Мельник П.М.
Національний авіаційний
університет, Україна
Науковий керівник:
к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.
Функції
та методи конституційного права України
Функції
Конституції обумовлені і визначаються її роллю, яку вона здійснює у регулюванні
суспільних відносин. Вони обумовлені також змістом самої Конституції. Великий
обсяг та складність суспільних відносин, що регулюються нормами Конституції,
обумовлюють багатоплановість її функцій [2, с. 65].
Функції Конституції України – це основні напрями і способи її впливу на
ті відносини, які існують і розвиваються у суспільстві та державі. Через
функції розкривається сутність і призначення Конституції, її місце і роль як у
системі регулювання найважливіших і найзагальніших суспільних відносин, так і в
загальному процесі державотворення та правотворення. Функції Конституції дають
відповідь на питання, навіщо існує Конституція.
У науці конституційного права вчені виокремлюють різні види функцій
Конституції. Зокрема, російські правники виділяють чотири основні функції
Конституції: політичну,
організаційну, юридичні та ідеологічну. Вітчизняний учений В.В. Кравченко
виокремлює тільки юридичну, політичну та ідеологічну функції. М.І. Козюба
пропонує класифікувати функції Конституції за певними критеріями: за сферою дії
– внутрішні і
зовнішні; за значенням – основні і додаткові; за сферами суспільних відносин,
яких вони стосуються, – економічні, політичні, екологічні, культурні; за часом
дії – постійні і тимчасові. Важливою політико – правовою функцією Конституції в
різні періоди існування конкретної держави є фіксація суверенності держави,
закріплення зміни державного ладу, декларування наступництва державного
розвитку.
Видовий склад функцій Конституції України є багатоманітним, оскільки
багатогранними є суспільні відносини, які регулюються і охороняються її нормами
та принципами.
Конституції України властиві такі функції: політична, юридична, установча, правотворча,
правоохоронна, інтегративна, організаційна, ідеологічна тощо [2, с. 98-99].
Таким чином, функції Конституції України відображають її вплив на
суспільні відносини. Ці функції розкривають сутність Конституції, її внутрішній
зміст стосовно тих завдань, які стоять перед суспільством і державою на певних
етапах їхнього розвитку.
Істотне значення для пізнання сутності конституційного права України
має проведення аналізу методу правового регулювання ним суспільних відносин.
Метод конституційно-правового регулювання – це спосіб встановлення і
застосування норм конституційного права на суспільні відносини. Визначальною
ознакою методу конституційного права є його установчий характер [3, с. 16].
Для конституційного права традиційно характерним методом правового
регулювання є метод субординації або імперативний метод, що передбачає регулювання
суспільних відносин зверху до низу на власних імперативних засадах. Утім цей
метод в сучасному конституційному праві втрачає свої позиції. Це зумовило те,
що багато суб’єктів конституційного права не перебувають між собою в
імперативно – субординаційних зв’язках. Так, відповідно до Конституції України,
місцеве самоврядування на сьогодні відділено від держави, а органи та посадові
особи місцевого самоврядування не перебувають між собою у прямих
субординаційних зв’язках.
Метод конституційного зобов’язання виявляється в спонукальному щодо
суб’єктів конституційного права характері конституційних приписів. Наприклад,
ст. 66 Конституції України визначає: «Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі,
культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки» [1, с. 21].
Метод
конституційного дозволу знаходить своє нормативне вираження в положеннях
чинного конституційного законодавства України про міру можливої правової
поведінки суб’єктів конституційного права. Так, ч. 1 ст. 41 Конституції України
закріплює: «Кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю
власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності» [1, с. 14].
Значно рідше в
конституційному праві застосовується метод заборони. Як правило, цей метод
передбачає юридичне обмеження правосуб’єктності учасників конституційно –
правових відносин, що має на меті упередження конституційного делікту [2, с.
14-15].
Прикладом цього
є ст. 74 Конституції України забороняє проведення всеукраїнського референдуму з
питань податків, бюджету та амністії [1, с. 22].
Отже, переважна
частина суспільних відносин, що регулюються нормами конституційного права
України, є досить складними. Цим обумовлюється застосування у їх регулюванні не
якогось одного методу, а їх комплексу.
Література
1. Конституція
України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.
2. Погорілко
В.Ф. Конституційне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко. – К.: Прецедент,
2009. – 344 с.
3. Шаптала
Н.К. Конституційне право України: [навч. посіб.] / Шаптала Н.К., Задорожня Г.В. - Запоріжжя: Дике Поле, 2012. - 479
с.
4. Майданник О.О. Конституційне
право України:
Навч. посіб. / О.О. Майданник. – К.: Алерта, 2011. – 380 с.