Бусленко Б. В.

Національний університет харчових технологій, Україна

Екологічна спрямованість інноваційного розвитку конкурентоспроможної економіки

Сучасний стан суспільства формується на основі глобальної екологізації, що являється фундаментом його стійкого розвитку. Загострення екологічних проблем, які постали в рівень із соціально-економічними, диктує необхідність екологічної спрямованості інноваційного розвитку конкурентоспроможної економіки. Для забезпечення цього процесу необхідний достатній рівень мотивації екологізації інноваційної діяльності підприємств різних галузей економіки і суспільства в цілому.

Починаючи з 50-х років минулого століття в Україні спостерігається тенденція до погіршення стану навколишнього природного середовища. У міжнародному екологічному рейтингу, який раз на два роки репрезентують фахівці Світового економічного форуму, Україна в 2012 р. посіла 102-ге місце серед 132 держав світу, продемонструвавши за останні сім років неухильну втрату п'ятдесят однієї позиції. Такі стрімкі темпи зміни позицій сигналізують про посилення небезпеки екологічної деструкції довкілля країни та погіршення стану екологічної складової національної економіки.

Для подолання екологічної кризи, покращення екологічного стану довкілля, раціонального використання ресурсів постала нагальна потреба реального переходу на шлях сталого розвитку, який вже обрали розвинені країни світу. Кроком до цього шляху є розробка та прийняття у грудні 2010 р. Основних засад (Стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року.

Під терміном сталий розвиток розуміють розвиток, при якому досягається баланс між потребами сучасних і майбутніх поколінь за обов'язкових умов існування безпечного і здорового довкілля. Мета сталого розвитку, за визначенням Комісії ООН зі сталого розвитку, є задоволення потреб суспільства без загрози здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Необхідною умовою та важливою складовою подальшого соціально-економічного та екологічного розвитку суспільства виступає екологічне підприємництво. Проте воно недостатньо досліджене як в Україні, так і в світі. Це стосується, насамперед, питань місця екологічного підприємництва в реалізації концепції та стратегії сталого розвитку, трактування та законодавчого визначення його сутності, видів, критеріїв ідентифікації, особливостей статистичного обліку, економічного аналізу тощо.

Під екологічним підприємництвом розуміють вид підприємницької діяльності щодо виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг природоохоронного призначення, яка здійснюється з метою охорони довкілля. За визначенням Європейської комісії ЄС, екологічне підприємництво – це виробництво товарів та надання послуг по вимірюванню, попередженню, обмеженню або усуненню екологічної шкоди, ліквідації відходів та зниженню рівня шуму, а також екологічно чисті технології, застосування яких мінімізує використання сировини та забруднення довкілля.

Частка екологічної корисності в загальній корисності товару є критерієм віднесення підприємницької діяльності до однієї з його форм (традиційне підприємництво, екологічно орієнтоване підприємництво, екологічне підприємництво).

Атрибутами екологічного підприємництва є:

- домінування частки екологічної корисності в загальній корисності товару;

- задоволення екологічних потреб споживачів;

- отримання доходу від «реалізації» екологічної корисності підприємцями;

- ресурси екологічної системи розглядаються як фактори, що впливають на потреби споживачів.

В Україні екологічне підприємництво як сегмент національного ринку сформувалося у 1988-1990рр., але найбільшої активності досягло в останні роки. На сьогоднішній день цей сегмент невеликий і включає у себе виробництво очисного обладнання, впровадження ресурсозберігаючих безвідходних технологій, використання відновлюваних джерел енергії.

Екологічне підприємництво має такі характерні риси:

- ціль – гармонізація взаємовідносин людини і природи, охорона довкілля;

- основна діяльність – виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг спеціального природоохоронного призначення;

- зв'язок діяльності з раціональним використанням, збереженням, відновленням та охороною природних ресурсів, екологічною безпекою;

- екологічні освіта та культура кадрів;

- функціонування ринку екологічної продукції, робіт, послуг.

Дослідники виділяють такі основні сектори екологічного підприємництва на початку ХХІ століття: підприємництво, яке забезпечує природоохоронний ефект як побічний результат; цільове екологічне виробництво; виробництво та збереження енергії; експертні, консалтингові технології. Важливе місце відводиться виробництву органічних продуктів харчування, екологічно безпечних меблів, побутової хімії. В останні десятиліття почали широко впроваджуватися консультаційні, дорадчі послуги, зокрема екологічні консалтинг, моніторинг, аудит, страхування, сертифікація та паспортизація.

Розвиток екологічно орієнтованого бізнесу є одним із перспективних шляхів покращення екологічного стану, вирішення проблем раціонального використання природних ресурсів та підвищення добробуту громадян в Україні.

Література:

1. В. Базилевич. Екологічний імператив економічної освіти в контексті глобалізаційних викликів // Вісник НАН України. – 2010. – № 8. – С. 15-19

2. Купалова Г.І. Екологічне підприємництво як невід’ємна складова сталого розвитку України. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, №26.- 2011. - С.35-39.

3. Уразова Л. П. Управление развитием экологического предпринимательства / Л. П. Уразова // Экономика и управление. – 2007. – № 4. – С. 181–186.