Економічні науки/10. Економіка підприємства

Кузняк Б.Я., Петрушкіна М.О.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, Україна

НАПРЯМКИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Як активний та універсальний важіль державного впливу й регулювання економічними процесами і суспільно-економічними інтересами прибуток надто чутливий до безлічі внутрішніх і зовнішніх факторів впливу, зокрема бюджетно-податкової, цінової, інвестиційної та кредитної політики органів законодавчої і виконавчої влади.

Становлення та розвиток конкурентного середовища на ринку, динамізм факторів оточення підприємств та високий ступінь комерційного ризику, що традиційно присутній в суб’єктів господарювання, потребує від них ефективного управління прибутком на підприємстві. Являючись головною рушійною силою ринкової економіки, прибуток забезпечує інтереси держави, власників та персоналу підприємства.

Розмір чистого прибутку залежить від багатьох умов: загальної суми балансового прибутку підприємства, рівня її оподаткування, системи та пропорцій розподілу чистого прибутку на ту частину, що споживається та накопичується підприємством, порядку формування резервного фонду. Сформована за рахунок цього джерела частина власних фінансових ресурсів може бути використана на будь-які цілі виробничого розвитку − поповнення оборотних активів, інвестування в нове будівництво, реконструкція та модернізація підприємства; купівля цілісних майнових комплексів чи їх викуп в процесі приватизації; оновлення окремих видів основних засобів; купівля різних нематеріальних активів; розширення портфелю фінансових інвестиції і т.д.

Прибуток підприємства − це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

Прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він є одним із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення трудящих, соціальний розвиток колективів.

На сучасному етапі необхідний якісно новий підхід до теоретичного висвітлення і практичного обґрунтування рекомендацій щодо активізації ролі прибутку в економічній системі, зокрема, як основи розвитку суб’єктів підприємницької діяльності. В науковій літературі ця проблема досліджена ще недостатньо.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо пов’язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток − це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Сутність прибутку як економічної категорії проявляється в її функціях. Прибуток виконує три основні функції.

- Прибуток, перш за все, використовується в якості показника оцінки підсумків самостійної діяльності підприємства, оскільки в ньому відбиваються всі сторони його діяльності як у сфері виробництва, так і в сфері обігу. Однак прибуток не є універсальним показником роботи підприємства, так як величина його багато в чому визначається не залежними від діяльності даного підприємства факторами (політика цін, зміна ставок податку з обороту, структурні зрушення і т. д.). Багатофакторність економічної категорії прибутку викликає необхідність використовувати поряд з прибутком інші показники ефективності виробництва (реалізована продукція, продуктивність праці, швидкість обороту оборотних коштів та ін.)

- Друга функція прибутку − розподільна. Прибуток використовується як знаряддя розподілу додаткового продукту та його грошової форми - чистого доходу між підприємством і суспільством в особі держави, між підприємством і галуззю, між підприємством і його працівниками, між сферою матеріального виробництва, де створюється додатковий продукт, і невиробничою сферою, яка міститься суспільством за рахунок додаткового продукту.

Третя функція прибутку пов'язана з процесом економічного стимулювання підприємства і працівників цього підприємства. Прибуток використовується як джерело і умова формування заохочувальних фондів підприємств і як великого фінансового ресурсу розширеного відтворення на базі технічного прогресу.

Максимізація прибутку досягається у взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів діяльності прибутку. Основна вимога – прибутковість кожної одиниці випуску. Виробництво кожної додаткової одиниці продукції збільшує обсяг на величину граничних витрат, але однозначно підвищується і загальній дохід – на величину граничного доходу. Поки граничний дохід більше граничних витрат, прибуток у цілому підвищується, її гранична максимізація ще не досягнута і підприємство може збільшувати обсяг виробництва. Як тільки граничні витрати виявляються вище граничного доходу, зростання загального прибутку сповільнюється і збільшення прибутку стає збитковим. Отже, величина прибутку досягає максимуму при такому випуску продукції, при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам.

Рентабельність продукції − економічна категорія, що характеризує ефективність реалізації продукції (товарів, робіт та послуг). Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції.

Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку підприємства. Рентабельність – це найважливіша економічна категорія, яка властива всім підприємствам, що працюють на основі господарського розрахунку. Вона означає прибутковість підприємства і визначається шляхом зіставлення отримуваних результатів (прибутку, валового доходу) з витратами або невживаними ресурсами.

У підвищенні рівня рентабельності величезну роль відіграють також і трудові ресурси, з цього випливає що на підприємстві обов’язково:

- потрібно удосконалити роботу відділу кадрів;

- в першу чергу потрібно звернути увагу на професійні якості працівників, їх уміння працювати з колективом, відношення до своїх функціональних обов’язків.

Література:

1. Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства. - Житомир, 2000.

2. Грабовська І. В. Планування діяльності підприємства: Навчально-методичний посібник / І. В. Грабовська, Г. І. Капінос. – Хмельницький: ТУП, 2002. – С.80-97

3. Партин Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – Львів: ЛБІНБУ,2003. – С.180-201

4. Економіка підприємства: Навч. посібник / В.П. Волков,Э40 А.І. Ільїн, В.І. Станкевич та інших.; Підобщ. ред. А.І. Ільїна, В.П. Волкова. — М.: Нове знання, 2003. — С. 429-486

5. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2002.

6. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз: Практикум:Навчальний посіб. для студ. спец. 7.050106 "Облік і аудит", 7.050201 "Менеджмент організацій" — Житомир: ПП "Рута", 2000. — С.346-369