1

Фізичне виховання і спорт

Здобувач Гумен В.М.

Федерація шейпінгу України

Доцент Шевців У.С.

Львівський державний університет фізичної культури, Україна

Магістр Драпінська Л.М.

Львівський державний університет фізичної культури, Україна

ЗАСТОСУВАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ТА ДОПОМІЖНИХ ЗАСОБІВ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

Актуальність. В умовах трансформації вищої освіти в Україні проблема реформування фізичного виховання у вищих навчальних закладах залишається однією з найважливіших. Фахівці вказують на незначну ефективність традиційних форм занять у зміцненні здоров’я студентів та їх підготовці до професійної діяльності. Фізичне виховання не виконує свої функції і потребує пошуку нових нетрадиційних засобів і науково обґрунтованих шляхів удосконалення навчального процесу. Дослідниками установлено тісний взаємозв’язок між процесом організації фізичного виховання та фізичною підготовленістю і здоров’ям студентської молоді [1, 2, 5, 9, 10 та ін.].

Мета дослідження. Провести аналіз науково-методичної літератури з фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів України на предмет можливого впровадження в урочну форму занять шейпінг-технологій.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури.

Результати дослідження.

До недавнього часу в Україні навчальна програма для вищих навчальних закладів передбачала упродовж навчання підготовку і атестаційну здачу тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості студентів. Натомість після низки трагічних випадків на уроках фізкультури в школах і заняттях з фізичного виховання у ВНЗ у 2008 році Державні стандарти та нормативні вимоги з фізичного виховання були переглянуті. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 5.11.2008 року № 992 «Про визнання такою, що втратила чинності, постанову Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 року № 80 «Про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України»». Таким чином контрольні вправи, що визначали стан фізичної підготовленості населення України, були скасовані. На цей час державних актів, які б засвідчували перелік тестових процедур для оцінки фізичної підготовленості населення України, немає. Водночас у викладачів з фізичного виховання з’явилася можливість при організації занять застосовувати нетрадиційні та допоміжні засоби.

За результатами спостережень низки фахівців [3, 6, 7 та ін.] заняття з фізичного виховання у вищих навчальних закладах носять комплексний характер, тобто в одному занятті застосовуються вправи з різних видів рухової активності. Застосовуються переважно три групи вправ, а саме: легкоатлетичні та гімнастичні вправи і спортивні ігри. За даними І. Боднар (2014) у ВНЗ Львова легкоатлетичні вправи застосовують у 35% занять з фізичного виховання, гімнастичні вправи – у 32%, ще 32% занять складають спортивні та рухливі ігри і естафети. Попри це вченими ведуться теоретичні розробки побудови навчального процесу з фізичного виховання зі студентами з пріоритетним застосуванням одного виду рухової активності з наступним співвідношенням матеріалу навчальної програми: вправи для забезпечення різнобічної фізичної підготовленості повинні займати 30%; матеріал базового виду спорту – 60%; теоретична підготовка - 10% навчального матеріалу. При тому фахівці наголошують, що принципово важливим є вибір додаткового обсягу вправ, що забезпечують розвиток тих фізичних якостей, які не підлягають ефективному розвиткові в процесі занять за чинною програмою. Зазначений підхід не отримав широкого розповсюдження на практиці, проте значна частина дослідників вважають його перспективним.

В якості ефективного засобу фізичного виховання студенток дослідник Ю. Коваленко (2014) запропонував заняття атлетичною гімнастикою. Розроблена ним методика оздоровчого тренування за допомогою засобів атлетичної гімнастики передбачає виконання усіх вправ, у тому числі й у підготовчій частині, з обтяженнями. Водночас дослідники С. Юхименко (2007) та Е. Биличенко (2009) довели, що бажання покращити свою статуру є провідним мотивом у формуванні інтересу студентів до занять з фізичного виховання. Фахівцем Сердюк И. (2011) встановлено, що біля 40% досліджуваних потребували корекції статури, а 33% з них мали слабо розвинену мускулатуру тіла і 7% - ознаки надлишкової маси тіла. Проте дослідники зауважують, що дані заняття не забезпечують необхідного рівня розвитку витривалості та швидкісно-силових якостей студентів. Натомість деякі дослідники пропонують у заняттях зі студентами застосовувати виконання вправ з обтяженнями за коловою системою упродовж 35-50 хв. Вправи виконуються в аеробному режимі (ЧСС 115-135 уд/хв) у поєднанні з методами психорегуляції та вольового обмеження обсягу легеневої вентиляції (за Бутейком К.П.). Дослідники показують, що використання інноваційних технологій у процесі фізичного виховання студентів підвищує ефективність навчального процесу та інтерес до нього, сприяє зміцненню здоров’я. Значна частина досліджень присвячена створенню тренажерів, систем контролю, оцінки і накопичення інформації про рівень фізичної підготовленості та стану здоров’я студентської молоді на основі комп’ютерних технологій. Як допоміжні засоби для вивчення особливостей техніки виконання вправ, забезпечення наочності сприйняття техніки і тактики в спортивних іграх застосовують сучасні інформаційні технології. Для цього створені електронні підручники і посібники, мультимедійні енциклопедії тощо. На думку фахівців, комп’ютерні фітнес-програми сприяють наданню допомоги студентам для проведення самостійних занять фізичними вправами. Серед різновидів таких програм слід відзначити навчальні (підготовка фахівців з оздоровчої фізичної культури) та технічні (оснащення для занять фізичними вправами). Є програми для визначення індивідуального рівня здоров’я, фізичного стану, фізичного розвитку, ризику захворювань тощо.

З метою підвищення функціонального стану організму і підтримання високого рівня аеробних спроможностей розроблено фітнес-програми з використанням кардіоваскулярних тренажерів (бігові доріжки, велоергометри, веслувальні, лижні й степ–тренажери – степпери, катання на роликових ковзанах). Покращення гнучкості та амплітуди рухів, зниження маси тіла та корекцію форм тіла дослідила Н. Гоглювата (2002) при заняттях аквафітнесом. Натомість в степ-аеробіці застосовують спеціальні платформи висотою 10-30 см, використовують різноманітні обтяження (гантелі, пояси, накладки, та ін.). В роуп-скіпінгу застосовують різного роду обтяження (гантелі, пояси, накладки, стрибки із скакалками, тощо), а в супер-стронгу – важкі палиці, гантелі та амортизатори. В памп–аеробіці використовують перекладини, міні-штанги, гантелі та степ–платформи. Спеціальні м’ячі різного діаметру застосовують у заняттях фітбол–аеробікою, а спеціальні латексні або звичайні гумові стрічки використовують при заняттях тер–аеробікою [4].

Для організації занять зі студентками в заняттях з фізичного виховання переважна більшість дослідників застосовують танцювальну аеробіку, шейпінг та ритмічну гімнастику. Їхні дослідження показали зростання інтересу студенток до занять фізичними вправами, а також покращення рівня їхньої фізичної підготовленості та стану здоров'я. Водночас фахівці відзначають важливість примінення комп’ютерних засобів при заняттях оздоровчими видами гімнастики та аквафітнесом для контролю змін форм та маси тіла, амплітуди рухів і при корекції порушень постави. Це, на думку авторів, дає можливість студентам більш свідомо ставитись до потреби занять фізичними вправами як під час навчання так і на дозвіллі.

Важливого значення фахівці надають музичному супроводу занять фізичними вправами та застосуванню відеолідерів під час занять з метою технічно досконалого показу фізичних вправ та естетичної оцінки рухової діяльності. На їхню думку музичний супровід сприяє як кращому відчуттю темпу виконання вправ, так і зростанню у студентської молоді мотивації до занять з фізичного виховання. Застосування музично-ритмічної стимуляції сприяло покращенню фізичної активності студентів, позитивно впливало на настрій, увагу, розумову працездатність, якість виконання фізичних вправ, самопочуття студентів. В основній частині занять обсяг уваги студентів збільшився на 23,8%, а фізична активність зросла в середньому на 39,7%. При цьому ефект музично-ритмічної стимуляції не обмежувався власне заняттям, а поширювався і на подальшу діяльність студентів у формі бадьорості, гарного настрою, підвищеної працездатності (Коджаспіров, 1975). Дослідники довели, що музичний супровід під час занять фізичними вправами сприяє розвиткові музикальності займаючихся, а при відповідному підборі музичних творів підвищується емоційність та забезпечується вища дієвість (енергійність виконання) фізичних вправ.

На думку американських лікарів-дослідників прослуховування музики з одночасним виконанням вправ на розслаблення організму допомагає хворим з болями в спині почувати себе значно краще. У них не лише послаблюється больовий синдром, але й поліпшується сон. Для ефективного лікування лікарі пропонують до 25 хвилин музикотерапії на день. Водночас на десятому Всесвітньому конгресі з больових синдромів було відзначено, що методика музикальної терапії може скласти серйозну конкуренцію традиційним лікувальним підходам при лікуванні захворювань хребта. Давньогрецький філософ Платон вважав, що «Виховання за допомогою музики є найбільш придатним тому, що ритм і гармонія найкраще проникають в глибину душі і найсильніше охоплюють її, привнісши з собою красу, і роблять душу правильно вихованої людини красивою». На думку Т. Ротерс [8] застосування музичного супроводу занять фізичними вправами дає можливість поєднувати фізичне та духовне вдосконалення особистості на підставі гармонійного розвитку тіла і душі, сприяє вихованню почуття ритму, виразності і краси рухів, формуванню гарної постави і ходи. Організацію занять з музичним супроводом вона відносить до методів естетичного виховання.

Таким чином, фізичне виховання з пріоритетним застосуванням одного виду спорту і надалі залишається найбільш популярним при організації занять з фізичного виховання у вищих навчальних закладах. Серед засобів, які насамперед подобаються студентам, підвищують їхню фізичну активність, позитивно впливають на психофізичні показники студентів (увагу, пам'ять, розумову працездатність, почуття комфорту), зміцнюють здоров’я та фізичну підготовленість є вправи атлетичної гімнастики, фітнес-тренування та оздоровчі види гімнастики з музичним супроводом.

Підводячи резюме, хочемо відзначити, що переважна більшість фахівців одностайно позитивно ставляться до застосування у фізичному вихованні студентської молоді новітніх нетрадиційних та допоміжних засобів при виконанні фізичних вправ. Особливу увагу фахівці приділяють музичному супроводу занять і застосуванню відеолідерів. Сфери застосування нетрадиційних технологій у навчальному процесі з фізичного виховання будуть і надалі розширюватися.

Література.

1. Авсарагов Г.Р. Особенности физического воспитания студентов вузов в различные периоды учебного процесса / Г.Р. Авсарагов // Учебные записки университета им. П.Ф. Лесгафта. – 2010. - №5. – С. 3-5.

2. Анікєєв Д. Рухова активність у способі життя студентської молоді / Д. Анікєєв // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2012. – №4. – С. 47-52.

3. Боднар І.Р. Теоретико-методичні основи інтегративного фізичного виховання школярів I-III груп здоров’я / І.Р. Боднар // Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора наук з фіз. вих. і спорту: спец. 24.00.02. - Львів, 2014. – 37 с.

4. Круцевич Т.Ю. Теорія і методика фізичного виховання. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання / Т.Ю. Круцевич // К.: Олімп. література. - 2012. - Том 1. – 392 с.; Методика фізичного виховання різних груп населення. - 2012. – Том 2. – 368 с.

5. Линец М.М. К вопросу использования шейпинг-программ в физическом воспитании студенток высших учебных заведений / М.М. Линец, В.М Гумен, Б.К. Ивлиев // Теория и практика физической культуры. - 2005. - №3. – С. 39-42.

6. Пшенична Л.П., Козацька А.П., Філатова З.І., Булейченко О.В. Адаптація студентів гуманітарних факультетів до занять фізкультурою у вищому учбовому закладі на аналізі координації рухів / Л.П. Пшенична, А.П. Козацька, З.І. Філатова, О.В. Булейченко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наук. моногр. за ред. проф. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ, 2006. - №7. – С. 103-105.

7. Романенко В.В. Вплив різних режимів рухової активності на фізичний стан студенток вищих навчальних закладів гуманітарного профілю / В.В. Романенко // Дис… канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02. – Вінниця, 2003. – 218 с.

8. Ротерс Т.Т. Теория и методика развития личности школьника на ритмических занятиях в общеобразовательной школе / Т.Т. Ротерс // Луганск: Альма матер, 2001. – 279 с.

9. Футорный С. Инновационные технологии формирования здорового образа жизни студентов в процессе физического воспитания / С. Футорний // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2015. - №2. – С. 120-130.

10. Шилько В.Г. Организация физического воспитания студентов в классическом университете с использованием спортивно-оздоровительных технологий / В.Г. Шилько // Теория и практика физической культуры. – 2007. - №3. – С. 2-6.