к.е.н., Степова С.В., Ткачук А.С.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна
Сучасний стан та тенденції розвитку підприємств
готельного господарства України
Політика розвитку
готельного господарства в Україні набуває масштабності, її мета - створення
конкурентного готельного продукту, що дасть змогу забезпечити пропозицію
широкого спектра послуг, збільшення обсягів в’їзного і внутрішнього туризму,
зростання бюджетних надходжень. Ця тенденція поширюється на всі готельні підприємства незалежно
від організаційно-правової форми власності та відомчого
підпорядкування.
Сьогодні можна констатувати, що інфраструктура готельно-ресторанних закладів в Україні не відповідає міжнародним нормам проживання та
відпочинку: недостатня кількість готельних підприємств, у структурі готельних
підприємств низька частка закладів високої категорії, матеріально-технічна база
застаріла та потребує модернізації, застарілі засоби зв'язку та інформаційних комунікацій, відсутні ефективні та
надійні системи захисту, які є передумовою високого рівня якості послуг.
Сучасні теоретико-методологічні засади вивчення вітчизняного готельного
господарства в економічному та геопросторовому аспекті, висвітлені в працях
С.І. Байлик [1], де проаналізовано
типологію готелів за рівнем комфорту та функціональними ознаками, принципи
формування сучасної готельної мережі в Україні та за кордоном. Особливості формування індустрії гостинності та
ринку готельних послуг на сучасному етапі, формування державної політики
регулювання виробничо-комерційної діяльності та розвитку конкуренції в
готельному бізнесі аналізуються в працях Р. Браймер [2], Л.
Бортнікова [3], О.Веремеєнко [4], І. Кабушккіна [5] та ін.
В Україні лише 18% готелів відповідають вимогам
міжнародних стандартів якості за рівнем комфорту бізнес-класу. Геопросторово
майже всі висококатегорійні готелі розташовані в Києві та найбільших
регіональних центрах - Донецьку, Одесі, Львові, Харкові, Дніпропетровську.
Водночас, згідно з моніторингом інсентив-інфраструктури міжнародними спеціалізованими
організаціями, висококатегорійні готелі України суттєво поступаються за рівнем
сервісу готелям Східної Європи.
У структурі згідно розмірів готелів, у країнах
Європи кількість великих підприємств становить 15-25% від їх загальної
кількості, 75-85% - готелі сімейного типу та мотелі. В Україні близько 60% всіх
місць зосереджують великі готелі, а мотелі, кемпінги, молодіжні бази
малочисельні. Як свідчить міжнародний досвід, саме невеликі готельні
підприємства сьогодні формують основу розвитку сфери гостинності - структурують
ринок готельних послуг згідно попиту споживачів, формують конкурентне
середовище та створюють додаткові робочі місця.
Зростання попиту на готельні послуги вимагає диверсифікації пропозиції
шляхом розширення послуг, формування гнучкої цінової політики. Однак за рівнем
цін на послуги розміщення українські готелі залишаються дорогими.
Актуальною у готельній сфері України є проблема впровадження принципів
фінансового менеджменту для ефективного управління доходами підприємств.
Політика гнучких цін зумовлює розширення попиту в період зменшення клієнтів,
натомість, за умови стійкого попиту обсяги знижок треба зменшувати.
Упродовж останніх років сталися
позитивні зміни у нормативно-правовій базі господарської діяльності готельних
підприємств: крім скасування готельного збору, ухвалено закони, які сприяють
активізації готельного бізнесу. І хоч у більшості випадків вартість проживання
не зменшилася, вивільнені фінансові ресурси найчастіше спрямовують у
диверсифікацію виробництва - реконструкцію номерного фонду, розширення спектра
послуг. За таких умов простежується зростання заповнюваності в готельних
закладах різної категорії, розмірів і просторового розташування.
Як свідчить аналіз економічних показників функціонування готелів Києва та
Львова, готелі категорії ,,чотири-п’ять зірок” навіть у період значного спаду
рентабельності в готельній сфері, впродовж 2006 - 2012 рр. [2], мали стабільний
попит. Ця обставина свідчить стабільність ринку висококатегорійних готелів і не
передбачає суттєвих змін з появою нових конкурентів у цьому сегменті. Сьогодні
ринок верхнього сегмента спроможний забезпечити нові пропозиції, враховуючи, що
обсяг не перевищує більше 10% цієї бази сфери гостинності. В інших ринкових
сегментах зростання попиту на послуги зумовлює необхідність розширення
матеріальної бази гостинності.
Сучасні готельні підприємства в Україні, які обслуговують ділових туристів,
мають типову структуру послуг, низький асортимент і спеціалізацію. У
висококатегорійних готелях потрібно диверсифікувати спектр послуг,
модернізувати матеріально-технічну базу. Поглиблення спеціалізації та
запровадження високих стандартів обслуговування в національній сфері гостинності
пов’язують зі створенням традиційних для світової готельної індустрії
корпоративних форм - міжнародних готельних ланцюгів. Об’єднані у корпорацію
провідні готельні підприємства проводять колективний бізнес, перебуваючи під
єдиним контролем керівництва ланцюга. Професійний менеджмент несе повну
відповідальність за ефективність функціонування, зміцнення конкурентних
позицій. Технологічно успіхи корпоративних форм гостинності пов’язані з
дотриманням високої якості готельного продукту, ідентичністю послуг і доступністю
цін на всіх підприємствах мережі.
Об’єднання готелів під єдиним керуванням дає значні економічні вигоди як
власникам об’єктів, так і їхнім операторам. Головна перевага - зниження
загальних витрат, функціонування єдиної об’єднаної системи бронювання,
централізовані поставки витратних матеріалів, уніфікація послуг. Водночас для
вітчизняного готельного бізнесу корпоративний механізм управління - явище
нетипове. Насамперед через відсутність досвіду корпоративного управління,
значні фінансові ризики, пов’язані з бюрократичною процедурою розгортання
бізнесу, відсутність чіткого законодавчого визначення правових, економічних та
організаційних аспектів створення і розвитку конкурентного середовища на ринку
сфери гостинності. Законодавча основа повинна сприяти формуванню та входженню в
ринковий простір нових готельних підприємств, зокрема, створенню умов для
правового захисту та виживання малих форм у сфері гостинності.
Реалізація стратегії активізації ділового туризму у структурі в’їзних і
національних туристичних потоків зумовлює необхідність створення у сучасних
готелях інфраструктури: бізнес-центру, розважальних атракцій, підприємств
торгівлі та сфери послуг. Впровадження принципів ,,інтелектуального готелю”
забезпечить експлуатаційним службам і клієнтам закладу якісне обслуговування.
Діяльність готельних комплексів повинна бути спрямована на забезпечення різних
побажань клієнтів. Серед головних послуг, яких потребують ділові туристи, -
телекомунікаційні послуги, тобто можливість швидкого отримання і передавання
інформації, автоматизоване управління системами життєзабезпечення, супутникове
й ефірне телебачення, система ідентифікації і контролю доступу. Сьогодні лише
окремі національні готельні комплекси мають фінансові засоби для створення і
підтримання в дієздатному стані автоматизованих систем управління.
Результати дослідження готельної сфери України
свідчать, що саме від підвищення її розвитку, інвестування, в значній мірі
залежить реальний стан туристичної інфраструктури в державі.
Література:
1.
Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Проблемы, перспективы, сертификация /С.И. Байлик // К.: Альтерпрес, 2011. – 208 с.
2.
Браймер Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства / Р.А. Браймер // – М.: Аспект Пресс, 2013. – 382 с.
3.
Бортников Л.І. Інноваційний розвиток підприємств
готельного господарства / Л.І. Бортніков // Мат. Конф. «Соціально-економічні
реформи в контексті євро інтеграційного вибору України» - 2011. –
Режим доступу
до статті :
http://www.confcontact.com/20111019/4_bortnik.php
4. Веремеенко
О. Программа «Привилегированный гость» / О.
Веремеенко // Гостиничный и ресторанный бизнес. – 2013. – С.32-33.
5.
Кабушкин Н.И. Менеджмент
гостиниц и ресторанов / Н.И.
Кабушкин, Г.А. Бондаренко – Минск: Новое знание,
2011. – 215 с.