Бондар Андрій Олегович,

здобувач Академії муніципального управління

КЛАСИФІКАЦІЯ ВНУТРІШНІХ ТА ЗОВНІШНІХ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ

Загрозу економічній безпеці становлять, насамперед, рекомендації та пропозиції щодо, по-перше, недоцільності державного регулювання макроекономічних процесів навіть за допомогою ринкових підойм – ціноутворення, капіталоутворення, валютного режиму, кредитно-інвестиційної політики зовнішньоекономічної діяльності та соціальних пріоритетів; по-друге, форсованих темпів роздержавлення та приватизації, незважаючи на відсутність відповідних умов; по-третє, жорстко ортодоксальної монетарної політики.

Пропонується авторська класифікація основних внутрішніх та зовнішніх загроз національній економічній безпеці України та їх джерел. Слід зазначити, що основою виникнення зовнішніх небезпек є джерела внутрішніх загроз, на запобігання яких необхідно направити наявні механізми. Саме ліквідація цих джерел буде ключовим кроком (але не єдиним) у формуванні України як конкурентоспроможної індустріально-технологічної країни. До них відносяться:

1) відсутність чітко сформульованої державної соціально-економічної політики, в якій були б відображені національно-державні інтереси країни, яскраво виражені пріоритети макроекономічного розвитку країни, розроблені та реалізовані державні програми щодо кардинальної зміни структури та підвищення ефективності всієї економічної системи, включаючи як зовнішньоекономічні зв’язки, так і внутрішні.

2) нерозвиненість, незбалансованість та нескоординованість дій суб’єктів розподільчої сфери економіки, що не дає можливості в умовах визначеної економічної стабілізації, сформуватися передумовам для початку економічного зростання.

3) незавершеність економічних перетворень та слабкість нормативно-правової бази, сформованих на основі проведених етапів реформування.

4) втрата країною статусу індустріально-технологічної держави і як наслідок, збереження деформованості структури економіки та продовження процесів деіндустріалізації, а саме:

- погіршення стану науково-технічного потенціалу, втрата позицій на окремих напрямах науково-технічного розвитку, в тому числі в результаті „витоку мізків” за кордон та в інші сфери діяльності, втрата престижності інтелектуальної праці, падіння науково-технічного потенціалу веде до втрати Україною передових позицій у світі, відтоку наукових кадрів, деградації наукомістких виробництв і в кінцевому підсумку технологічної залежності держави від провідних країн світу та підриву потенціалу країни [131, 164]. Незважаючи на зростання обсягу асигнувань по розділу „фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресу” державного бюджету з кожним роком, їх обсягу таки недостатньо для відродження науково-технічного потенціалу.

- слабкість ринкових інструментів економіки: відсутність прагнення до досягнення конкурентної структури ВВП, в якій первинним та базисним незмінно вважається конкурентоспроможність товарів і товарного виробництва;

- незадовільний якісний склад інвестицій, що ґрунтується на недостатньому обсязі та питомій вазі виробничих інвестицій та відсутності стратегії їх залучення і зростання їх ефективності.;

- неефективна економічна ідеологія держави щодо інноваційних та виробничих процесів (структурна невідповідність проведених в національній промисловості досліджень та розробок з попитом на світовому ринку, відсутність ресурсів до тиражування інновацій, непідготовленість до впровадження результатів діяльності інноваційного сектора, нерозвиненість ринку інноваційних посередників тощо);

5) поглиблення майнового розшарування суспільства. Майнове розшарування населення характерне фактично для всіх країн. Однак ступінь цього розшарування, амплітуда коливання доходів різних груп населення не повинні бути надмірними.

6) територіальна диференціація рівня економічного та соціального розвитку регіонів.

До основних зовнішніх загроз економічній безпеці України можна віднести:

- надмірна „відкритість” національної економіки за відсутності належної економічної політики, що послаблює економічну самостійність України;

- неоколоніальний характер імпорту багатьох видів продукції стратегічного призначення, особливо продовольства та переважно сировинної спрямованості українського експорту;

- недостатній експортний та валютний контроль та необлаштованість митного кордону;

- нерозвиненість транспортної інфраструктури експортно-імпортних операцій;

- високий рівень зовнішнього боргу, на погашення якого держава виділяє значні кошти з бюджету, а також посилення спроб його використання для впливу на прийняття економічних та політичних рішень;

- дискримінація з боку зарубіжних країн до українських товарів та агресивна політика іноземних компаній щодо завоюванню ринків збуту.

Таким чином, аналіз підходів до складу загроз і небезпек економічної безпеки виявив тенденцію до необмеженого розширення переліку загроз, включення в них звичайних недоліків, властивих перехідному стану економіки, що в значній мірі ускладнює розробку пріоритетних напрямів відображення зовнішніх та внутрішніх загроз з використанням запобіжних заходів.