Право/8. Конституційне право

Дмитришина В.А.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Принципи організації та діяльності державних органів України

Державна влада є однією з визначальних ознак держави як специфічної форми організації суспільства. З моменту прийняття Україною незалежності, а особливо впродовж останніх років як за кордоном, так і в Україні значно зросла увага до проблеми функціонування державних органів. У концепції правової держави, лежить ідея про необхідність підкорення державних органів праву заради гарантування і захисту прав і свобод людини і громадянина. Але разом з цим право також і обмежує державу вже самим фактом існування правил і процедур, завдяки яким індивід знає, як себе поводити та якої поведінки він може очікувати від інших суб’єктів. Зокрема, державні органи формують державну владу.

Державна влада, в свою чергу - це реальна здатність державних органів, які сформовані, організовані та функціонують на основі демократичних принципів, реалізовувати функції та завдання держави. Реалізація державної влади означає її матеріалізацію, тобто перетворення з реальної здатності впливати на суспільні відносини на власне «вплив», втілення цілей державно-владної діяльності в конкретні суспільні відносини. Від імені народу, як єдиного джерела державної влади, цей вплив здійснюється відповідними державними органами у визначених Конституцією та законами організаційно-правових формах, з використанням притаманних саме ним методів такого впливу.

За ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову гілки [1].

Діяльність кожної гілки влади ґрунтується на принципах, що являють собою законодавчі відправні засади, ідеї (положення), які виступають базисом формування, організації та функціонування органів публічної влади. Принципи організації та діяльності органів державної влади дістали закріплення в Конституції та в законах України, і їх можна поділити на дві групи [5]:

1) універсальні (загальні) - принципи, які притаманні всім видам органів державної влади, державному апарату України в цілому;

2) спеціальні - принципи, що визначають побудову й функціонування лише окремих видів органів державної влади і пов’язані зі специфікою здійснення відповідних видів державної діяльності.

Універсальними конституційними принципами організації та діяльності органів державної влади України є: принцип суверенності та єдності системи органів державної влади; принцип поділу влади; принцип законності; принцип участі громадян у формуванні й діяльності органів державної влади та принцип позапартійності. Зокрема, у літературі, крім названих, виділяють також інші загальні принципи, а саме: соціальної справедливості; гуманізму і милосердя; поєднання переконання і примусу; привселюдності, відкритості і врахування громадської думки,професіоналізм і компетентність; ефективність; самостійність; рівний доступ громадян до державної служби; відповідальність держави за діяння своїх органів та посадових осіб; поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів, тощо [2, с. 96-179].

Спеціальні принципи організації та діяльності органів публічної влади є досить різноманітними і обумовленими специфікою кожного з них.

Розглянемо принципи організації та діяльності таких органів: 1) Кабінет міністрів; 2) Верховна Рада України, 3) Конституційний Суд України.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. На це вказують особливості його правового статусу, повноваження його посадових осіб, організація діяльності та відносини з іншими органами, що входять у систему органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (ч. 3 ст. 113 Конституції України).

Діяльність Уряду України ґрунтується на принципах: верховенства права; законності; поділу державної влади; безперервності; колегіальності; солідарної відповідальності; відкритості та прозорості.

Верховна Рада України - це орган законодавчої влади України, який називається парламент. Парламент завжди був найважливішою формою представницького народовладдя. Його головне призначення - законодавче регулювання суспільних відносин, прийняття законів, які б виражали волю народу, представляли народ і втілювали його інтереси. Верховна Рада займає провідне місце серед вищих органів державної влади, у першу чергу завдяки своїм законодавчим повноваженням, а також виступає в якості центральної ланки політичної системи України, визначаючи основні засади внутрішньої та зовнішньої політики нашої держави. Парламент є ареною боротьби різноманітних політичних сил країни, інструментом досягнення злагоди у суспільстві і соціально-політичного компромісу.

Принципи організації й діяльності українського парламенту прямо чи опосередковано відображені у Конституції України та Регламенті Верховної Ради України [3, с. 34].

Аналіз названих актів дає можливість виділити наступні принципи: народовладдя; законність (легітимність); виборність; колегіальність; гласність; діяльність парламенту на професійних засадах.

Згідно зі ст.147 Конституції України та ст.1 Закону «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Спеціальні Конституційні Суди існують у таких країнах, як Австрія, Болгарія, Італія, Федеративна Республіка Німеччина, Російська Федерація, Туреччина, Кіпр. Вони створені для виконання функцій охорони Конституції держави і не входять до системи загальних судів.

Правовою основою діяльності Конституційного Суду України є Конституція України, Закон «Про Конституційний Суд України» та інші закони.

Конституційний Суд України будує свою діяльність на таких принципах, як верховенство права, рівноправність суддів, незалежність, колегіальність, гласність, змагальність, повнота та всебічність розгляду справ, обґрунтованість прийнятих рішень [4, с. 43].

Як висновок, можна сказати, що діяльність державних органів базується на таких принципах: законності, незалежність, гласність, прозорість та інших принципах, притаманних кожному органу окремо. Кожен із органів державної влади несе неоціненну роль у підтриманні державного ладу.

Література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.

2. Орзіх М.П. Сучасний конституціоналізм в Україні. Вступ до українського конституційного права. / М.П. Орзіх, А.Р. Крусян. - К.: 2006. - с. 96-179.

3. Ославський М.І. Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади. Навч. посіб. / М.І. Ославський. – К.: Знання, 2009. - с 156.

4. Скомороха В. Конституційний Суд України: Досвід і проблеми / В. Скомороха – К.: Юридичний вісник України. – 1998. – с. 134.

5. Юринець Ю.Л. Конституційне право України. Навч. посіб. / Ю.Л. Юринець. - Ужгород: ФОП Бреза, 2014. - 368 с.