Бутрин Наталія Степанівна

викладач юридичного факультету

Тернопільського національного

економічного університету

КОРПОРАТИВНІ ПРАВА ЯК ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ ПОЖЕРТВИ

При дослідженні питань про договори як підстави виникнення та припинення корпоративних прав цікавим, на наш погляд, залишається дефініція одного із підвидів договору дарування – договір пожертви. Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам встановленим частиною 1 ст. 720 ЦК України, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети (ч. 1 ст. 729). Обмежень по складу сторін дефініція правочину для учасників корпоративних правовідносин не передбачає, оскільки в ч. 1 ст. 720 ЦК України фактично перераховані всі можливі учасники цивільного обороту. Очевидним є той факт, що розробники статті, конструюючи її, акцент ставили на меті даного договору – «для досягнення ними (обдаровуваними – прим. автора) певної мети. Дана мета, як правило, не повинна бути пов’язана з отриманням прибутку. Тож варто дослідити чи можуть бути корпоративні права предметом договору пожертви, зважаючи на те, що вони мають і майновий характер, а власник, володіючи ними, зорієнтований на отримання прибутку? Перш за все, слід відзначити, що предмет договору пожертви в ЦК України сформульований дещо недосконало. Відповідно до ч. 1 ст. 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів… . Але річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки (ст.. 179). Частка в ТОВ (ТДВ) – об'єкт нематеріальний, бо вона підтверджує корпоративні права. На думку частини вчених, майнове право – це самостійна категорія і не може визначатися через інші поняття. Майнові права не можуть ототожнюватися з річчю, тому їх визначення через неспоживчу річ, як це зазначено у ст. 190 ЦК України, є некоректним[1,с.226]. Як бачимо, формулювання ст. ст. 177 та 179 ЦК України викликають певні дискусії. Крім того, предметом правочину щодо набуття та припинення корпоративних прав є не частка, акція, а саме корпоративні права. До речі, за межами предмету договору пожертви сформулюваного в ст. 729 ЦК України залишаються право інтелектуальної власності. Такий висновок робимо зі ст. 419 ЦК України: «Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного». Тобто, річ та права інтелектуальної власності (наприклад авторські права) – це різні об’єкти цивільних прав. А між тим, вважаємо, що підстав для заборони жертвувати авторські права не має.

Специфіка корпоративних прав по відношенню до інших видів майнових прав (авторських тощо) полягає в тому, що їх власник має на меті отримання прибутку від володіння ними. Чи не суперечитиме це суті благодійництва і правовому режиму майна благодійних організацій?

В попередньому Законі України «Про благодійництво та благодійні організації» останнім гарантувалось право засновувати засоби масової інформації, підприємства і організації, займатися видавничою діяльністю[2]. Тобто, Закон не забороняє благодійним організація займатися підприємницькою діяльністю. Тому жодних проблем передання корпоративних прав певного ТОВ (яке, наприклад, займається видавничою справою) не було. Благодійним організаціям не заборонялось займатися підприємництвом, але обов’язково повинна бути присутня кінцева благодійницька мета.

З прийняттям нового Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» №5073-VI від 5 липня 2012 року ситуація змінилась, при чому не на користь вільного відчуження корпоративних прав. З одного боку, в новому Законі благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону[3]. Разом з тим, права засновувати підприємства, організації не передбачено. А ч. 4 ст. 11 Закону закріплює, що благодійні організації мають право створювати відокремлені підрозділи, бути засновником та учасником інших благодійних організацій, а також спілок, асоціацій, інших добровільних об’єднань, здійснювати спільну благодійну діяльність, а також мати інші права згідно із законом. Тобто, про юридичних осіб корпоративного типу в даній нормі не йдеться. Тому виходить конфлікт правових норм. Фактично ЦК України допускає пожертву акцій, а правовий статус благодійної організації не допускає ними володіти. Тому, на нашу думку, в Законі України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» слід передбачити можливість для благодійної організації виступати учасником, акціонером юридичних осіб корпоративного типу. А норму ч. 4 ст. 12 Закону викласти в такій редакції: «Благодійні організації мають право створювати відокремлені підрозділи, бути засновником та учасником інших благодійних організацій, а також спілок, асоціацій, інших добровільних об’єднань, підприємств та організацій, здійснювати спільну благодійну діяльність, а також мати інші права згідно із законом».

Як бачимо, із вище наведеного аналізу, формулювання дефініції договору пожертви в ЦК України не задовольняє потреб, які ставлять перед нею необхідність вільного обороту не тільки корпоративних прав, але й інших видів об’єктів цивільних прав. Тому, вважаємо, до даної норми необхідно внести зміни. Яким чином сформулювати дану правову норму? Вжити замість «речі» термін «об’єкт цивільних прав» не можна, оскільки це необґрунтовано розширить коло можливого предмету договору пожертви. Видається, найбільш обґрунтованим (як було показано в інших підрозділах дисертації) є використання терміну «майна». Тому, пропонуємо сформулювати ч. 1 ст. 729 ЦК України наступним чином: «Пожертвою є дарування майна, зокрема грошей та цінних паперів, особам встановленим частиною першою статті 720 ЦК України, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети».

ЛІТЕРАТУРА:

1. Яворська О. нові права як об’єкти цивільного обороту / О. Яворська // Вісник Львівського Університету. - Серія юридична. - 2011. Вип. 53. С. 225–231.

2. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України №531/97-ВР від 16 вересня 1997 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1997. - №46. - Ст.292.

3. Про благодійну діяльність та благодійні організації : Закон України № 5073-VI від 5 липня 2012 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2013. - № 25. - Ст.252.