Ткаченко Сергій Анатолійович

к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту, проректор з науково-педагогічної роботи (навчальний процес) ВНЗ МТУ «Миколаївська політехніка», Україна

НАРАЦІЯ МЕТОДОЛОГІЇ ПЛАНУВАННЯ, ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ ДОДАТКОВИХ ВИТРАТ НА ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Для визначення економічної ефективності робіт із підвищення якісних характеристик продукції потрібно знати точну величину додаткових витрат, пов’язаних із цією роботою. Проблема квантифікації додаткових витрат може бути правильно вирішена тільки за умови поглибленого вивчення їх економічної природи і науково обґрунтованого групування цих витрат та інше.

Ознайомившись із поглядами провідних вітчизняних і іноземних вчених-економістів [1, 2] та інші, відзначимо той беззаперечний факт, означені роботи при всій їх вагомості зовсім не містять положень, які б надавали загальну економічну характеристику додаткових витрат на підвищення якості продукції.

Тому, ціллю даної наукової публікації виступає наведення загальної економічної характеристики додаткових витрат на підвищення якості продукції.

Виходячи із потреби визначення економічної ефективності підвищення якості продукції і послідовного дотримання принципів ринкової економічної системи на промислових підприємствах, усі витрати, пов’язані із підвищенням якості параметрів виробів, повинні бути згруповані за економічними ознаками.

Визначення економічного ефекту додаткових витрат, пов’язаних із підвищенням якості продукції, передбачає в першу чергу групування цих витрат за видами заходів і за відношенням до різних видів виробів-продукції ін.

Поділ витрат за видами заходів обумовлений тим, що саме заходи виступають початковими об’єктами планування, обліку і визначення економічної ефективності цих витрат на підприємствах та заводах-виробниках.

За ступенем впливу на споживчі властивості продукції додаткові витрати, пов’язані із підвищенням якісних характеристик, поділяються на дві групи. До першої групи належать витрати підприємства на підвищення рівня якості продукції, який відповідає показникам, передбаченим технічними умовами або стандартами. До другої групи належать витрати, які спрямовані на досягнення продукцією, яку виготовляють рівня якості, який перевищує вимоги технічних умов та стандартів, а також на досягнення рівня найкращих світових зразків ін.

Потреба у розмежуванні додаткових витрат на дві групи обумовлюється тим, що вони мають неоднакове значення для виробничо-господарської діяльності промислових підприємств. Витрати, спрямовані на досягнення продукцією рівня якості, який передбачено технічними умовами і стандартами, покриваються підприємству-виробнику лише в межах затверджених угодою оптових цін, при цьому додаткові витрати підприємства поверх цих цін покупець не оплачує. Таким чином, ці витрати за інших рівних умов, призводять до зменшення прибутку підприємства, рентабельності виробництва.

В той же час витрати підприємства на досягнення рівня якості продукції, який перевищує показники, передбачені технічними умовами і стандартами, також як і на досягнення рівня найкращих світових зразків, покриваються споживачами за рахунок надбавки до оптових цін. Це сприяє зростанню чистого прибутку і підвищенню рентабельності продукції, що випускається ін.

Таким чином, з точки зору інтересів підприємства-виробника продукції, корисніше витрачати кошти на досягнення якості продукції, яка перевищує вимоги технічних умов і стандартів. В інтересах ж споживача і суспільства в цілому доцільно підвищувати якість продукції як за рахунок досягнення рівня, передбаченого технічними умовами і стандартами, так і перевищення цього рівня. При цьому критерієм оптимальності (якості) тих або інших витрат із удосконалення якості продукції повинен слугувати не чистий прибуток, отриманий підприємствами-виробниками, а економічна ефективність витрат ін.

Оскільки витрати, пов’язані із підвищенням якості, можуть відноситися як до одного, так і до декількох різних видів продукції, виникає потреба групування витрат за цими ознаками, яка дозволяє більш правильно визначати ефективність витрат, спрямованих на удосконалення якісних характеристик та параметрів різних видів продукції. Але разом із тим це групування передбачає різний підхід до методики визначення самої економічної ефективності витрат.

Найбільш повне використання можливостей ринкових відносин в діяльності підприємств із підвищення якості продукції також обумовлює конкретне групування додаткових витрат. Так, ці витрати групують за часом і за місцем їх здійснення, за статтями витрат, за джерелами фінансування і інше.

Витрати на підвищення якості продукції, які розрізняють за часом, поділяються на одноразові (спеціальні) витрати і поточні, що обумовлюється різним характером їх впливу на економіку підприємств і їх внутрішніх ланок. Одноразові витрати носять одиничний характер, і величина їх не залежить від циклічності виробництва продукції. Поточні витрати повторюються у кожному циклі виробництва продукції, і величина їх залежить від кількості циклів тощо.

Додаткові витрати, які розрізняються за місцем здійснення, поділяються на витрати, які робляться у одному внутрішньому підрозділі і в декількох внутрішніх підрозділах, які робляться одночасно. Таке групування залежить від характеру заходів, які здійснюють із удосконалення якості продукції і разом із тим диктується вимогами зрілої економічної системи, які для отримання суб’єктом господарювання максимально можливого прибутку передбачають тотальний контроль за величиною витрат у кожному внутрішньому підрозділі.

В основі визначення місць здійснення витрат із удосконалення якісних характеристик продукції повинна бути схема організації робіт із розробки і впровадження заходів із підвищення якості продукції підприємства-виробника.

Витрати, пов’язані із підвищенням якісних характеристик та технічних параметрів виробів, виходячи із діючих на цей час методології планування і обліку витрат на виробництво продукції, повинні групуватися за наступними статтями калькуляції: сировина і основні матеріали; купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств (об’єднань) та організацій; паливо та енергія на технологічні цілі; зворотні відходи (вираховуються); основна заробітна плата виробничих робітників; додаткова заробітна плата; відрахування на соціальне страхування; витрати на утримання та експлуатацію устаткування; загальновиробничі витрати; втрати від браку; супутня продукція (вираховується) та можливі інші.

Таке групування витрат потрібне для виявлення їх цільової спрямованості і здійснення контролю за діяльністю промислового підприємства та науково-виробничого об’єднання в області робіт із удосконалення якості продукції інше.

За джерелами фінансування витрати, пов’язані із підвищенням якісних характеристик та технічних параметрів, поділяються на витрати які: покриваються за рахунок поточних витрат виробництва, тобто за рахунок собівартості; покриваються за рахунок інших джерел фінансування (нецентралізовані джерела фінансування капітальних інвестицій, які включають позики банку; централізовані джерела фінансування капітальних інвестицій) ін.

Витрати, пов’язані із підвищенням якості продукції, необхідно розмежовувати за джерелами фінансування у зв’язку із тим, що використання різних джерел справляє різний вплив на виробничо-господарську діяльність підприємств і об’єднань. Власні інтереси вимагають, щоб підприємства в першу чергу найбільш повно використовували внутрішні джерела фінансування тощо.

Таким чином, групування витрат за ступенем впливу проведених заходів на споживчі властивості продукції, за відношенням до різних видів продукції, за місцем і часом здійснення, за статтями і за джерелами їх фінансування виступає методологічною основою для організації планування, бухгалтерського обліку і економічного аналізу цих витрат на підприємствах (об’єднаннях). Серед перспектив подальших розвідок у даному напрямку розвитку особливою актуальністю відрізняються питання пов’язані із плануванням, обліком і особливостями аналізу додаткових витрат на підвищення якості продукції інше.

Список використаних літературних джерел: 1. Сарасеко Е. С. Развитие управления затратами на качество на промышленном предприятии: диссертация ... кандидата экономических наук: 08.00.05 / Сарасеко Елена Сергеевна; [Место защиты: Саратовский гос. соц.-эконом. универ-т]. – Саратов, 2011. – 280 с.: ил. 2. Прокофьева Р. Г. Повышение эффективности затрат на качество продукции птицеводческих предприятий: диссертация ... кандидата экономических наук: 08.00.05 / Прокофьева Римма Гусмановна; [Место защиты: Казанский (Приволжский) федеральн. ун-т]. – Казань, 2011. – 238 с.:ил.