Рожков Юрій Григорович

НУБіП України

Формування мотивації студентів до навчання

Проблема формування мотивації навчання завжди була актуальною в психолого-педагогічній літературі. Як відомо, зміст навчання, його значущість є підґрунтям мотиваційної сфери. Від змісту навчання залежить спрямованість студента, тобто мотиви навчання.

Мотив навчання – це спрямованість студента на різні сторони навчальної діяльності.

Навчальна мотивація, що представляє собою ієрархію цілей і мотивів, які спонукають студента до навчально-професійної діяльності, є особливим компонентом у структурі виховної роботи в студентському середовищі. Зміст мотивації, її структура формують певний мотиваційний рівень учня і ступінь прояву навчальної активності. При більш диференційованому аналізі мотивів навчальної діяльності виділяють: професійно-ціннісні (орієнтування на те, що хороша освіта - запорука отримання гарної роботи); пізнавальні (прагнення знати більше і бути ерудованими); комунікативні (розширити коло спілкування); соціальні (відповідальність, розуміння значущості отриманих знань); практичні (одержання диплома про вищу освіту). Дослідники, що займаються питаннями мотивації, відзначають, що при вступі до нового навчального закладу у студентів мотивація визначається, головним чином, новою соціальною роллю. Але вона не може підтримувати протягом довгого часу його навчальну роботу і поступово втрачає своє значення. Тому формування мотивів, що додають навчанню значущий сенс, є однією з головних завдань виховної функції викладача. У педагогіці і психології вищої школи формування мотивації розглядається як специфічний вид діяльності, спрямований на суб'єкта (учня) з метою формування і розвитку його особистості як майбутнього професіонала.

Разом з тим у студентському середовищі часто присутня слабка потреба в отриманні знань. Проведений соціологічне опитування студентів 5 курсу факультету менеджменту ХНАМГ, продемонстрував певну когнітивну дистанційованість від предметів, що вивчаються. Виявлено такі прояви «психолого-педагогічних пасток», як: фрустрація («те, чого навчають - в житті не використовується»); когнітивний дисонанс (відчуження, втрата ціннісних орієнтирів - «не знають, як жити»); соціальний інфантилізм (небажання трудитися , брати відповідальність за своє життя).

У сформованій педагогічної ситуації актуалізується необхідність встановлення продуктивного психосоціального контакту «викладач - студент», в якому особливе місце належить діалогу, спільного пошуку смислів у професійно-орієнтованому знанні. Таким чином, найважливішим фактором успішного навчання у вузі стає характер навчальної мотивації, її енергетичний рівень (вища школа повинна виховувати творчу, самоактуализирующуюся особистість). Така постановка питання про виховання студентської молоді актуалізує роль викладача як інтегратора позитивної мотивації студента до навчання.

Список використаних джерел

•1.     Межкультурная коммуникация и корпоративная культура: Учебное пособие для студентов вузов по специальности "Лингвистика и межкультурная коммуникация" / Т.Н. Персикова. - М.: Логос, 2006. - С. 209.

•2.     Скляренко Н.К. Сучасні вимоги до вправ для формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь // Іноземні мови.  -1999. - № 3. - С. 3-7.

•3.     Пассов Є.І. Комунікативний метод навчання іншомовному мовленню. - К., 2001. - 212 с.