К.е.н. Августин Р. Р.

Тернопільський національний економічний університет

Чинники тінізації економічної діяльності – системної перешкоди розвитку посткризових економік

Тінізація економічних відносин є явищем об’єктивним і закономірним. Вона була характерною у всі часи, для всіх економічних систем і устроїв державного управління національним господарством. Відомо, що у всі часи головним мотивом до приховування економічних операцій була надмірність податкового тиску. Але останнім часом ця теза піддається сумніву. Так, заперечуючи першочерговість важливості податкового навантаження у спричиненні тінізації економіки в країнах посттрансформаційного та посткризового типу, окремі науковці стверджують, що основними чинниками формування тіньового сектору є суперечливість та недосконалість нормативно-правового регулювання, дублювання законодавчої та нормативно-розпорядчої бази в окремих секторах та недієвість організаційно-інституціональних механізмів антикорупційного законодавства держави, недосконалість судової та правоохоронної системи; неефективне адміністрування податків, високий рівень злочинності, відсутність історичної практики дотримання норм та моральних стандартів господарювання та сплати податків.

Фактично йдеться не стільки про мотиви збагачення через ухилення від оподаткування та трансакційних витрат, як прагнення економічних агентів до захисту і безпеки в умовах непрозорого конкурентного середовища та нерівного для суб’єктів господарювання економіко-правового середовища господарської діяльності. Відтак, тінізація забезпечує функцію безпеки, що важливо в умовах «слабкості» державного захисту та гарантування права приватної власності.

З. Варналій до чинників тінізації економічної діяльності додає: проблеми невисокої ефективності державного регулювання економічних процесів; оподаткування; управління державними майном та державними підприємствами, неефективність приватизації; недосконалість бюджетної системи, недоліки бюджетного планування та механізмів контролю за використанням бюджетних коштів; правову незахищеність суб’єктів економічної діяльності від свавілля та зловживання посадових осіб [5].

Серед чинників економічного характеру також називають неузгодженість податкової, фінансової, інвестиційної, промислової, митної політики держави; надмірно розвинену систему пільг, що підкріплюється адміністративними обмеженнями, ліцензуванням і заборонами; протиріччя у сфері розподільчих відносин, спричинених нераціональним використанням ресурсів. Водночас, науковці схиляються й до думки, що основними чинниками виникнення та існування тіньової економіки у країнах пост трансформаційного типу є соціальні, політичні, культурно-історичні, психологічні, правові, організаційні. Так, Л. Колас до таких відносить непродуману державну політику переходу до ведення господарської діяльності в нових економічних умовах, підсилену «незавершеною лібералізацією» та непослідовність процесів здійснення соціальних, економічних реформ [1, с. 64]; В. Селіванов – послаблення соціальних і моральних інститутів, спричинене зміною поглядів на існуючі моральні цінності, що обумовлюють негативні відхилення від установлених у суспільстві норм поведінки [4, с. 54]; І. Петрова – наявність значного явного і прихованого безробіття, оскільки загострення прихованого безробіття є особливістю трансформаційного етапу становлення ринку праці [2, с. 22].

Отже, багатогранність умов тінізації, на думку автора, підтверджує певну обмеженість і неповність сутнісних характеристик тінізації економіки, що надалі в економічній літературі актуалізується потреба в їх уточненні та розширенні, причому із застосуванням для цього розлогої класифікації. Чинники тінізації суспільно-економічних відносин та джерела їх виникнення В. Попович пропонує класифікувати на «однопрофільні», «різнорівневі» (макро- і мікрорівні) та «різнопрофільні» [3]. Проте тут прослідковується дещо інша класифікаційна ознака, що може існувати як доповнення до якісної – за сферою походження, яку розглядають більшість науковців. М. Флейчук наводить класифікацію чинників на глобальному та національному рівні, розділяючи їх на (1) універсальні (притаманні для усіх країн та типів економік) та (2) специфічні (характерні лише для окремих держав) [6, с. 220-221].

Зважаючи на багатогранність, складність і неоднозначність трактування поняття «тіньова економіка» в науковій літературі та різноманіття підходів до класифікації чинників виникнення тіньової діяльності, вважаємо, що необхідний системний і комплектний підхід до формування теоретико-методологічного базису його типологізації. Зокрема, синтез та диверсифікація класифікаційних характеристик дасть змогу охопити різні аспекти виникнення, поширення та розвитку тінізації суспільно-економічних відносин. Для глибшого їх вивчення з метою мінімізації чи нівелювання, або навіть раціонально-доцільного підсилення.

Література

1. Колас Л. Теневая экономика как особенность российского капитализма / Л. Колас // Вопросы экономики. – 1998. – № 10. – С. 59–72.

2. Петрова И. Обострение проблемы скрытой безработицы / И. Петрова // Экономика Украины. – 1999. – № 5. – С. 47-55.

3. Попович В. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки: монографія / В. Попович. - Академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2001. – 165 с.

4. Селіванов В. Підприємництво в Україні: проблеми становлення та перспективи розвитку / В. Селіванов // Право України. – 1995. – № 7. – С. 55-61.

5. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації: монографія / [За ред. д.е.н., проф. Варналія З. С.]. – К. : НІСД, 2006. – 576 с.

6. Флейчук М. І. Легалізація економіки та протидія корупції у системі економічної безпеки: теоретичні основи та стратегічні пріоритети в умовах глобалізації / М. І. Флейчук. – Львів: Ахілл, 2008. – 660 c.