Сторожук Н.В.

Київський національний університет будівництва і архітектури, Україна

Впровадження системи оціночних показників-індикаторів ризик-менеджменту  в інвестиційних проектах будівельних підприємств

Під ризиком у проектному аналізі розуміють ймовірність визначеного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат при реалізації проекту. Найбільш ефективними методами аналізу обставин невизначеності є аналіз чутливості та аналіз міри ризику [1, С.30].

Існує співвідношення між мірою ризику і прибутком, яке зазвичай точно визначає, що інвестиції, при яких очікується великий прибуток, неминуче підлягають високому ступеню ризику.

Мета аналізу ризику — надати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібну інформацію для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат [2, С.11].

До якісних методів ризику слід віднести експертний аналіз ризиків. Як правило, цей вид оцінки застосовується на початкових етапах роботи над проектом. До основних переваг цього методу належить: можливість оцінки ризику до розрахунків показників ефективності, відсутність необхідності у точних первинних даних і сучасному програмному забезпеченні, а також простота розрахунків. Однак, експертний аналіз ризиків, як і будь-яка експертна оцінка, достатньо суб'єктивний і не завжди дає змогу дати незалежну характеристику події, що аналізується [3, С.25].

Метод аналізу чутливості у деякій літературі трапляється під назвою "ранжування параметрів", є використання змін параметрів для визначеності життєздатності проекту в умовах невизначеності. Експерт розраховує можливу зміну кожного фактора або змінної величини, визначає вплив цієї зміни на показник певного рішення і виділяє суттєві фактори або змінні величини для більш поглибленого вивчення. Він визначає кількість і вказує на вплив невизначеності та намагається виразити математичним способом відношення серед змінних величин.

Проведення аналізу чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних змінних проекту, для якої визначається величина чистої теперішньої вартості. Ця величина є основою порівняння з припустимими можливими змінами, які необхідно проаналізувати.

Основна проблема проведення подібного аналізу полягає у неможливості з однаковою мірою достовірності і подати всі значення змінних, що існують у проекті, оскільки деякі з них ледве підлягають прогнозу, а для інших немає сенсу давати точний прогноз, оскільки вже укладено договір про поставки певного збуту продукції за фіксованою ціною, що дозволяє спрогнозувати ці показники безпомилково.

Таким чином, суть цього методу полягає у вимірюванні чутливості основних показників, що визначають результат проекту (NPV або IRR) до зміни тієї чи іншої величини.

Під ризиками інвестиційно-будівельного проекту розуміють імовірність нездійснення запланованих цілей інвестування (у вигляді прибутку або соціального ефекту). Ризику важко позбутися, але ним можна керувати заздалегідь оцінюючи та плануючи дії, що мають знизити вірогідність небажаних подій під час реалізації інвестиційного проекту.

На нашу думку, найбільш перспективними для практичного використання є засоби сценарного аналізу та імітаційного моделювання, що можуть бути доповнені або інтегровані в інші методики.

Зокрема, для кількісної оцінки ризику інвестиційного проекту (ІП) пропонується використати наступний алгоритм:

1. Визначаються ключові фактори ІП. Для цього пропонується застосовувати аналіз чутливості по всім факторам (ціна реалізації, рекламний бюджет, обсяг продажів, собівартість продукції). В якості ключових вибираються ті фактори, зміни яких наводять до найбільших відхилень чистої поточної вартості (NPV) .

2. Визначаються максимальне й мінімальне значення ключових факторів, й задається характер розподілу ймовірностей. В загальному випадку рекомендується використати нормальний розподіл.

3. На основі вибраного розподілу проводиться імітація ключових факторів, з урахуванням отриманих значень розраховуються значення NPV.

4. На основі отриманих в результаті імітації даних розраховуються критерії, що кількісно характеризують ризик ІП (математичного очікування NPV, дисперсія, середньоквадратичне відхилення).

Для кількісного оцінювання рівня ризику здійснюються варіантні розрахунки показника ефективності проекту й на основі їх відхилень від середнього значення визначається рівень невизначеності проекту.

Таким показником може бути середньоквадратичне відхилення (δ) або коефіцієнт варіації (v).

Кількість таких розрахунків позначимо n, а прогнозний показник ефективності для кожного розрахунку NPV_i, де і – змінюється від 1 до n.

Формула середньоквадратичного відхилення

, (1.1)

де NPV - значення чистої поточної вартості;

- середнє значення чистої поточної вартості.

, (1.2)

, (1.3)

, (1.4)

РІ – імовірність майбутніх умов, що відображені у варіанті і-того розрахунку.

Практичне застосування зазначених формул надано на прикладі конкретної ситуації: для 3-річного інвестиційного проекту прогнозується NPV 50 тис. грн. – песимістичний прогноз, 59 тис. грн. – найвірогідніший прогноз, 63 тис. грн. – оптимістичний. Визначити рівень ризику при прогнозуванні NPV проекту.

Рішення:

тис. грн.

тис. грн.

Висновок: отже, рівень ризику щодо цього проекту можна подати у вигляді коефіцієнта варіації, що становить 9,5%. За цим показником можна порівнювати інноваційні проекти й вибирати менш ризиковані з точки зору більшої визначеності прогнозів їх майбутньої прибутковості. Тобто, чим менший коефіцієнт варіації, тим ефективніший проект.

Загалом, вибір конкретних методів оцінки серед розглянутих вище визначається наступними факторами:

· видом інвестиційного ризику;

· повнотою й достовірністю інформаційної бази, сформованої для оцінки рівня ймовірності різних інвестиційних ризиків;

· технічною і програмною оснащеністю інвестиційних менеджерів;

· можливістю залучення до оцінки ризиків кваліфікованих експертів.

Література:

1. Гранатуров В. М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения: Учебное пособие.– М.: «Дело и Сервис», 2002. – 230 с.

2. Дука А. П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування. –К.: Каравела, 2007. – 424 с.

3. Кочетков В. Н., Шипова Н. А. Экономический риск и методы его измерения.– К.: Европ. Ун-т финансов, информ. Систем, менеджм. и бизнеса, 2000.– 68 с.