Миронова В.І.
Національний авіаційний університет, Україна
Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.
Форма і структура
Конституції України
Конституція стала найважливішим здобутком
національної політико-правової думки, втілила найкращі здобутки державотворення.
Чинна Конституція України пройшла складний шлях становлення і розвитку,
еволюціонуючи у контексті генезису вітчизняного конституційного права. Вона
стала вершиною, найбільш значущим здобутком української теорії та практики
конституціоналізму.
Для України Конституція 28 червня 1996
р. стала символом консолідації народу в розбудові України як суверенної й
незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Водночас Конституція України
є найважливішою категорією національного конституційного права, його серцевиною
[2, с 528].
Конституція –
це особливий інститут правової системи держави, якому належить правове
верховенство по відношенню до всіх її актів. Це не просто закон, а основний
закон країни: закон законів. Конституція оформляє національну систему права,
об’єднує діюче законодавство, визначає основи законності і правопорядку в
країні.
Цінність
Конституції полягає в тому, що її положення є основою подальшої модернізації
держави і суспільства, вона - фактор демократизації соціуму. Слід враховувати й
те що Конституція є базою забезпечення стабільності державного і суспільного
ладу України. Вона є основою стабільного демократичного конституційного статусу
людини і громадянина.
В Конституції
України дістали втілення концептуальні положення Загальної декларації прав
людини і громадянина, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права,
Міжнародного пакту про соціально-економічні і культурні права, Європейської конвенції
про захист прав людини і основних свобод тощо [3, с 256].
Структура Конституції України відображає
її зміст, дає уявлення про основні питання, що підлягають конституційно-правовому
регулюванню. Під структурою Конституції України слід розуміти внутрішню взаємоузгоджену
побудову Основного Закону як нормативно-правового акта найвищої юридичної сили.
Конституція України належить до
кодифікованих конституційних актів. Вона існує у вигляді єдиного
нормативно-правового акта, що складається із трьох основних частин; преамбули,
основної частини, прикінцевих і перехідних положень.
Зміст Конституції проявляється в її формі,
тобто у способі організації і вираження закладеного в ній нормативно-правового
матеріалу [4, с 536].
Традиційно за формою вираження
нормативно-правового матеріалу конституції поділяють на писані та неписані. До
писаних належать конституції, складені у вигляді єдиного нормативного акта,
побудованого за певною схемою, а до неписаних - конституції, які складаються з
багатьох законів, судових прецедентів, правових звичаїв, конституційних угод тощо
[5].
Конституція України, як уже
зазначалось, є єдиним кодифікованим актом, що закріплює засади організації
державної влади в Україні, регулює взаємовідносини цієї влади, суспільства та
індивіда, і має найвищу юридичну силу (ст. 8 Конституції України).
Найвища юридична сила Конституції України
проявляється в тому, що:
- по-перше, її норми мають пріоритет перед нормами інших законів,
а тим більше перед актами виконавчої влади та іншими нормативними актами, що є
чинними на території України. Пріоритет Конституції поширюється також на
міжнародні договори, про що свідчить положення ст. 9 Конституції, згідно з яким
«укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише
після внесення відповідних змін до Конституції України»;
- по-друге, норми інших законів та підзаконних актів
мають ухвалюватися на основі Конституції і повинні відповідати їй (ст. 8
Конституції України). Будь-який акт, що суперечить Конституції (за змістом чи
за формою), має бути визнано недійсним [1].
Найвища юридична сила Конституції України
забезпечується особливим порядком внесення змін до неї та особливою охороною Конституції,
вирішальна роль у якій належить конституційному правосуддю.
Таким чином, Конституція України - це
політико-правовий документ, в якому знаходять свій концентрований, офіційний
вираз і закріплення головні, базові устої суспільного і державного устрою:
належність державної влади, характер власності, права і свободи громадян,
національне - державний і адміністративне - територіальний устрій, а також
система і принципи діяльності механізму здійснення повновладдя народу. Конституція
України побудована на засадах, що найвищою цінністю в державі є людина. Але
норми записані в ній, не завжди відповідають дійсності, тому Конституція має постійно
удосконалюватись, щоб справді бути Конституцією для народу.
Літератури
1.
Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. –
С. 141.
2. Кравченко
В.В. Конституційне право України. Навч. посіб. / В.В. Кравченко. - К.:
Університет «Україна», 2004. - 528 с.
3. Бисага
Ю.М. Конституційно - процесуальне право: Навч. посіб. / Ю.М. Бисага, В.В.
Гомонай, В.І. Чичерський. - Ужгород: Басараб М.М., 2006. - 256 с.
4. Фрицький
О.Ф. Конституційне право України: Підруч. / О.Ф. Фрицький. - К.: Юрінком Інтер,
2002. - 536 с.
5. Юринець
Ю.Л. Конституційне право України. Навч. посіб. / Ю.Л. Юринець. - Ужгород: ФОП
Бреза, 2014. - 368 с.