Майорова Людмила Вікторівна ,

Здобувач Академії муніципального управління

СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ В РЕГІОНІ

Найважливішим завданням розвитку українського суспільства є підвищення якості управління соціально-економічним розвитком держави і регіонів. На сьогодні в практиці державного управління в Україні фінансові та матеріальні ресурси, що спрямовуються на розвиток регіонів, використовуються неефективно. Крім того, неправильно побудована система управління призводить до розбіжностей інтересів суб’єктів господарювання. Більшість регіонів не в змозі самостійно вирішувати свої соціально-економічні проблеми, що зумовлює необхідність втручання держави в їх життєдіяльність.

Для виділення структурних елементів державного управління соціально-економічними процесами в регіоні необхідно виявити складові державної соціально-економічної політики.

Структура економічної політики держави наступна: фінансова політика, структурна політика, зовнішньоекономічна політика.

Фінансова політика складається з бюджетно-податкової, грошово-кредитної, банківської, інвестиційної політик.

Структурна політика включає у свій склад регіональну, галузеву й конкурентну політики, кожна з яких може бути у свою чергу деталізована за напрямами діяльності.

Очевидно, що найбільший “відгук” від реалізації економічних заходів відбувається в соціальній підсистемі, що обумовлює необхідність уточнення структурного складу соціальної політики.

Виділимо наступні головні компоненти соціальної політики:

- інституціональна складова, пов’язана з формуванням ідеології соціальних відносин і забезпечення ефективного функціонування різних соціальних структур за допомогою спеціальної організації інститутів;

- ринок праці для створення умов повної зайнятості й справедливого розподілу доходів;

- пенсійна система;

- соціальний захист населення й охорона здоров’я.

На нашу думку, інституціональну політику доцільно виділити як самостійний вид державної соціально-економічної політики, тому що вона сполучає в собі політику у сфері розробки й видання нормативно-правових актів, які регламентують різні сфери діяльності, а також політику по формуванню й трансформації економічних і соціальних інститутів.

В структурний склад соціальної політики варто включити наступні елементи: політика в сфері демографії, охорони здоров’я й соціального захисту в тій частині, що стосується дотримання відповідності прожиткового мінімуму високим стандартам якості життя й створення умов по забезпеченню суспільного правопорядку й соціально-психологічного клімату, забезпечення екологічної безпеки; пенсійна політика; політика в сфері освіти й культурного виховання, включаючи науку; політика в сфері праці й зайнятості, включаючи регулювання оплати праці й доходів.

Даний перелік може бути розширений за рахунок додавання не менш важливого, а скоріше одного з головних видів соціальної політики - політики у сфері житлово-комунального господарства й забезпечення громадян доступним житлом. Цей факт підтверджує вибір пріоритетних національних проектів, до яких увійшли житлове будівництво й забезпечення громадян доступним житлом, освіта, охорона здоров’я й розвиток аграрно-промислового комплексу.

Повертаючись до реалізації державного управління соціально-економічними процесами в регіоні, необхідно відзначити, що регіон є цілісною й відкритою системою з власною структурно-функціональною специфікою, який взаємодіє із зовнішнім середовищем. Саме через цю взаємодію проявляється наявність однойменних структурних елементів державного управління соціально-економічними процесами в державі та регіонах, безумовно, з урахуванням особливостей їх кількісного і якісного змісту. Державне управління соціально-економічними процесами в даному випадку являє «проекцію соціально-економічної політики суспільства й держави на територію, яка виросла до самостійного розділу цієї політики». При цьому, державне управління соціально-економічними процесами в регіоні не повинно зводитись до перерозподілу коштів між регіонами та центром.

Таким чином, до основних структурних елементів державного управління соціально-економічними процесами в регіонів доцільно включити наступні:

- економічна політика: фінансова політика, що поєднує грошово-кредитну, банківську, цінову, бюджетно-податкову й інвестиційну; галузева політика (промислова, транспортна, будівельна, енергетична тощо); зовнішньоекономічна й міжрегіональна політика; конкурентна політика в сфері регулювання монополій і розвитку малого й середнього бізнесу;

- соціальна політика: політика в сфері демографії, охорони здоров’я й соціального захисту; політика в галузі освіти й культурного виховання; пенсійна політика; трудова політика й регулювання доходів; політика в сфері житлово-комунального господарства й забезпечення громадян доступним житлом;

- інформаційно-комунікаційна політика;

- інноваційна політика;

- інституціональна політика.