Чеботарьова А.І.

аспірант Університету менеджменту освіти АПН України

Текст як об'єкт розуміння

Проблема розуміння тексту останнім часом, набуває особливої актуальністі, тому що є очевидним факт необхідності глибокого і свідомого осмислення великої кількості інформаційних потоків, що обробляються людиною.

В Енциклопедії української мови подається таке тлумачення термінологічного значення слова «текст»:

Текст (від лат. textum – зв’язок, поєднання, тканина) – писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об'єднаних у ближчій перспективі смисловими і формально-граматичними зв'язками, а в загально композиційному дистантному плані – спільною тематикою і сюжетною заданістю [6, С.6].

Текст є продуктом письмової мовленевої діяльності. Він вивчається різними фахівцями і розглядається в різних аспектах.

Дослідження тексту у філології та лінгвістиці показує, що хоча текст практично завжди перебував у поле зору цих наук, для лінгвістів він довгий час залишався лише джерелом фактичного матеріалу, що використовувався в різних типах лінгвістичного аналізу. У філологічних науках текст найчастіше розуміється як єдність речень, розташованих у певній послідовності і пов'язаних між собою за змістом, інтонацією, стилем, спрямованістю за допомогою різних мовних можливостей.

На думку В. А. Лукіна [12, С. 5] текст - це «повідомлення, що існує у вигляді такої послідовності знаків, яка має формальну зв'язність, змістовну цілісністю і формально-семантичну структуру, що виникає на основі їх взаємодії.

Л. М. Лосєва, досліджуючи прикладну сторону текстових параметрів, виділяє наступні ознаки тексту :

- текст - це повідомлення (те, що повідомляється) у письмовій формі;

- текст характеризується змістовною і структурною завершеністю;

- в тексті відбувається відношення автора до того, що повідомляється (авторська установка) [12, С. 4].

Найбільш відоме визначення тексту надав І.Р. Гальперін [5, С.17] : «Текст – витвір мовотворчого процесу, що відрізняється завершеністю, об’єктивований у вигляді письмового документу, літературно оброблений відповідно до типу цього документу, витвір, що складається з назви (заголовку) та ряду особливих одиниць (надфразової єдності), об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку, які мають певну цілеспрямованість та прагматичну настанову».

Текст розглядається як система елементів, які відрізняються між собою рівнем складності і значущості, але об’єднуються спільним концептом.

Невід'ємною характеристикою тексту є його інформативність, наявність у ньому якогось повідомлення, змісту. Кожен текст повинен нести якусь нову інформацію. Інформативність може проявлятися в різних формах – від нульової, коли зміст тексту не дає нічого нового, а лише повторює вже відоме, до концептуальної, коли для її виявлення необхідно піддати текст аналізу [14].

На думку Т.М. Дрідзе [7, С.36] , «інформативність характеризує не абсолютну кількість інформації в тексті, … але лише ту значеннєву інформацію, яка, швидше за все, стане надбанням реципієнта».

У самому загальному вигляді текст можна визначити як «продукт мовномисленевої діяльності людей, що виникає в процесі пізнання навколишньої дійсності й у процесі безпосередньої або опосередкованої комунікації» [1]. Як продукт такого роду текст є звуковою або графічною матеріалізацією деякої сукупності використаних при його створенні виразних засобів конкретної мови й у цьому змісті – безпосередньою даністю останньої. Разом з тим кожний окремий текст із безлічі текстів являє собою «самостійну стосовно всіх інших текстів і одмінну від них за своєю структурою закриту систему актуалізованих у ньому мовних засобів».

У роботах Н. В. Чепелєвої знаходимо інший підхід до тексту, який відрізняється від суто лінгвістичного, і який розглядає текст як послідовність мовних одиниць повідомлення, що й замикається в межах. Н.В.Чепелєва розглядає текст як модель взаємодії автора й читача й визначає його «як перетворену форму спілкування, діалогу між суб'єктами комунікації, у якій відбита комунікативно-пізнавальна діяльність автора, реалізований його задум, структура думок, які він хотів би донести до читача, емоційно-оцінне відношення до матеріалу, що викладається, а також закладена програма комунікативно-пізнавальної діяльності читача, що регулює процес взаємодії з текстом, який сприяє адекватному його розумінню» [16].

Образ змісту тексту, на думку О.О. Леонтьєва, пов'язаний із предметністю особливого роду: «ми оперуємо із самого початку з тим, що стоїть за текстом» [11, С. 76]. Сприйняття тексту – процес співвіднесення структури тексту зі структурою ситуації, а зміст тексту сприймається через співвіднесення значеннєвого поля читача із системою змістів тексту [11].

Маючи ряд загальних властивостей, тексти суттєво різняться за особливостями їх сприйняття й ступеню інтерпретації.

Педагогічні дослідження розуміння навчального тексту мають особливе значення в навчальній діяльності. І нерідко викладачі відзначають що є учні, які не володіють прийомами роботи із книгою і тому не справляються із навчальними завданнями. Не у всіх учнів сформовані загально навчальні вміння, які прямо пов'язані з володінням проймами розуміння тексту.

При роботі з навчальним текстом розуміння починається ще до його читання, розгортається по ходу читання і триває в роздумах про прочитане [5].

Розуміння виступає як неодмінна умова і передумова усвідомленого засвоєння знань. У відповідності зі структурою акту засвоєння (сприйняття - розуміння - осмислення - закріплення - застосування) розуміння є обов'язковим етапом виникнення нового знання. Крім того, розуміння виступає як сполучна ланка включення нових знань у систему наявних. Від розуміння або нерозуміння залежить і емоційний стан учня, який, у свою чергу, впливає на успішність його пізнавальної діяльності. Так при нерозумінні учень відчуває негативні емоції (непевність, розпач, тривожність, страх). Повнота знань, достатня для розуміння, викликає в нього позитивні емоції, активізує пізнавальні процеси і вольові зусилля. Тож можна вважати, що розуміння є не тільки невід'ємною умовою пізнання, але і виступає як потреба пізнання. Втім, незважаючи на важливість і великий практичний попит скільки-небудь повної дидактичної теорії розуміння поки що немає. Проте, саме для практики навчання розкриття механізмів і процесів розуміння, виявлення найбільш суттєвих причин нерозуміння, розробка прийомів кращого розуміння є найбільш важливими умовами забезпечення ефективності навчання.

Важливою складової процесу розуміння є базові, опорні знання (відповідна база розуміння). Учень ніколи не зрозуміє нового, якщо не буде знати того, що стане базою розуміння. У чому б не полягало розуміння, основним механізмом його є утворення зв'язків (асоціацій) між новою інформацією і системою вже засвоєних знань.

У сучасній психологічній науці розуміння розглядається як аналітико-синтетичний процес, що дозволяє з’ясувати сутність предметів і явищ дійсності, встановити їх істотні зв’язки та відношення.

Л. П. Доблаєв визначає розуміння як осмислення продуктів опосередкованого і узагальненого віддзеркалення зв'язків і пропонує розрізняти дві сторони розуміння : розуміння як процес і як результат пізнавальних процесів [6].

«Результативні» аспекти розуміння отримали розвиток в роботах М. І. Жинкіна, О. Р. Лурія, А.П.Загнітко, Т.М. Дридзе та інших дослідників, які вважають розуміння письмового мовного повідомлення специфічним процесом, що багато в чому відрізняється від розуміння предметів або властивостей особистості [8,7,9,13].

Специфіка процесу розуміння тексту полягає в здійсненні складної роботи, в результаті якої з розгорнутого повідомлення виділяється основна думка, сприймане повідомлення компресується у внутрішньому мовленні реципієнта до деякого «комплексу сенсів». Це відбувається шляхом стискування повідомлення до смислової теми, що є своєрідним внутрішнім кодом, еквівалентним змісту тексту, що сприймається. В результаті розумової переробки текстової інформації у читача виникає модель тексту, яка є скомпресированим до «тематичних смислових точок» тематичним утворенням або сенсом того, що сприймається[4,14,18].

Література

1. Абрамов Б. А. Текст как закрытая система языковых средств/ Б. А. Абрамов - М.: Знание, 2009. - С. 3-4;

2. Бондар С.І. Психологічні особливості читання тексту іноземною мовою студентами з різним когнітивним стилем дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / С.І. Бондар - Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2003. — 20 с.

3. Брудный А.А. Психологическая герменевтика. Уч. пособ. / А.А. Брудный - М.: Лабиринт, 2011.- . 336 с.

4. Васильев Л. Г. Текст и его понимание / Л.Г. Васильев - Тверь.: ТГУ, 2001. - 67с.

5. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования/ И.Р.Гальперин – М.: Наука, 1981. – 140с.

6. Доблаев Л. П. Вопросы психологии понимания учебного текста/ Л.П. Доблаев - Саратов, 1985.- С.4-9

7. Дридзе Т.М. Язык и социальная психология / Т.М. Дридзе - М. : Книга, 1980. – 189 с.

8. Жинкин Н. И. Смысловое восприятие речевого сообщения (в условиях массовой коммуникации)/ Н.И. Жинкин - М.:Педагогика, 1986. - 263 с.

9. Загнітко А.П. Лінгвістика тексту: Теорія і практикум: науково-навчальниий посібник /А.П.Загнітко - Д.: ДонНУ, 2006.- 289 с.

10. Левидов А.М. Автор – образ – читатель / А.М. Левидов - Л.:ЛГУ, 1977. – 137 с.

11. Леонтьев А.А. Восприятие текста как психологический процесс // Психолингвистическая и лингвистическая природа текста и особенности его восприятия/А.А. Леонтьев - К.: КГУ. 1979.- С.18-30.

12. Лосева Л.М. Как строится текст / Л.М. Лосева - М.: Просвещение, 1980. - С. 5-8

13. Лурия А. Р. Основные проблемы психолингвистики/ А.Р. Лурия - М.:Вече- 1975, с. 15-18

14. Нишанов В. К. Феномен понимания: когнитивный анализ /В. К. Нишанов - Фрунзе: Илим, 1990. - 228 с.

15. Рубинштейн С. Л. О мышлении и путях его исследования / С.Л.Рубинштейн - М.: АН СССР, 1958.- 347 с.

16. Чепелева Н.В., Федченко Н.П., Яковенко Л.Ф. Текст как объект психологического исследования // Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика / За ред. Н.В.Чепелєвої. – К., 2002. Том 2, вип.2. с.44-54.

17. Чепелєва Н.В. Технології читання / Н.В. Чепелєва - К.: Главник, 2004.- 95 с. Ширинкина, Л.В. Восприятие текста как психологический феномен : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 / Л.В. Ширинкина - Пермь, 2004. – 235 c.

18. Якимович Н. В. Процесс понимания текста и диагностика его развития: автореф. дис. … канд. псих. наук / Н. В. Якимович // Електроний ресурс : http://www.childpsy.ru/dissertations/id/20265.php