Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

к. пед. н., доцент Абсалямова Я.В.

доцент Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

Стратегія самоменеджменту у професійній самореалізації

викладача ВНЗ

Сучасні соціально-економічні пріоритети розвитку нашого суспільства зумовлюють суттєві зміни в цілях, змісті та результатах підготовки нової генерації фахівців, у тому числі викладачів ВНЗ, які мають характеризуватися творчою ініціативністю, конкурентоспроможністю, професійною та соціальною мобільністю для задоволення особистісних, освітніх і професійних потреб; постійним підвищенням загальнонаукового, загальнокультурного та професійного рівнів; активним запровадженням у навчально-виховний процес новітніх педагогічних концепцій, сучасних технологій навчання і виховання, особливо в умовах приєднання України до Болонського процесу. Це стає можливим завдяки саморозвитку особистості професіонала і проявляється у процесі фахової самореалізації викладача, якщо він свідомо вирішив присвятити себе діяльності у ВНЗ.

Самореалізація особистості, як і будь-який процес, вимагає керування, менеджменту як системи прийняття і реалізації рішень, спрямованих на досягнення оптимального варіанта використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, що виконує функції планування, організації, мотивації та контролю відповідної діяльності. Раніше проблема професійної самореалізації особистості вченими досліджувалася у різних аспектах, проте увага не приділялася вивченню її стратегії щодо викладача ВНЗ, тому метою нашої наукової роботи стало втілення відповідного дослідження.

Для досягнення поставленої мети ми вивчили, по-перше, результати наукових досліджень, пов'язаних з питаннями професійної самореалізації фахівців, по-друге, стан проблеми щодо викладачів ВНЗ на практиці. Таким чином розглянувши становлення викладача як процес, що має місце після закінчення середньої загальноосвітньої школи, ми виділили у ньому наступні три етапи: початкового професійного становлення фахівця як навчання у базовому ВНЗ, професійної адаптації як пристосування до конкретних умов діяльності і безпосередньої самореалізації в подальшій трудовій діяльності. При цьому процес професійної самореалізації викладача ВНЗ ми вважаємо певним способом життєдіяльності людини, який виражає процес набуття нею необхідних фахових знань, умінь, навичок та якостей у міру виникнення потреби у них, що триває протягом усього періоду професійної діяльності по завершенні навчання у базовому ВНЗ, тобто охоплює останні два з зазначених вище етапів, і характеризується певною стратегією. Цей процес є динамічним і самоорганізованим, відбувається тоді, коли викладач орієнтується, перш за все, на свої внутрішні резерви.

Традиційний зовнішній менеджмент не забезпечує повною мірою активізації творчого потенціалу конкретного викладача ВНЗ та оптимальних умов руху по індивідуально вибудованій траєкторії особистісно-професійного зростання, затребуваного фахівцем, для якого вирішальну роль відіграють самоорганізація, саморегуляція, самоконтроль, оскільки він – вже сформована особистість і прагне свідомо керувати динамікою свого життя, активізувати вміння долати перешкоди і вирішувати проблеми, які виникають під час фахової діяльності у ВНЗ, виходячи з певної мотивації та виробляючи відповідну стратегію для досягнення поставленої мети – активно займатися науковими дослідженнями або обмежитися їхнім формальним виконанням і присвятити себе виключно викладанню предмета. Крім того, оскільки кожна людина є творцем свого життя, у сенсі траєкторії професійного розвитку у тому числі, процес самореалізації у професії є стратегічним індивідуально-креативним процесом, націленим на певний результат, як кропітка і наполеглива робота над собою з метою залучити весь творчий потенціал, максимально реалізувати свої можливості і здібності, оптимально використовуючи час і зусилля, і засвоїти необхідні фахові компетенції, тобто досягти потрібного рівня професійної компетентності.

Таким послідовним і цілеспрямованим самостійним використанням фахівцем апробованих і практичних прийомів роботи з метою підвищення ефективності виконання дій і досягнення поставленої ним мети виступає самоменеджмент (внутрішній менеджмент, або менеджмент з боку самої особистості), який дозволяє виконувати роботу з мінімальними витратами, ставлячи цілі та досягаючи їх, уникаючи поспіху і стресів, підвищуючи мотивацію, уникаючи помилок і т. под. І, найголовніше, – підвищувати професійну кваліфікацію, досягаючи особистісних і професійних цілей в оптимальний спосіб, втілюючи індивідуальну стратегію процесу самореалізації, відповідно до внутрішньої мотивації особистості. Отже, у стратегії професійної самореалізації викладача ВНЗ ключову роль відіграє самоменеджмент, мета якого полягає у тому, щоб максимально використовувати особисті можливості і час, усвідомлено керувати своїм професійним розвитком і переборювати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті, досягаючи поставленої цілі – підвищення рівня професійної компететності.

У наш час самоменеджмент досліджується здебільшого в економіці та психології з позицій науки управління як організація керівником своєї власної діяльності, припускаючи чітке планування робочого й вільного часу, однак є перспективним напрямом наукових досліджень у педагогіці й андрагогіці, зокрема при підготовці та перепідготовці фахівців різних галузей науки і техніки, готових до подальшого професійного самовдосконалення.

Висновок. Втілення стратегії професійної самореалізації кожного конкретного викладача ВНЗ, яка базується на відповідній внутрішній мотивації, визначається самоменеджментом, оскільки саме останній припускає саморозвиток особистості, заснований на самопізнанні, самовизначенні, самоврядуванні, самовдосконаленні, подоланні стереотипів свідомості, самоконтролі, що якнайбільше сприяє самореалізації в обраній сфері діяльності та розвитку професійної компетентності свідомої особистості професіонала.