Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

Галайда Т.О., к.е.н. Скриль В.В., Акініна А.Б.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, Україна

Проблеми подолання гендерної нерівності у сфері зайнятості в Україні

Міжнародний статус України та можливість інтеграції в Європейське співтовариство багато в чому залежать від характеру і спрямованості побудови гендерної демократії. Ґендерний вимір економіки ґрунтується на наявності розподілу економічних ресурсів між групами людей залежно від їх статі, а також розподілу відповідальності за благополуччя людей між родиною (як домогосподарством), ринком та державою [1]. Ґендерний аналіз публічної сфери найчастіше розглядається через призму відносин, що виникли на ринку праці. Ґендерний аналіз зайнятості в сучасній Україні має певні особливості, пов’язані з трансформаціями суспільного життя й соціальними та економічними проблемами, які їх супроводжують. Ринкові перетворення призвели до того, що в жінок зменшилися можливості доступу до сфери оплачуваної зайнятості. Незважаючи на досягнення українського законодавства у забезпеченні рівноправності чоловіків і жінок, фактично гендерна політика далека від реалізації, особливо щодо прав жінок у сфері зайнятості. Нерівність, як правило, виявляється у наданні роботодавцями переваги чоловікам у разі прийняття на роботу; збереженні робочого місця при скороченні штатів; нерівній заробітній платі [3].

Активне зростання кількості жінок у складі робочої сили супроводжувалося розробленням антидискримінаційного міжнародного законодавства. Міжнародна організація праці прийняла низку конвенцій і рекомендацій щодо забезпечення нормальних умов праці для чоловіків та жінок. Принцип гендерної рівності закріплений в Конституції України (статті 3, 21, 23, 24). Окрім цього Україною ратифікована ціла низка міжнародних документів, зокрема базова з цих питань – Конвенція про лiквiдацiю всіх форм дискримінації щодо жінок.

Аналіз законодавства України свідчить, що воно наразі містить ряд антидискримінаційних положень і створює певні передумови для рівноправності. Водночас, експертні оцінки свідчать, що реальна ситуація в Україні значно відрізняється від офіційно задекларованої. Законодавчі акти, які гарантують рівноправність чоловіків та жінок, не можуть забезпечити подолання гендерної професійної сегрегації, тому важливим є не стільки її усунення, скільки запобігання проявів дискримінації.

ООН констатує відставання України від європейських стандартів гендерної рівності. Жінки в Україні становлять 54% населення, але у новому скликанні парламенту лише 10% жінок і їхня роль у соціальній і політичній сфері залишається маргінальною. Згідно з результатами досліджень, які були проведені під егідою ООН, в українському суспільстві продовжують існувати гендерні стереотипи, що призводить до сегрегації, зокрема, професійної. Жінки в Україні заробляють лише 70% від заробітку чоловіків, обіймаючи такі самі посади, незважаючи на високий рівень кваліфікації та освіти, інколи навіть кращої якості. Рівень гендерної професійної сегрегації в Україні в останнє десятиріччя становив приблизно 39%. Для порівняння – рівень професійної сегрегації найбільш високим був у Великобританії – 44%, а найменший – 32% – у Швейцарії. Розподіл державних службовців за статтю засвідчує існування гендерних диспаритетів за всіма категоріями посад: як серед керівників, так і серед спеціалістів. Розподіл посадових осіб місцевого самоврядування є ще більш нерівномірним. Частка жінок в загальній кількості підприємців складає близько 30%. В основному вони зайняті в малому та середньому бізнесі. Согодні в Україні рівень зайнятості серед жінок на 10% нижчий, ніж серед чоловіків. Ця ситуація має тенденцію до погіршення. Так, у першому кварталі 2013 року чисельність зайнятих чоловіків зросла на 150 тис., а працюючих жінок стало менше на 106 тис. Із-поміж загальної кількості безробітних жінки сьогодні становлять понад 53%. За даними дослідження Центру соціальних експертиз Інституту соціології, 54% українців відчувають гендерну нерівність. А 47% погоджуються, що жінкам важче отримати посаду в органах державного управління [5].

Жіночий консорціум України – це громадська організація, яка здійснює координуючу роль в проведенні адвокаційних, навчальних та просвітницьких ініціатив, спрямованих на попередження насильства над жінками та дітьми, зокрема, домашнього; подолання торгівлі людьми та просування рівних прав і можливостей жінок. На сьогодні членами Жіночого консорціуму є 32 громадські організації з усіх областей України, які займаються вирішенням актуальних проблем у сфері ґендерної рівності та реалізації прав дитини, через адвокатування та ефективну співпрацю з державними та недержавними організаціями, а також широке залучення місцевих громад та інституцій [4].

Державною службою зайнятості України розроблені ініціативи на розвиток норм закону про зайнятість населення. Вони спрямовані на покращення становища жінок на ринку праці й підвищення їхньої конкурентоспроможності. Міністерство соціальної політики за участі Державної служби зайнятості розробило новий пакет ініціатив, спрямованих на допомогу матерям із маленькими дітьми. Окремий розділ проекту Концепції соціальної політики України до 2023 року присвячений питанням гендерної рівності. Зараз цей документ перебуває на обговоренні в науково-експертних колах [2].

У Міністерстві соціальної політики України вважають, що забезпечення рівності жінок і чоловіків у всіх галузях життєдіяльності суспільства є важливою умовою й гарантією забезпечення прав людини та утвердження демократії, запорукою розв’язання соціально-економічних проблем, європейської інтеграції України.

Верховна Рада України призначила парламентські слухання про забезпечення рівних прав та можливостей жінок. Уряд України затвердив розроблену Міністерством соціальної політики Державну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року. Мета Концепції Державної програми – впровадження гендерних підходів в усі сфери життєдіяльності суспільства [5]. Зокрема документ спрямований на здійснення комплексних заходів на національному та регіональному рівнях щодо покращення ситуації у сфері праці, проведення системної роботи щодо забезпечення гендерної рівності та подолання наявних стереотипів. Реалізація Програми дасть можливість запровадити стандарти рівності жінок і чоловіків з урахуванням кращого європейського досвіду, у тому числі і у сфері соціально-трудових відносин.

Ситуація в сьогоднішній Україні потребує ефективної реалізації прийнятих та розробки нових нормативних актів щодо подолання гендерної нерівності в усіх сферах суспільного життя та зокрема в сфері зайнятості, адже зміни у становищі жінок в Україні можливі лише за умови послідовної державної гендерної політики.

Література:

1. Левченко К.Б. Ґендерна політика в Україні: визначення, формування, управління: Монографія. - X.: Вид-во нац. ун-ту внутр. справ, 2003. - 344 с.

2. Як подолати гендерну нерівність [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://smi.liga.net/articles/2012-12-25/7660908-yak_podolati_gendernu_ ner_vn_st_.htm

3. Ґенднрна рівність у світі праці в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://koda.gov.ua/genderna_rivnist_u_sviti_pratsi_v_ukrajini

4. Жіночій консорціум України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://wcu-network.org.ua/ua/about/organization/

5. В Україні зберігається гендерна нерівність в оплаті праці - Мінсоцполітики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unian.ua/news/597066-v-ukrajini-zberigaetsya-genderna-nerivnist-v-oplati-pratsi-minsotspolitiki.html