Экономические науки/ 14. Экономическая теория

К.е.н., доцент Городецька Т.Е.

Харківський інститут фінансів Українського державного

університету фінансів і міжнародної торгівлі

Бюджетний процес у системі інституціональних перетворень в трансформаційній економіці

Глибока та всебічна модернізація соціально-економічної системи України зумовила необхідність провести бюджетну реформу, що, зокрема, передбачатиме вдосконалення бюджетного процесу. Такі положення було відображено в оновленій редакції Бюджетного кодексу України, що покликаний забезпечувати основоположні підвалини стабільного розвитку як системи державних фінансів зокрема, так і економіки взагалі. Реалізація нових вимог бюджетного законодавства передбачає проведення додаткових досліджень методології бюджетних відносин, узагальнення й оцінку тенденцій їх розвитку, внесення відповідних уточнень у трактування понятійного термінологічного апарату.

З усіх течій сучасної економічної думки саме інституційна теорія найкраще пояснює дію рушійних сил та закономірностей процесів перетворення, що переживає Україна в XXI столітті. Один із найважливіших висновків теорії інституціоналізму полягає в тому, що тенденції еволюційного соціально-економічного розвитку суспільства визначаються не стільки розуміннями поточної економічної і політичної вигоди тих чи інших суспільних груп, скільки суспільними інститутами, закріпленими в їхній свідомості та в організаційних формах їхньої діяльності, стійкими традиціями і нормами поведінки, які відповідають ментальним особливостям населення [1, с. 21]. Інституційне забезпечення трансформації економічної системи, наповнення інститутів адекватним способом мислення, звичками, традиціями й урахування їх у процесі трансформування системи є визначальною умовою успіху реформ.

Бюджетний процес у національних законодавствах регулюється спеціальними нормами. Водночас на дотримання цих норм впливають економічні обставини глобального і національного рівнів.

Під бюджетним процесом розуміють як регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства [2]. Таке визначення передбачає поєднання та взаємодію діяльності учасників бюджетного процесу в розрізі чотирьох стадій.

Під стадіями бюджетного процесу розуміють низку заходів, які охоплюють розробку бюджету, виконання та оцінку ефективності використання коштів. При цьому мають бути враховані середньострокова та довгострокова перспективи, встановлено зв'язок із загальними цілями соціально-економічного розвитку. Бюджетний процес за своїм змістом включає: визначення фінансової та бюджетної політики, розробку управлінських стратегій з урахуванням пріоритетів, потреб і можливостей бюджету, розробку бюджету, який узгоджується з визначеними підходами, оцінку ефективності проекту тощо. Такі вимоги виводять бюджетний процес за межі традиційного постатейного планування видатків і надають учасникам бюджетного процесу, наділеним бюджетними повноваженнями, можливість удосконалювати свою діяльність.

Практика фінансового управління обумовлює необхідність прийняття урядових рішень щодо джерел бюджетних ресурсів або соціальних реформ, наслідки та ефекти яких очікуються у середньо- або довгостроковому періодах [3, с. 98].

Інститути бюджетної системи мають складну внутрішню структуру норм, правил, еволюція цих інститутів тісно пов’язана з розвитком інститутів державного управління, макроекономічного регулювання. Інститути можна представити як результат процесів, що відбувалися в попередніх періодах часу, і тому вони відповідають насамперед минулому середовищу. Також потребує визначення ступінь адекватності цих інститутів сучасним обставинам, строкам початку, поетапності, швидкості внесення необхідних інституційних змін. Від цього залежить ефективність розвитку державних фінансів, національної економіки, суспільства в цілому [4, с. 6].

Інститут бюджетного процесу – це сукупність бюджетно-правових норм як різновиду фінансово-правових, які регулюють суспільні відносини, що складаються з приводу складання, розгляду, затвердження й виконання бюджетів, контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів. Іншими словами, норми цього інституту регулюють фінансові правовідносини, які складаються безпосередньо з приводу розробки проектів бюджетів та їх затвердження, формування (акумулювання фінансових ресурсів), розподілу, перерозподілу й використання централізованих фондів фінансових ресурсів бюджетів, а також обліку й звітності, які супроводжують всі стадії формування, розподілу й використання бюджетних ресурсів.

Слід зазначити, що зацікавленість до інституційних аспектів в аналізі економічного розвитку викликана насамперед тим, що використання традиційного макроекономічного інструментарію для проведення реформ спричинило різні результати, причому найчастіше не ті, яких очікували реформатори. Реакція макроекономічних змінних на заходи економічної політики, як відомо, залежить від інституціонального середовища.

Література:

1. Ватаманюк З. Інституційні засади формування економічної системи України: теорія і практика / Ватаманюк З. – Львів : «Новий світ – 2000», 2005. – 648 с.

2. Бюджетний кодекс України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.

3. Єфименко Т.І. Податки в інституційній системі сучасної економіки / Т.І. Єфименко ; НАН України, Ін-т екон. та прогнозув. – К. 2011. – 688 с.

4. Мярковський А., Чугунов І. Бюджетна політика як складова соціально-економічного розвитку країни / А. Мярковський, І. Чугунов // Вісник КНТЕУ. – 2010. – № 5. – С. 5-15.