Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»
Сучасна лінгвістика
розглядає значення як найважливішу складову мови, оскільки вираження і
сприйняття змісту є головною її метою і забезпечує комунікативну функцію мови.
Лінгвістична семантика вивчає як словниковий склад мови, так і її групову
будову і поділяється на граматичну та лексичну семантику. Вивчення лексичного
значення ведеться в межах лексичної семантики в двох основних аспектах: семасіологічного, в якому значення
вивчаєтьсся від плану вираження до плану змісту та розкриває полісемічні
категоріальні відношення, та ономасіологічного,
в якому значення вивчається від плану змісту до плану вираження, що дає
можливість розподілити слова за схожістю, близкістю, протилежністю та розкриває
синонімічні, антонімічні та паронімічні категоріальні відношення.
Лексичне значення слова
(ЛЗС) визначається низкою чинників, серед яких виділяють позамовні та мовні. До
позамовних чинників належать зв’язок
лексичного значення слова з явищами реальної дійсності
(денотатами) та з поняттям як формою мислення, що відображає ці явища
дійсності. Обидва чинники тісно взаємопов’язані, хоча їхня участь у змісті слова різна. Предметно-денотативний
чинник зумовлює
можливість використання слова як назви будь-якого конкретного предмету певного
типу. Цей чинник зумовлює
номінативну функцію слова. Зв’язок з поняттям, або сигніфікативний чинник, зумовлює узагальненість, робить слово
поняттям людського мислення, тобто значення слова осмислюється як сукупність
ознак. До мовних чинників належать внутрішньолінгвальні зв’язки, які існують
між словами і які беруть участь у формуванні лексичних значень. Для дослідження
політичної метафори важливими є також контекстнозалежні
зв’язки, тобто ті, які виявляються у контексті, вони залежать від синтаксичного
оточення, від будь-яких асоціацій слів, що володіють схожістю значень. Провідна
роль в процесі формування ЛЗС належить позамовним факторам, але без семантичної
взаємодії з іншими словами всередині мови, слово як одиниця лексичної системи –
немислима.
Значення називають семантикою слова. Сучасний підхід до вивчення семантики слова ґрунтується на твердженні, що значення являє собою складну структуру, яка називається семантичною структурою слова або структурою ЛЗС і включає низку складових:
1. Логіко-предметний зміст слова.
2. Своєрідність граматичних і словотвірних форм, за допомогою яких смисловий зміст фіксується і відтворюється.
3. Співвіднесення слова зі всією лексико-семантичною системою мови, обов’язковим елементом якої воно є.
Тобто лексичне значення включає: вказівку на предмет, явище, процес, ознаку; вказівку на ставлення мовця до предмету; вказівку на загальним тип комунікативних ситуацій, в яких може використовуватися це найменування; вказівку на словотвірну структуру.
За традиційним підходом ЛЗС вміщує наступні аспекти:
1. Матеріальний зміст, що формується предметною співвіднесеністю.
2. Конотативний аспект
3. Прагматичний аспект.
Денотативний і сигніфікативний компоненти матеріального змісту формуються наступними ознаками: мовним відображенням поняттям про предмет або явище (денотат); понятійною співвіднесеністю імені його здатності відображати відповідне поняття (сигніфікат). Таким чином, лексичне значення зберігає динамічний зв'язок із денотатом, із поняттям, або сигніфікатом. Додаткова інформація по відношенню до матеріального змісту визначається конотативним, який включає емотивність, оцінність та функціонально-стилістичні характеристики. Прагматичний компонент ЛЗС представляє собою додаткову по відношенню до змісту слова інформацію про учасників та умови комунікації.
Московська семантична школа пропонує наступну компонентну структуру лексичного значення:
1. Логіко-предметний компонент (денотативний або номінативний).
2. Поняттєво-семантичний компонент (сигніфікативний).
3. Емотивно-конотативний компонент (емоційність, оцінність, експресивність та стилістичні конотації).
4. Структурний компонент (парадигматика та синтагматика слова в межах лексичного значення).
5. Прагматичний компонент.
Існує
тенденція до надання особливої ролі прагматичному компоненту та навіть перенесення
його на перше місце компонентної структури. Проте з іншої сторони не існує
єдиного терміну для визначення що саме є прагматичним компонентом лексичного
значення, оскільки немає єдності у питанні які явища відносяться до нього.
Згідно дослідження Кобозевої І.М. відповідна лексична інформація може
називатись прагматичною, конотативною, експресивною, стилістичною. Тобто до
прагматичного компоненту іноді відносять і конотативний. На думку автора така
різноплановість термінології і поглядів на проблему пов'язана з тим, що даний
аспект значення слова став об’єктом особливої уваги дослідників відносно
нещодавно, у зв’язку з загальною переорієнтацією лінгвістичних вчень —
переходом від аналізу мови як системи знаків до аналізу функціонування цієї
системи у мовленнєвому спілкуванні. [2:
88]
Що ж стосується
політичної метафори в газетній пресі, то функціонально-стильові та жанрові
особливості здійснюють неабиякий вплив на лексичне значення. В дійсності
конотативний та прагматичний компоненти відтісняють основний номінативний
компонент, який складається з денотативного та сигніфікативного. Велику роль у
семантиці політичних метафор грає оцінність, оскільки журналіст не лише
інформує, але також виражає свою думку. Оскільки політичні метафори є водночас
і відображенням суспільно-політичної дійсності, і способом впливу на суспільну
думку, конотація та прагматичний аспект виходять на перший план, а отже
лексичне значення стає залежним, впершу чергу, від комунікації. Якщо взяти,
наприклад, сучасну політичну ситуацію в США, то більшість журналістів
поділяються на три групи: ті, які підтримують республіканця Дональда Трампа та
критично ставляться до Хіларі Клінтон та всіх демонкатичних сил, ті, які
навпаки підтримують кандидата від демократів, та ті, які не підтримують жодного
з двох кандидатів та критично ставляться до всіх. Відповідно, в залежності від
думки автора, від загальної політичної думки видання, та чи інша політична
подія може висвітлюватись під різним кутом зору. Таким чином, політична
метафора та розкриття її лексичного значення за всіма компонентами та зважаючи
на перелічені чинники дає повноцінну картину суспільно-політичного життя та
може навіть використовуватись для міждисциплінарних досліджень.
Література:
1.
Апресян Ю.Д.
Избранные труды, том I. Лексическая семантика: 2-е изд ., испр. и доп . - М.:
Школа «Языки русской культуры», Издательская фирма «Восточная литература» РАН,
1995. - VIII с ., 472 с.
2.
Кобозева И.М. Лингвистическая семантика: Учебное пособие. — М.: Эдичориал УРСС,
2000. — C. 70-94.