Право/1. Історія держави і права

К.ю.н. Джуган В.О.

доцент кафедри цивільного та господарського права і процесу

Прикарпатського юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія», Україна

Генеза інституту юридичної відповідальності в системі права України

Одним з актуальних питань дослідження юридичної науки було та залишається питання системи права як виразника загальнообов’язкових правил поведінки, що утворює певну систему норм, пов’язаних внутрішньою єдністю. Важливим залишається питання змісту інституту юридичної відповідальності, значення якого обумовлене її багатостороннім характером, тому що вона виконує ряд функцій. Не дивлячись на те, що юриспруденцією давно досліджується питання сутності інституту юридичної відповідальності, в українській юридичній науці не запропоновано єдиного підходу щодо періодів становлення такого інституту.

Дослідженням інституту юридичної відповідальності вже багато часу займаються багато українських та зарубіжних науковців (П. Андрушко,
К. Басін, Ю. Баулін, С. Бобровник, С Братусь, А. Венгеров, І. Гриценко,
І. Канзафарова, Т. Ківалова, А. Козловський, В. Колісник, В. Костицький,
М. Костицький, М. Краснова, Н. Кузнєцова, В. Лазарев, М. Никифорак,
Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, Н. Слободчиков, А. Собчак, Т. Тарахонич,
О. Тихомиров, О. Харитонова, Є. Харитонов). Цей інститут права є одним з обов’язкових структуроутворюючих інститутів у системі правових норм України, який має важливе практичне значення, однак питання становлення цього інституту в Україні залишаються актуальними сьогодні у зв’язку з постійними динамічними змінами та прогалинами в законодавстві України.

Відомо, що елементами системи права є: норма, інститут, галузь та підгалузь права, зокрема, про це відмічає О.Ф. Скакун [1, с. 355]. Дане дослідження присвячене питанню генези інституту юридичної відповідальності в системі права України. Його сутність можна розривати, виходячи з основних правових категорій, які визначають його як самостійну складову частину з-поміж інших в системі права. Такими категоріями є поняття, зародження, становлення юридичної відповідальності як інституту права в Україні. Відомо, що інститут права – це відособлена в межах галузі чи кількох галузей сукупність правових норм, які регулюють певний вид суспільних відносин, це перша після норми правова спільність [2, с. 388].

Очевидно, що юридична відповідальність є різновидом соціальної відповідальності, метою якої у широкому розумінні є охорона існуючого устрою, суспільного порядку, попередження вчинення правопорушень, а у вузькому – покарання винного. Найпоширенішою є думка про те, що суть юридичної відповідальності полягає у свідомому ініціативному виконанні моральних, юридичних і інших обов’язків, усвідомленні свого боргу перед суспільством, державою, іншими членами суспільства (активна, позитивна, перспективна юридична відповідальність), а також у відповідальності за минуле поводження, що суперечить визначеним соціальним, у тому числі юридичним, нормам (пасивна, негативна, ретроспективна) [3, с. 15-19 ].

З аналізу історико-теоретичних праць у досліджуваній сфері можна стверджувати про те, що сталий дихотомічний підхід щодо розуміння юридичної відповідальності (через позитивну та негативну складові) сформувався лише в другій пол. ХХ ст. Її витоки слід шукати в римському праві. Так, видатний філософ, оратор та політичний діяч М.Т. Ціцерон у своєму творі «Про закони» зазначав, що якщо в часи правління Тарквінія (п'ятий цар у Римі) в Римі не було писаного закону про образу честі, то це зовсім не означає, що Секст Тарквіній не переступив віковічного закону, вчинивши насильство над Лукрецією, дочкою Триціпітіна [4, с. 417]. Така природна форма реалізації права передбачала застосування відповідальності за правопорушення шляхом санкціонування кровної помсти (talio) з метою задоволення інтересів потерпілого. Лише після того, як зникає уявлення про кровну помсту, формується інститут зобов’язання з деліктів (obligationes ex delicto). Становлення нормативних приписів про юридичну відповідальність пов’язані з Законами ХІІ таблиць – основним джерелом стародавнього римського права (451 – 450 років до н.е.). В Україні становлення інституту юридичної відповідальності можна пов’язати з історичними періодами формування її державності: 1) князівський період (кін. ІХ – поч. ХІІІ ст.). Джерелами права про юридичну відповідальність в цей період були: «Слово про закон і благодать» (1052 р.), «Руська Правда» (XI ст.), «Повість минулих літ» (1113 – 1116 рр.), «Повчання» (1117 р.); «Слово о полку Ігоревім» (1185 або 1187 р.) тощо [5, с. 243]; 2) період сер. ХІІІ – сер. ХVІ ст. В цей час обґрунтувано ідею суспільного договору, природного права, обмеження влади законом (Х. Філалет), основні принципи правової держави: верховенство права, законні дії державної влади (С. Оріховський);
3) козацько-гетьманський період (сер. ХVІІ ст. – ХІХ ст.). Правові ідеї, пов’язані з юридичною відповідальністю містилися у «Конституції
П. Орлика» (1710 р.); 4) імперський період (поч. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.). Ідея позитивної юридичної відповідальності пропагувалася Г.Ф. Шершеневичем, В.Д. Катковим, ідеї природного права, лібералізму, невідчужуваних прав і свобод особистості, правової держави, релігійно-морального сприйняття соціалізму – Б.А. Кістяківським; 5) п’ятий період (поч. ХХ ст. – 1991 р.). Правова думка в Україні розвивалася лише в межах наукового комунізму та історичного матеріалізму; 6) шостий період (з 1991 р. і до сьогодні). Україною активно розвивається національна школа права, виникають різні наукові напрями, підходи щодо розуміння інституту юридичної відповідальності.

Становлення системи права, формування її структурних частин, зокрема інститутів, в даному випадку інституту юридичної відповідальності в Україні, мета та зміст цього інституту зумовили його місце в системі права України. Інститут юридичної відповідальності є загальним, комплексним за змістом та своєрідним по своїй структурі функціональним міжгалузевим інститутом права в системі права України. Він всебічно регулює найважливіші відносини, пов’язані з залученням правопорушника до відповідальності, яка, в першу чергу, класифікується за галузевою ознакою (конституційна, цивільна, адміністративна, кримінальна тощо). Виокремившись, юридична відповідальність зайняла одне з центральних місць в системі права та, водночас, є феноменом соціальної реальності, який проявляється в негативних для правопорушника наслідках, зокрема, в застосуванні до винної особи заходів примусу, передбачених законодавством. Її витоки слід шукати в римському праві, а становлення нормативних приписів про неї пов’язане з Законами ХІІ таблиць, що були основним джерелом права Стародавнього Риму. В Україні становлення інституту юридичної відповідальності охоплює основні історико-правові періоди розвитку української державності. В своїх подальших дослідженнях доцільно здійснити детальний аналіз галузевої юридичної відповідальності в романо-германській правовій системі.

Література:

1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): підручник. – Харків: Еспада, 2006. – 776 с.

2. Зайчук О.В. Теорія держави і права: академічний курс: підручник / О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 685 с.

3. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность /
С.Н. Братусь. – М.: Юридическая литература, 1976. – 215 с.

4. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность /
С.Н. Братусь. – М.: Юридическая литература, 1976. – 215 с.

5. Хрестоматія з історії держави і права України: навчальний посібник / Упорядники: А.С. Свистунов, Г.І. Трофагчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 636 с.