Мехеда Н.Г., Малиновська І.В.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

ПРОБЛЕМИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Незважаючи на позитивні зміни в розвитку економіки, за останні роки існує стійка тенденція зростання кількості неплатоспроможних та збанкрутілих підприємств практично в усіх галузях економіки країни. Це пояснюється тим, що на сучасному етапі підприємства знаходяться під постійним впливом зовнішніх та внутрішніх чинників, що призводять їх до фінансової кризи. Відповідними чинниками є низька ефективність, відсутність дієвих стимулів підприємницької діяльності, значні структурні диспропорції, інфляційні катаклізми, низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних товарів на зовнішньому та внутрішньому ринках. В сучасних умовах розвитку ринкової економіки та конкуренції особливе значення має ефективне управління, направлене на беззбиткову господарську діяльність.[3]

На вирішення відповідних проблем повинна бути націленою система заходів антикризового фінансового управління підприємствами, що дозволить передбачити та пом’якшувати кризові явища, а також управляти кризовими процесами та мінімізувати їх наслідки. Антикризове управління підприємством є невід'ємним елементом єдиної системи управління підприємством і являє собою систему заходів, спрямованих не тільки на вихід підприємства з кризи, але і на запобігання входження в таку ситуацію, що є передумовою успішного фінансового оздоровлення підприємств.[4]

Удосконаленню стратегії управління підприємством у кризових умовах приділяється значна увага, про що свідчать ґрунтовні розробки теоретичних положень антикризового менеджменту. Питання сутності, специфіки завдань та інструментарію антикризового управління на рівні підприємства в умовах ринкової економіки стали предметом наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних економістів Е. Альтмана, Р. Келлера, І. Ансоффа, Т. Таффлера, А. Большакова, В. Василенка, І. Бланка, Л. Лігоненка, М. Пашути, О. Терещенка, А. Чернявсього та інших. Високо оцінюючи проведені дослідження, окремі аспекти антикризового управління підприємств залишились невирішеними.

Предметом антикризового управління є проблеми, прогнозовані і реальні фактори кризи, тобто прояви всієї сукупності загострення протиріч. Будь-яке управління певною мірою має бути антикризовим або ставати таким в період кризового розвитку системи (організації). Ігнорування цього положення веде до негативних наслідків, а врахування - сприяє безболісному, з мінімальними негативними наслідками, перебігу кризових ситуацій.[5] Антикризове управління як тип управління, здатного передбачити кризи і запобігати їм, пом’якшувати їх перебіг, ліквідовувати негативні наслідки та перетворювати їх у позитивні зміни, є одним з факторів розвитку економічної системи. Професор Василенко В. О. трактує антикризове управління як управління, у якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів, заходів зі зниження негативних наслідків кризи і використання її факторів для наступного розвитку [1]. Професор Лігоненко Л. О. визначає антикризове управління як складову менеджменту підприємства в цілому, що являє собою спеціальне, постійно організоване управління, націлене на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєздатності окремого підприємства, недопущення виникнення ситуації його банкрутства [2]. Більшість авторів, характеризуючи сутність антикризового управління, ставлять акценти на своєчасному виявленні фінансової кризи та попередженні банкрутства, залишаючи поза увагою такий напрямок антикризового менеджменту як управління санацією підприємства.

Реалізація політики антикризового фінансового управління підприємством при загрозі банкрутства передбачає:

— здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку;

— визначення масштабів кризового стану підприємства;

— дослідження основних чинників, які характеризують кризовий розвиток підприємства;

— формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам;

— вибір і використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, які відповідають масштабам його кризового фінансового стану;

— вибір ефективних форм санації підприємства;

— забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи [6].

Таким чином, антикризове управління ґрунтується на глибокому аналізі фінансово-господарського стану підприємства та розробці антикризових заходів, що дозволяє підприємству передбачити й уникнути банкрутство, а також підвищити ефективність його діяльності.

Література

1. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством / В. О. Василенко. – К.: Цул, 2003. – 504 с.

2. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством : підручник / Л. О. Лігоненко. — К. : Київ. нац. торг .-екон. ун-т, 2005. — 824 с.

3. Keller R. Unternehmenssanierung: ausser-gerichtliche Sanierung und gerichtliche Sanierung. – Berlin: Verl . Neue Wirtschafts-Briefe, 1999. – 271 S.

4. Нізалов Д. В. Антикризове управління: вибір методів / Д. В. Нізалов // Нац. університет „Києво-Могилянська академія”. Наукові записки. Том 9. Економічні науки, 2001. – С. 56–58.

5. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / [под ред. А. П. Градова]. – СПб., 1996. – 510 с.

6. Карпунь І. Н. Антикризові заходи на під-приємстві: управління, стратегія, цілі та завдання: монографія / І. Н. Карпунь – Львів: “Магнолія 2006”, 2008. – 440 с.