Экономические науки/10. Экономика предприятия

Галайда Т.О., Хомович В.В.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, Україна

Управління удосконаленням системи нормування праці на підприємствах

В сучасних умовах господарювання питання розвитку системи нормування праці, як інструмента підвищення загальної продуктивності праці, головного ресурсу підвищення ефективності діяльності підприємства та одного із засобів реалізації його трудового потенціалу необхідно розглядати з позицій пріоритетності ефективного управління.

Економічні й структурні зміни в галузях економіки привели практично до згортання робіт з удосконалювання й відновлення раніше діючої міжгалузевої й галузевої нормативної бази з праці. В результаті децентралізації управління в сфері праці на державному рівні були втрачені функції щодо визначення загальних принципів і механізмів управління процесами праці, у тому числі її організацією й нормуванням. Серед наслідків такого ставлення – відсутність вимог соціального захисту працівників підприємства, у тому числі при збільшенні інтенсивності праці, підвищенні рівня напруженості встановлюваних норм, що викликає конфлікти, плинність кадрів, зниження продуктивності праці тощо [2]. Однак зараз відбуваються істотні зміни економічних умов, які створюють сприятливе середовище для розвитку системи нормування праці, зокрема:

– формування конкурентного середовища в ряді галузей економіки;

– запуск нових виробничих потужностей, модернізація устаткування;

– прагнення вітчизняних компаній до виходу на міжнародні ринки капіталів, для чого підвищується відкритість і прозорість методів управління соціально-трудовою сферою [2].

Безпосередній зміст діяльності з нормування праці на підприємстві включає: вивчення й аналіз кожного елемента виконуваної роботи і виробничих можливостей робочого місця та підрозділу; проектування складу, регламенту та послідовності виконання трудових процесів (операцій) на основі даних аналізу; технічне, економічне та психофізіологічне обґрунтування розроблених варіантів виконання робіт; встановлення норм праці (тобто визначення нормативних величин кожного з елементів трудового процесу), перевірку та уточнення їх у виробничих умовах; створення засад для впровадження [1].

На підприємствах потрібно створити умови для вирішення методичних питань щодо забезпечення комплексного обґрунтування норм залежно від конкретних виробничих умов, для створення комплексного програмного забезпечення робіт з розробки нормативів витрат праці [4].

Велике різноманіття методів і підходів до нормування праці, у тому числі маловитратних, дозволяє знижувати їх вартість, але при цьому, найчастіше, знижується і якість одержуваних результатів. Якісне нормування вимагає серйозних фінансових вкладень (причому не разових) і ефект від цих вкладень буде відповідний. У кожному конкретному випадку організація самостійно повинна приймати рішення, які види норм і для яких категорій співробітників їй краще використовувати.

Незалежно від прийнятих умов господарювання, нормування праці являє собою інструмент, за допомогою якого можна обґрунтовано визначати необхідну чисельність працівників і кількість робочих місць, планувати використання робочого часу, оцінювати досягнутий рівень продуктивності праці працівників і наявні резерви його росту, забезпечувати відповідність рівня оплати праці кількості та якості виконуваних робіт. На підставі послідовного дослідження конкретної операції, її структури, методів виконання з'являється можливість розробки конкретних шляхів удосконалення та скорочення часу на виконання того чи іншого трудового елементу і як кінцевий результат підвищення продуктивності праці. Ефективне вдосконалення нормування праці на рівні підприємства передбачає: максимальне охоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва та управління ним; широке впровадження технічно обґрунтованих норм, тобто розроблення норм виробітку, часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технології виробництва, передових методів праці тощо; формування єдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми й нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних процесів.

Сучасні вимоги до нормування праці полягають в розширенні сфери застосування трудових норм і нормативів з праці та посиленні їх взаємодії з планово-економічною діяльністю підприємств [1].

Дослідження показали, що на більшості підприємств нормування праці не стало засобом виміру, контролю індивідуальних і колективних результатів праці, мірою праці на трудових процесах, а саме: відсутні фахівці по нормуванню праці. Цією роботою займаються економісти, при чому жоден з них в останні п’ять років не підвищував кваліфікацію. Використання робочого часу на багатьох вітчизняних підприємствах не вивчається і не аналізується, не складаються календарні плани перегляду норм. Всі ці факти негативно впливають на прямі затрати праці на одиницю продукції і, як наслідок, на продуктивність і ефективність виробництва [3].

Підвищення ефективності і продуктивності виробництва неможливо без усунення втрат робочого часу за рахунок покращення організації праці і використання устаткування, тобто виявлення і реалізації невикористаних резервів.

Управління вдосконаленням нормування праці на підприємствах всіх галузей економіки України повинне полягати у розробленні та впровадженні комплексу заходів:

-- виявлення резервів зростання продуктивності праці за рахунок застосування систем науково обґрунтованих норм і нормативів;

-- раціональне використання всіх виробничих ресурсів;

-- систематичне вивчення і аналіз використання робочого часу робітників і машин з метою усунення втрат робочого часу, скорочення невиробничих затрат та рівня ручної праці;

-- складання і затвердження календарних планів заміни та перегляду норм;

-- організація підготовки і підвищення кваліфікації фахівців у галузі нормування;

- соціальний діалог на виробничому рівні;

- перегляд моральних і етичних уявлень про норми праці, їхню роль і місце в механізмі господарювання сучасного підприємства.

Таким чином. управління підвищенням ефективності нормування праці на підприємстві передбачає розроблення та реалізацію комплексних заходів, спрямованих на поліпшення рівня нормування праці шляхом удосконалення нормативного, організаційного, кадрового, фінансового, інформаційного забезпечення розширення сфери нормування праці й підвищення якості нормування.

Література:

1. Гайдай І.Ю. Роль нормування праці в плануванні трудової діяльності підприємств // Вісник ХНУ. - 2009, №4,Т.1. – С.19-22.

2. Жадан О.В. Проблеми та перспективи розвитку національної системи нормування праці // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. – 2012. –Вип.4 (60). – С. 59-64.

3. Мареніченко В.В. Сучасний стан та механізми вдосконалення нормування праці в системі малого та середнього бізнесу // Вісник Волинського інституту економіки та менеджменту. – 2012. – №4. – С. 24-39.

4. Нормування праці, роль та місце профспілок: інформаційна записка [Електронний ресурс] / Федерація профспілок України, 2012. – Режим доступу:// fplo.lg.ua/upload/docs/upload/docs2/170220121.doc.