К.е.н., доцент Литвиненко О. Д., Резніченко О. А.,
кафедра фінансів

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Фінансова політика як дієвий інструмент економічного розвитку України

Розвиток суспільства супроводжується необхідністю підвищення якісного рівня формування та реалізації фінансової політики. Оцінка механізму фінансового регулювання соціально-економічних процесів в Україні свідчить про необхідність розбудови фінансової системи, підвищення ефективності формування та реалізації фінансової політики у взаємозв’язку з інтеграційними економічними процесами. Тому тема дослідження є актуальною[1].

Вагомий внесок у дослідження питань проведення державної фінансової політики і проблем фінансового регулювання економіки зробили як зарубіжні, так і вітчизняні науковці: А. Вагнер, Дж. Кейнс, К. Кембелл, К. Макконел, П. Самуельсон, Дж. Стігліц, О. Богачова, С. Лушин, О. Василик, І. Запатріна, І. Адаменко, Л. Лисяк, Н. Танклевська, І. Лук’яненко, І. Луніна, І. Лютий, В. Опарін, В. Федосов, І. Чугунов, С. Юрій та інші.

Фінансова політика – це діяльність держави, яка спрямована на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання для здійснення державою її функцій. Вона є складовою соціально-економічної політики та має такі напрями: бюджетна, податкова, грошово-кредитна, валютна, боргова, інвестиційна політики, які взаємопов’язані між собою, розробляються та здійснюються у тісному взаємозв’язку [2].

Дослідження формування та реалізації фінансової політики в Україні свідчить про її багатоплановість. Водночас для її ефективної реалізації мав сформуватися комплекс умов, який втілює розвиток економічного середовища, позитивне усвідомлення та сприйняття її суб’єктами фінансових відносин, нагромадження позитивного досвіду ринкових перетворень. Проте в сучасних умовах фінансова політика носить переважно тактичний характер, підпорядковується поточним завданням, виконує функції перерозподілу та стабілізації, неповною мірою відповідає стратегічним орієнтирам соціально-економічного розвитку [1].

Динаміку основних макроекономічних показників України за
2010 – 2013 рр. наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка основних макроекономічних показників України

за 2010 – 2013 рр., млрд. грн.

Показник	2010	2011	2012	2013
Валовий внутрішній продукт	1082,6	1302,1	1411,2	1454,9
зміни, у % до минулого року	–	+20,3	+8,4	+3,1
Доходи державного бюджету	255,0	303,9	373,9	351,2
зміни, у % до минулого року	–	+19,2	+23,0	-6,1
у % до ВВП	23,6	23,3	26,5	24,1
Видатки державного бюджету	307,5	342,7	413,6	419,8
зміни, у % до минулого року	–	+11,4	+20,7	+1,5
у % до ВВП	28,4	26,3	29,3	28,9
Дефіцит державного бюджету	52,5	38,8	39,7	68,6
зміни, у % до минулого року	–	-26,1	+2,3	+72,8
у % до ВВП	4,8	3,0	2,8	4,7
Державний борг	432,3	473,2	515,5	584,4
зміни, у % до минулого року	–	+9,5	+8,9	+13,4
у % до ВВП	39,9	36,3	36,5	40,2

Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок, що в цілому простежується негативна тенденція розвитку національної економіки – видатки державного бюджету перевищують доходи, тобто наявний дефіцит бюджету.

Також можна спостерігати значне збільшення державного боргу і на кінець 2013 р. він становить 584,4 млрд. грн., тобто 40,17% від ВВП при граничному обсязі, визначеному Маастрихтським договором – 60%. На 31.07.2014 р. цей показник збільшився на 43,3% і складає 837,5 млрд. грн. Дефіцит державного бюджету значно зріс у 2013 році порівняно з 2012 р. – на 72,8%, у відношенні до ВВП дефіцит державного бюджету у 2010 р. та 2013 р. виходить за межі нормативних значень 2 – 3%, і складає 4,8% та 4,7% відповідно. Тобто можна сказати, що існуюча фінансова політика в Україні є непослідовною, неефективною та не сприяє соціально-економічному розвитку.

З огляду на це основним завданням має стати активізація регуляторної функції фінансової політики, впровадження ефективних механізмів, формування стратегічного характеру цілеспрямованих рішень з метою забезпечення у системі державного регулювання єдності із соціально-економічною стратегією.

Досягнення зазначеного функціонального зв’язку зумовлює єдність цілей фінансової політики з практичними регуляторними завданнями, що свідчить про більш високий ступінь розвитку системи державного регулювання.

Основними напрямами вдосконалення державної фінансової політики в Україні є наступні [3]:

– створення сприятливих умов для економічної діяльності, тобто заходи державної політики у фінансово-економічній сфері, формування повноцінного ринкового середовища, реформування відносин власності, а саме: розвиток і зміцнення фондового ринку та його інфраструктури, зміцнення та посилення надійності кредитної системи, формування повноцінного конкурентного середовища, детінізація економіки України тощо;

– заходи бюджетної політики, які передбачають стабілізацію і зміцнення фінансової системи, ефективну реалізацію бюджетними засобами визначених пріоритетів державної політики, а саме: удосконалення міжбюджетних відносин та зміцнення місцевих фінансів, забезпечення збалансованості та реалістичності місцевих бюджетів, підзвітність і підконтрольність з боку громадськості всіх бюджетних та позабюджетних коштів бюджетних установ тощо;

– заходи боргової політики та грошово-кредитної, а саме: підтримання стабільності національної грошової одиниці, зменшення вартості кредитних ресурсів, державного боргу України, а також недопущення використання зовнішніх запозичень держави для фінансування поточних бюджетних витрат, забезпечення максимальної прозорості сфери управління державним боргом тощо;

– заходи податкової політики, що спрямовані на забезпечення: стабільності податкової системи, її справедливості, посилення захисту прав платників податків, зниження загального податкового навантаження шляхом скорочення кількості податків і зменшення їх ставок, поступового збільшення питомої ваги прямих податків у загальних податкових надходженнях тощо;

– заходи щодо ефективного формування, використання та управління фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання, оптимізація структури активів підприємств, ресурсне збалансування процесу формування і відновлення основних фондів, збільшення величини і частки власних коштів в обороті тощо.

Отже, фінансова політика – це завжди пошук балансу, оптимального співвідношення кількох напрямів розвитку національної економіки та вибір найбільш ефективних методів і механізмів їх досягнення. Фінансова політика не лише структурована, але і системна, тобто повинна бути пов’язана з усіма елементами загальної економічної політики.

Таким чином, впровадження ефективних заходів державної фінансової політики сприятиме посиленню фінансового потенціалу та забезпеченню стійкості фінансової системи, збільшенню обсягів фінансових ресурсів, нарощуванню темпів економічного розвитку як основної складової підвищення рівня життя і добробуту громадян, соціально-економічному розвитку суспільства.

Література:

1. Адаменко І. П. Фінансова політика як інструмент соціально-економічного розвитку країни / І. П. Адаменко // Бізнесінформ. – 2014. – №3. – С. 341–345

2. Запатріна І. В. Формування фінансової політики держави: євроінтеграційний вимір / І. В. Запатріна // Вісник КНТЕУ.– 2012. – №2. – С.59–73

3. Танклевська Н. С. Удосконалення державної фінансової політики /
Н. С. Танклевська // Продуктивні сили України. – 2009. – № 1. – С. 56–61