), шахрайство (ч.4 ст.190) та інші. Вчинення злочину організованою групою є обставиною, що обтяжує покарання (п.2 ч.1 ст. 67 КК). Визначена диференційована відповідальність організаторів та інших учасників організованої групи чи злочинної організації у ст. 30 КК.

Наприклад, вироком колегії суддів Полтавського районного суду засуджені Особа1, Особа2 та Особа3. Особа1 визнана винною та її дії кваліфіковано за ч.4 ст. 187 КК України та за ч.2 ст. 15, п.1, п.4, п.6, п.9, п.12 ст. 115 КК України. А саме, Особа1 разом і за попередньою змовою із Особа2, Особа3 - 4 лютого 2013 року у с. Огуївка Машківського району та області, скоїли розбійний напад на двох осіб, вчинений з корисливих мотивів, з метою приховати інший злочин. Будучи організатором злочинної групи, Особа1 підібрав учасників групи, розподілив між ними ролі, підшукав об’єкт протиправного посягання, розробляв план розбійного нападу, сам приймав активну участь у безпосередньому скоєні розбою та керував діями інших учасників [4].

На сучасному етапі розбудови правової держави України найхарактернішою її ознакою є демократизація суспільного життя, яка виявляється у зростанні уваги до практичного забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Класичним для сучасної політико-правової думки є визнання людини найважливішою цінністю суспільства і держави. Такий підхід призвів до відповідних змін у розумінні її безпеки наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. Особливість сучасних підходів до цієї проблеми полягає, по-перше, в наданні пріоритетності інтересам людини при розгляді проблем її безпеки, по-друге, в якісно новому рівні розробки методів дослідження. 

Література

1. Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради.- 2001.- № 25 – 26. - ст.131. Із наступними змінами та доповненнями. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

2. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.attorneys.od.ua/page.php?id=171 - Назва з екрану.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 5-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. –1184 с.

4. Вирок колегії суддів Полтавського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2013 року. Судова справа № 545/2875/13-К.