Экономические
науки / 10. Экономика предприятия
Туриць В’ячеслав Юр’ївич
Гулліков Азат
Лі Хао
Одеський
Національний політехнічний університет, Україна
Виробничо-економічне навчання кадрів
В даний
час від кожного робітника потрібна компетентність не тільки в здійсненні
виробничих обов'язків на своєму робочому місці, але й у питаннях ефективного
господарювання на рівні цеху, ділянки, усього підприємства в цілому. Вирішити
цю задачу багато в чому покликане виробничо-економічне навчання кадрів.
Виробничо-економічне
навчання кадрів – складова частина всієї роботи з кадрами і вестися вона на
кожнім підприємстві повинна планомірно і цілеспрямовано. Зміцнюється її зв'язок
з життям, з рішенням ключових задач прискорення соціально-економічного розвитку
суспільства.
Перебудова
системи економічного навчання покликана підсилити взаємозв'язок зміни
кваліфікаційних розрядів, посадових переміщень і оплати праці працівників з
рівнем їхньої професійної підготовки, ефективність практичного застосування
економічних знань.
Вимоги до
рівня економічних знань для працівників кожної категорії відбиті в
кваліфікаційному довіднику посад керівників, фахівців і службовців і в єдиному
тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників.
Навчання
працівників у різних постійно діючих формах безупинного виробничо-економічного
навчання органічно доповнює підвищення кваліфікації і періодичну перепідготовку
робочих і інженерних кадрів.
Комплексні
навчальні програми, по яких ведеться виробничо-економічне навчання, спрямовані
на забезпечення освоєння кадрами актуальних проблем економічної теорії,
сучасних досягнень науки управління, нових методів господарювання в умовах
ринкової економіки, на практичне оволодіння навичками аналізу виконання планів
економічного і соціального розвитку, рішення конкретних господарських задач, на
використання кращого вітчизняного і закордонного досвіду.
Навчання
необхідно направити на те, щоб підвищувалася продуктивність праці, строго
дотримувалися порядок і дисципліна на виробництві, велася рішуча боротьба з
пияцтвом, дармоїдством, злочинністю.
Диференційовані
типові навчальні програми, що рекомендуються для проведення економічного
навчання, у всіх випадках повинні уточнюватися на місцях з врахуванням
специфіки підприємств і особливостей складу тих, яких навчають. У плані
соціально-економічного розвитку підприємство повинне передбачатися створення
необхідних умов для занять, необхідної матеріально-технічної бази для навчання
кадрів. У кожному трудовому колективі повинні бути створені навчальні класи,
добре оформлені аудиторії і кабінети.
Найбільш
раціональна структура і час навчання, склад і чисельність слухачів, загальна
тривалість навчання, порядок підведення її підсумків і оцінки професійних і
економічних знань тих, хто навчається, визначаються в кожному окремому випадку,
виходячи із задач розвитку галузей і особливостей функціонування трудових
колективів.
Відмінною
рисою занять повинні бути активні методи навчання:
аналіз конкретних ситуацій;
практичні завдання;
ділові ігри;
семінари-практикуми;
виїзні заняття;
конференції;
колективний пошук резервів.
У
трудовому колективі повинна діяти ефективна система обліку, узагальнення і
реалізації пропозицій слухачів. Рівень виробничо-економічного навчання сьогодні
повинен відповідати найвищим вимогам. Він повинен забезпечувати формування
сучасного ініціативного, творчо мислячого працівника.
Литература:
1.
Заболотная
С.П. В помощь работнику отдела кадров. – Днепропетровск: Баланс-клуб, 1999. –
293с.
2.
Кадрове
діловодство: Методичний посібник. – Дніпропетровськ: Баланс-клуб, 1999. – 112с.
3.
Колот А.М.
Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навчальний посібник. – Київ: КНЕУ,
1998. – 224с.
4.
Рубан
Г.С. Работа с кадрами на производстве. – Киев: Техника, 1990. – 124 с.
5.
Щёкин
Г.В. Аттестация и резерв кадров. – Киев, 1991. – 264с.
6.
Щёкин Г.В.
Теория и практика управления персоналом. – Киев: МАУП, 1998. – 256с.
7.
Щокін Г.В.
Теорія кадрової політики: Монографія. – Київ: МАУП, 1997. – 176с.