Сіра
Евеліна Олександрівна
Львівська
комерційна академія
Стан та використання основного капіталу аграрних підприємств
Аграрний сектор
забезпечує Україні високі потенційні можливості на світових ринках. У своєму
розпорядженні держава має 60,3 млн. га. земель, 69% з яких –
сільськогосподарські угіддя. За показником забезпеченості
сільськогосподарськими угіддями Україна входить до дванадцяти найбільших країн
світу, а ріллею – до дев’яти [1, с. 58; 2, с. 8]. Земельні ресурси нашої
держави на 60% складаюься з найбільш цінних у світі ґрунтів чорноземного типу,
а їх частка у світових запасах становить, за різними оцінками, від 8 до 15% [3, с. 158]. Проте Україна не використовує свого потенціалу. Як тріумфатор світової аграрної історії, що має успадковані від своїх предків
традиції хліборобів, помірний клімат і найродючішу в світі землю, вона не може
навіть на одну третину досягти врожайності зерна, яку мають фермери США [4]. По
багатьох товарних групах Україна стала імпортозалежною державою, а населення
недотримує у своєму раціоні 35% м’яса (відповідно до норм, встановлених МОЗ),
46% молока і молокопродуктів, 11% овочів й баштанних, 47% плодів, ягід,
винограду, 17% риби і рибних продуктів [5, с. 290].
В період перебування
України у складі Радянського Союзу її називали житницею Росії та
Середньоазіатських республік, довгий час вона носила статус «житниці Європи».
Однак після проголошення державної незалежності і започаткування ринкових
реформ сільське господарство опинилося у кризовому стані. Річ у тім, що в
результаті аграрних трансформацій було зруйновано потужну матеріально-технічну
базу села, що формувалася впродовж тривалого часу і була пристосована до
великотоварного виробництва. Величезні земельні масиви було розпорошено між
численною кількістю дрібних власників, які через дефіцит коштів не можуть їх
обробляти, використовують ручну працю членів
сім’ї, не мають засобів для модернізації виробництва і не можуть конкурувати на
відкритому ринку. Вижити в конкурентному середовищі за таких умов
неможливо.
Сьогодні в сільському господарстві України акумульовано менше 2% основних
засобів, а їх частка постійно знижується. Рівень забезпечення аграрного сектора
сільськогосподарською технікою для проведення польових робіт становить 48-66%,
80% цієї техніки застаріла і потребує негайної заміни [6]. Через технічні негаразди близько 25% техніки не використовується [7, с.
101]. Капіталоснащеність 1 га сільгоспугідь України становить лише 69,8
% від рівня 2000 р.,
а капіталоозброєність 1 працівника –
91,9 %. Фактична наявність основних засобів в розрахунку на 1 га.
сільськогосподарських угідь у кілька раз нижча за потребу, зокрема у
рослинництві вона становить лише 14,3 %, тваринництві – 14,7 % [8, с. 15].
Забезпеченість сільськогосподарських підприємств тракторами за період з 2000 по
2011 рр. знизилася в 47 разів, комбайнами – в 50, сівалками – в 55, доїльними
установками – в 32 [9; 10]. Недостатність технічного забезпечення
особливо гостро відчувається влітку, коли посіви сільськогосподарських культур
вимагають негайного збирання, а техніки не вистачає навіть на умовах її оренди
за передчасною домовленістю. Результатом такої ситуації є втрата врожаю, яка за
деякими підрахунками, сягає 1,2 млрд. дол. в рік [11].
Зазначене свідчить
про деіндустріалізацією аграрного сектора і сигналізує про загрозу перетворення
України на сировинний придаток більш розвинених держав. Щоб не допустити цього,
необхідно стимулювати залучення інвестицій в галузь з усіх можливих джерел, а
також стимулювати розвиток інноваційного промислового виробництва галузі. Тому
важливим питанням розвитку аграрного сектора національної економіки є питання
формування сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату.
Список
використаних джерел
1.
Вишневська О.М. Ресурсний потенціал підприємств під
впливом наслідків кризових явищ / О.М. Вишневська // Тези доповідей
Причорноморської регіональної науково-практичної конференції
професорсько-викладацького складу. – 2010. – С. 58-60.
2.
Третяк А. М. Управління земельними ресурсами (навчальний
посібник) / А. М. Третяк, О. С. Дорош – Київ: ТОВ «ЦЗРУ», 2006. – 462 с.
3.
Москва
М.Г. Земельна реформа – передумова розвитку українського села / М.Г. Москва //
Матеріали круглого столу «Розвиток сільських територій Карпатського регіону: стан
та перспективи. – Львів, 2013. – С. 158-162.
4.
Москва М.Г. Земельні
трансформації та їх вплив на розвиток українського села / М.Г. Москва, О.М.
Мартин // Materiáły ІХ mezinárodni
vědechko-praktiká konference “Dny vědy – 2013” 27.03.2013-05.04.2013. – Dil 9.
Ekonomickė vědy: Praha.
Publishing House “Education and Sciense” s. r. o. – С. 49-52.
5.
Москва М. Г. Формування нових форм підприємництва на селі
у контексті земельних трансформацій / М.Г. Москва // Розвиток сільських
територій. Організаційно-правові форми в сільському господарстві: Збірник наук.
праць економістів аграрників. – Львів: СПОЛОМ, 2013. – С. 289-298.
6.
Аграрний сектор України:
інвестиційна привабливість, незважаючи на недосконале регулювання [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://svitagro.com/agrarniy-sektor-ukrayini-investiciyna-privablivist-nezvazhayuchi-na-nedoskonale-regulyuvannya
7.
Третяк Н. Економічний механізм інвестування в основний
капітал сільськогосподарських підприємств / Н. Третяк, О. Богатиренко //
Фінансовий простір, 2012. – №2(6). – С. 98-104.
8.
Собкевич О.В. Розвиток
аграрного виробництва як передумова забезпечення продовольчої безпеки України /
О.В. Собкевич, В.М. Русан, А.Д. Юрченко, В.О. Скороход – К.:НІСД, 2011. – 39 с.
9.
Сільське господарство України – 2008: Статистичний
збірник. – К., 2009. – 369 с.
10.
Сільське господарство України – 2011: Статистичний
збірник. – К., 2012. – 386 с.
11.
Україна через брак збиральної техніки недоотримує 1,2
млрд. дол. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agroua.net/news/news_42743.html?uid=20250f319823a49425bc3c849d7f30dc
Відомості про автора
Сіра Евеліна Олександрівна - здобувач кафедри економічної теорії ЛКА
Адреса для розсилки
79008
м. Львів
вул. Туган-Барановського, 10
Львівська комерційна академія
кафедра економічної теорії
Башнянину Г. І.