Новгородська І.М.
Національний авіаційний
університет, Україна
Науковий керівник:
к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.
Основні
питання забезпечення верховенства права в Україні
Правовою державою можна вважати
суспільство, в якому панує верховенство права, діють справедливі закони,
забезпечуються права і свободи людини та відповідальність влади перед
громадянами, а також рівність всіх перед законом. Кожна держава здійснює свою
діяльність за певними усталеними принципами. Вони можуть бути різними – від
жорстоких, які властиві тоталітарним державам, до справедливих – які є ознакою
демократичної держави. Адже, «принципи права – це провідні засади, ідеї права,
які в конкретному вигляді характеризують його зміст, визначають спрямованість
правового регулювання. Вони зумовлені об’єктивними закономірностями існування і
розвитку людини, суспільства». У принципах зосереджено світовий досвід розвитку
права, досвід цивілізації. Тому принципи права можна назвати стрижнем правової
матерії» [1, с.142].
Одним з таких базових принципів є
принцип верховенства права. Цей принцип повинен діяти на усіх рівнях
суспільного й державного життя. Адже він, по-перше, є конституційним принципом,
по-друге, вибірковість його реалізації в залежності від рівня застосування призведе
не до розбудови правової, демократичної держави, а до звуження й, навіть,
знищення демократичних засад функціонування держави й суспільства.
В умовах сучасного українського
державотворення питання забезпечення дії принципу верховенства права постало як
ніколи гостро. На сьогодні у загальнотеоретичній юриспруденції існує чимало
концепцій, наукових теорії щодо сутності та змістового наповнення принципу
верховенства права. Однак теоретичний і практичний досвід свідчить про те, що
основою їх розуміння є визнання основоположних, природних прав і свобод людини,
визнання людини найвищою соціальною цінністю. Власне, основоположні права і
свободи людини визначають зміст і спрямованість розуміння верховенства права як
доктрини, принципу та суспільного ідеалу.
Питання про розвиток принципу
верховенства права досліджувались у працях таких вчених: С.П. Головатого, М.І. Козюбри,
А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, П.М. Рабіновича, В.М. Селіванова, В.І. Семчика,
О.В. Скрипнюка, С.С. Сливки, О.Ф. Скакун, Ю.С. Шемшученка, О. Петришина та
ін. У своїх працях науковці розкривають поняття верховенства права з різних
аспектів його розуміння, досліджують етапи розвитку ідеї верховенства права від
філософської спадщини античних мислителів до сьогодення, досліджують роль та
значення принципу верховенства права в розбудові громадянського суспільства та
правової держави.
Принцип верховенства права знайшов
своє закріплення як у низці міжнародних нормативно-правових актів, так і на
національному рівні. Зокрема положення про верховенство права зафіксовані у
преамбулі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у преамбулі
та ст. 3 Статуту Ради Європи, в Американській конвенції про права людини, а
також у п. 1 ст. 8 Конституції України та інших.
У п. 1 ст. 8 Конституції України
зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права [3]. Варто
зазначити, що із часу приєднання України до Статуту Ради Європи і набуттям
статусу повноправного члена цієї міжнародної організації, умови членства в якій
мають характер юридичних обов’язків, вони стали неодмінними і для
України. Серед них: обов’язок визнати принципи – верховенства права
та дотримання всіма особами, що перебувають під юрисдикцією
України, прав людини і її основоположних свобод.
За словами П.М. Рабіновича,
верховенство права – це явище поза державне (не державно-вольове), так би
мовити, загальносоціальне, соціальноприроднє і правовою державою важається лише
та, в якій панує, «верховенствує» право [4, с.19].
За своїм характером та змістовним
наповненням, тими цінностями, які втілює, принцип верховенства права є
багатоаспектним і включає низку компонентів, що утворюють його зміст. М. Козюбра
акцентує увагу на тому, що «Для України процес утвердження принципів
верховенства права і правової держави виявився неймовірно складним: він
відбувається з величезними суперечностями, деформаціями і відкатами. Не
наважусь навіть стверджувати, чого у цьому процесі за роки незалежності
більше – прогресу чи регресу, здобутків чи втрат» [2, с.
8].
Та, на жаль, громадянам України ще
дуже далеко для того, щоб досягнути таких результатів, існує велика межа між
тим, що закріплено в законі, і тим як це реалізується насправді у суспільстві.
Зростання в нашій державі великої кількості законів, ще не означає зростання їх
якості, іноді це створює ще більший хаос і розбіжності в правильному розумінні
норм законодавства.
Таким чином, верховенство права за
самим своїм визначенням не зможе зайняти в суспільному житті належного йому місця,
якщо в суспільстві не буде створена відповідна моральна
атмосфера, якщо сама влада є аморальною, якщо закони часто пишуться під
чиновників, а не на благо держави і звичайних громадян, якщо безкоштовна
освіта і медицина – це лише норма, яка формально закріплена в Конституції, але
всі розуміють, що в реаліях такого не існує. Все це правда українського
сьогодення.
На нашу думку, на даний час в
Україні повністю не завершений шлях впровадження та закріплення принципу
верховенства права. Є сталі проблеми, які нажаль дуже повільно вирішуються, а в
деяких випадках навпаки поглиблюються, наприклад проблема вибіркового
правосуддя. Основи принципу верховенства права повинні міцно ввійти у
свідомість кожного громадянина, а не лише владних структур. Лише активні та
обізнані люди можуть створити той ґрунт, з якого потім виросте якісне
громадянське суспільство,дотримання принципу верховенства права. Тому
впровадження принципу верховенства права в правове життя є важливим завданням
українського суспільства. Отже, потрібно зменшити обсяг привілеїв, які
надаються чиновникам, і тоді до влади будуть йти лише ті особи, які
насправді матимуть прагнення творити кращу державу, а не ті, хто просто має
особисту матеріальну зацікавленість і хоче розбагатіти за рахунок свого
владного становища, не думаючи про долю народу.
Література
1. Кравчук М. В. Теорія держави і
права опорні конспекти: навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів/ М. В. Кравчук.
– К.: Атіка, 2010. – 288 с.
2. Козюбра М. Верховенство права:
українські реалії та перспективи / М. Козюбра. – К.: Право України. – 2010. – №
3. – С. 6 – 18.
3. Конституція України. Прийнята
Верховною Радою України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. –
1996. – № 30. – Ст. 141.
4. Рабінович П. Верховенство
права як соціально-природний феномен (контури ідеалу) / П. Рабінович. – К.: Право
України. – 2010. – № 3. – С. 19 – 23.