Право/8. Конституційне право

Безсмертна А.С.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Гарантії прав і свобод людини та громадянина

На сучасному етапі розвитку Української держави і суспільства проблема забезпечення прав і свобод людини і громадянина набуває особливого значення. Суть цієї проблеми полягає у недостатньому їх забезпеченні, що виявляється як у певних складнощах в практичній реалізації деяких прав і свобод, закріплених в Конституції України, так і в незадовільному стані їх захищеності. Важливим засобом захисту прав та свобод людини є гарантії. Вони є системою норм, принципів та вимог, які забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини. Адже саме призначення гарантій це є забезпечення найсприятливіших умов для реалізації конституційно закріпленого статусу людини.

Підґрунтя сучасного розуміння прав людини було закладено ще після Другої світової війни, як реакція світової спільноти на виклики, перед якими постало людство із зародженням фашизму. Кульмінаційним моментом стало проголошення «Загальної Декларації прав людини» Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Перша стаття Загальної Декларації прав людини проголошує: «…Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони обдаровані розумом і совістю й повинні діяти один щодо іншого відповідно до духу братерства…» [2].

За 23 роки незалежності України принципи прав людини стали основою законодавства, міжнародних зобов’язань і Конституції України та дороговказами державного та соціального розвитку механізмів державного управління. Вже в перших кроках існування нашої держави, після здобуття незалежності, Україна заявила про повагу нею до прав людини, верховенства права і закону.

Будучи конституційно визначеною як демократична, соціальна, правова держава, головним завданням якої є утвердження та забезпечення прав та свобод людини, наша країна проходить важливий етап свого становлення, упродовж якого усі задекларовані політичні і правові цінності мають набути реального значення. Задекларовані в Конституції права, свободи і обов’язки людини та громадянина є виразом та підґрунтям правового виміру існування особи в суспільстві, окреслюють та гарантують межі її свободи та відповідальності у соціумі та є складовою життєдіяльності людини у відносинах з іншими людьми і державою.

Важливим елементом у системі захисту прав і свобод людини і громадянина є Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційною юрисдикції на території України, покликаний гарантувати верховенство Конституції України як Основного Закону держави та здійснює свою діяльність на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Конституцією України закріплюється право особи звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 55), що є спеціальним інститутом у системі захисту прав і свобод людини та є врахуванням досвіду інституту омбудсмена (Уповноваженого з прав людини) європейських країн [1]. Відповідно до положень Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» запроваджено парламентський контроль за додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції. Прийняття даного закону стало позитивним зрушенням в рамках позасудового захисту статусу особи та наближенням до міжнародно-правових стандартів.

Конституцією України не тільки визначено права і свободи людини і громадянина, але і закладено механізм їх реалізації та захисту від незаконних посягань. Разом з тим, щоб конституційне право кожної людини було не декларативним, а реальним, необхідно не лише злагоджена робота органів державної влади і місцевого самоврядування, але і активна громадянська позиція кожного члена нашого суспільства.

Свободи людини і громадянина складають інститут конституційного права, який містить норми, що визначають взаємини держави і особи. Тому, як відзначають П. Рабінович і М. Хавронюк «…Гарантії реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина - це умови та засоби, принципи та норми, які забезпечують здійснення, охорону і захист зазначених прав, є порукою виконання державою та іншими суб'єктами правовідносин тих обов'язків, які покладаються на них з метою реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина…» [3, c.246].

Зазначені гарантії складають відповідну систему і разом, у сукупності, забезпечують систему прав і свобод людини і громадянина. Усі можливі гарантії забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина прийнято поділяти на загально-соціальні (загальні) та власне правові, юридичні (спеціальні).

До загально-соціальних гарантій відносять наступні: ідеологічні, політичні, економічні, власне соціальні, організаційні. Ті чи інші загальні гарантії завжди є пріоритетними у сфері реалізації відповідної групи прав людини і громадянина.

Правові (юридичні) гарантії реалізації прав та свобод людини і громадянина, до яких відноситься і юридична відповідальність - це встановлені державою із наданням їм формальної (юридичної) обов'язковості принципи та норми, які забезпечують здійснення зазначених прав та свобод шляхом належної регламентації порядку їх здійснення, а також їх охорони і захисту.

А. Олійник зазначає, що розуміння захисту прав і свобод людини та громадянина включає в себе категорії забезпечення, гарантування та здійснення суб'єктивного права. На думку автора, забезпечення конституційних свобод і недоторканості людини та громадянина в Україні - це створення сприятливих умов для їх здійснення, охорона, захист суб'єктивних свобод від правопорушення, відновлення порушеного права компетентними державними органами чи органами місцевого самоврядування, їх посадовими або службовими особами та об'єднаннями громадян здійснення матеріальних чи процесуальних юридичних засобів [4, c.153].

Сучасні умови розвитку України, її прагнення приєднання до європейського товариства цивілізованих країн, здійснення таких кроків як ратифікація Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини і відповідних зобов'язань держави є тими основними факторами, які визначають юридичну відповідальність української держави по забезпеченню захисту основних прав і свобод людини і громадянина, створенню засобів та процедур, вироблення відповідних механізмів у цьому напрямку.

Література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.

2. Загальна декларація прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015.

3. Рабінович П.М. Права людини i громадянина: Навч. посіб. / П.М. Рабінович, M.I. Хавронюк. - К.: Атіка, 2004. - 246 с.

4. Олійник А.Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні: Монографія. / А.Ю. Олійник - К.: Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. - 153 с.