Л.А.Онуфрієва
ТВОРЧИЙ САМОРОЗВИТОК
ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ
Сучасний розвиток суспільства вимагає впровадження у
практику новітніх технологій, а для
реалізації нових завдань сучасний фахівець соціономічної сфери повинен володіти
високим рівнем підготовки та професійної компетентності й професіоналізму.
Дослідники О.Климов, А.Маркова, Л.Мітіна, Ю.Поваренков, М.Пряжников та ін..
обмежувались у своїх працях вивченням формування й оцінки професійно-важливих
якостей фахівця. Сучасні польські дослідники стверджують, що особливо істотним
є явище, яке спостерігається в Польщі (і в інших країнах також), головним чином
на зламі XX i XXI
століть, яке є результатом системної трансформації після 1989 року, відоме як
„постмодернізм”, або „епоха пізнього модерну”, для якого характерні відмінні
умови життя, а також нездатність пристосування до складної, динамічної та
непрозорої дійсності, що диктується вільним ринком. Тому існує загроза, що
оминаючи моральне виховання з наймолодших поколінь та не створюючи відповідних
прикладів для наслідування з боку старших, прокладаємо тим самим шлях до
розвитку соціальних дизфункцій, патологічних явищ, які йдуть у розріз з моральними
аспектами суспільного життя та появи девіантної поведінки не тільки в окремих
осіб, але й навіть цілих груп різноманітних соціумів, особливо меншин [4].
Дослідник
С.Дружилов розуміє під професіоналізмом «особливу властивість людей
систематично, ефективно і надійно виконувати складну діяльність у най
різноманітних умовах. У понятті «професіоналізм» відображається така ступінь
оволодіння людиною психологічною структурою професійної діяльності, яка
відповідає існуючим у суспільстві стандартам і об’єктивним вимогам». А для
набуття «професіоналізму необхідні відповідні здібності, бажання і характер,
готовність постійно навчатися й удосконалювати свою майстерність».
Надзвичайно
тривалим є процес формування у майбутніх фахівців соціономічних професій
професійної відповідальності як соціально-педагогічної категорії. Сучасні польські дослідники М.Палюх, А.Хорбовський, К.Шмид вважають, що
важливим завданням сучасної освіти є усталення в поведінці людини установки
готовності прийняття (поважання) культурних, етнічних, релігійно-світоглядних
та традиційних відмінностей. Протистояння різноманітним типам небезпеки через
превентивну та профілактичну діяльність. Обмеження ксенофобії, стереотипів і
різноманітних проявів світоглядного фундаменталізму та віросповідання. Формування розсудливої, критичної і
розумної ідентифікації з проблематикою
еволюції й основ культури соціального життя, скорочення пізнавальної та
емоційної дистанції до власного досвіду та пізнання системи цінностей інших
народів [9].
Відсутність чітких
рекомендацій щодо проведення занять з фахових дисциплін та організації
практичної діяльності з метою підвищення якості формування професійної
відповідальності майбутнього фахівця створюють труднощі, що приводять до
зниження ефективності педагогічного впливу. Обмеження можливостей розумової
діяльності студентів на лекції приводять до низької якості засвоєння
навчального матеріалу, зниження рівня активності розумової спрямованості
студентів; лекції забезпечують надійне засвоєння матеріалу тільки на рівні
знайомства і репродуктивному рівні, тобто сприйняття інформації про вивчений
об'єкт [6].
Для майбутніх
фахівців соціономічних професій особливої цінності набувають такі якості як
самосвідомість, самостійність, сміливість, рішучість, працелюбність,
наполегливість, зацікавленість, допитливість, інтуїція, захопленість, гнучкість
тощо. На думку дослідників,
необхідно перевести всю систему
навчання з формування репродуктивного мислення на продуктивне, яке засноване на знаннях способів здатності мислити
та вміннях користуватися ними
реально [3]. Завдання формування
творчої особистості майбутнього фахівця обумовлюють певну специфіку залучення
студентів до участі студентів не лише в проведенні наукових досліджень, але й у
впровадженні отриманих їх результатів у виробництво. На небезпечності
збереження в навчальному процесі ВНЗ орієнтацій на кінцевість освіти наголошують
й такі дослідники, як Н. Комаренко, Л. Таланова, О. Цокор [8], які зазначають, що стереотипи педагогічної
свідомості виражені в орієнтації на вузький професіоналізм, а це призводить до
випуску спеціалістів з обмеженим культурним кругозором і примітивним соціальним
мисленням, що особливо небезпечно, коли мова йде про педагогічну освіту, тісний
зв’язок науково-дослідної роботи студентів з практикою майбутньої роботи, адже
саме в процесі практики створюються сприятливі умови для проведення реальних науково-педагогічних
досліджень та впровадження отриманих результатів безпосередньо в
навчально-виховний процес.
Проблемне навчання, на думку дослідниці Н. Шаповалової, передбачає активне
набуття знань, умінь і навичок, їх творче використання, а також розвиток
пізнавальної діяльності й розумових здібностей, у ході якого розвивається
мислення і пам'ять студентів, їх винахідливість, пошукові здібності [6].
Проблемне навчання студентів сприяє подоланню суперечностей між ростом
інформації і обмеженим строком навчання, сприяє підвищенню якості підготовки
спеціалістів як творчих особистостей і його впровадження доцільно поєднувати з
інформаційно-пояснювальним методом, де водночас будуть розвиватись
репродуктивне і творче мислення, в якому виробляється новий підхід, нова ідея,
нова стратегія, проблема розв'язується не ординарно, по-новому, одержуються
нові неочікувані результати. Лише в цьому випадку можна отримати високу
ефективність навчального процесу [7].
Дослідники
Л.Волинська, Я.Бурлака, Л.Захарова, А.Маркова, В.Семиченко, О.Скрипченко,
О.Тарновська, О.Леоненко вказують на недостатнє використання потенціалу
дисциплін психолого-педагогічного циклу у формуванні професійної спрямованості
майбутнього спеціаліста; на теоретичних аспектах дослідження проблеми
професійно-психологічної спрямованості наголошує С. Яремчик.
У працях сучасних вітчизняних учених все
частіше спостерігається акцентування уваги на проблемі психологічної підготовки
майбутнього фахівця як необхідного компонента його професійної сформованості.
Сучасні завдання реформування освіти в Україні та підготовки спеціалістів
вимагають формування у студентів у процесі професійної підготовки таких
особистісних утворень, що характеризуються усвідомлюваними особистістю
домінуючими професійними мотивами, які визначають стійке, активно-дійове,
позитивне ставлення особистості до оволодіння психологічними знаннями,
навичками, вміннями.
Розширення і
становлення нових цінностей сучасної освіти вимагають відповідного теоретичного
уточнення поняття творчий саморозвиток, який ми визначаємо на основі аналізу
літературних джерел та особистісних теоретико-практичних узагальнень як
свідомий процес особистісно-духовного становлення з метою самоствердження і
самореалізації на базі внутрішньо значущих прагнень, мотивів, потреб та
зовнішніх впливів. Стосовно проблеми
професійно-творчого саморозвитку суб’єктів навчального
процесу у ВНЗ ми акцентуємо не лише на активності студентів та викладачів по відношенню до особистісного
розвитку, але насамперед на взаємодії, сумісній навчальній діяльності. З огляду на це стратегія побудови творчого
навчально-виховного процесу повинна базуватися на позиції: студент-викладач
(суб’єкти навчальної діяльності) виступають свідомими і відповідними партнерами
професійно–творчого саморозвитку, перебираючи на себе відповідальність за свою
особистісну активність і за активність інших людей. Отже, мається на увазі
інтеграція свого професійного шляху з професійним досвідом інших,
взаємозбагачення, усвідомлення можливостей свого “Я” та постійної взаємодії,
адже творчий саморозвиток – це синтез понять, взаємопроникнення на основі
механізмів самовдосконалення.
Професійно-ціннісні орієнтації у сучасному
навчально-виховному процесі визначаються спрямованістю на педагогічну
діяльність, яка відображає морально–психологічний зміст професіоналізму
викладача, який базується на потребі суб’єктів навчальної діяльності в
активності, творчості і креативності, вмінні самостійно ставити та досягати
мети професійно творчої діяльності, напруженню вольових зусиль комплексних
уявлень про себе (професійна Я – концепція). Адже без мотивованої спрямованості
суб’єктів навчального процесу на оволодіння майбутньою професією неможливий
творчий саморозвиток навіть тоді, коли суб’єкт має достатньо розвинутий
інтелект та схильність до творчої діяльності. З огляду на це, ці всі умови
набувають принципово важливого значення для процесу творчого саморозвитку
особистості майбутніх фахівців соціономічних професій та на певному етапі її
становлення торкаються усіх внутрішніх сторін особистості.
Висновки. Ефективний творчий
саморозвиток суб’єктів навчального процесу забезпечується
сукупністю психолого-педагогічних умов, пріоритетне значення серед яких мають
професіоналізм особистості викладача; особистісно-розвиваюче навчання;
професійно-ціннісні орієнтації, мотиви, потреби; творчий саморозвиток суб’єктів
спільної навчальної діяльності; створення інноваційного навчального середовища.
1. Онуфрієва Л.А. Формування професіоналізму і психологічна підготовка майбутніх фахівців соціономічних професій / Л.А.Онуфрієва // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. - № 1046. – Випуск 51, Серія «Психологія». Харків: Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2013. – С.161-165.
2. Палюх М., Зємба Беата А. Людина в
небезпечній ситуації. Багатовимірні аспекти соціальних патологій. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. – C. 18-19.
3.
Психологія. Збірник наукових праць. Випуск 2
(5). — К.: НПУ, 1999. —
280 с.
4. Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства: Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції НПУ ім. М.П.
Драгоманова 18-19 жовтня 2000 р. / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. — К.: НПУ ім.. М.П. Драгоманова, 2000. — Ч. 3. —244 с.
5. Творча
особистість вчителя: проблеми теорії і практики: збірник наукових праць / ред.
кол.: Н.В.Гузій (відп. ред.) та ін. — К.: УДПУ, 1997. — 319 с.
6. Paluch M., Horbowski A., Szmyd K., Kultura elementem nowej strategii edukacyjnej. Rozprawy i szkice, Kraków 1999.
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА:
Онуфрієва
Ліана Анатоліївна, кандидат психологічних наук, доцент
кафедри загальної та практичної психології,
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, м.
Кам’янець-Подільський, Україна.
Телефони: (098) 264 95 95, (050) 73 49 409
ДОМАШНЯ АДРЕСА:
Онуфрієва
Ліана Анатоліївна
Вулиця
Гунська, 11, кв. 3,
Місто
Кам’янець-Подільський,
Хмельницька
область,
Україна
32300