Плюта М. А., асист. Чайка І. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут, Україна

Міжнародна торгівля технологіями в Україні на сучасному етапі

Важливу й дедалі зростаючу роль у розвитку сучасної індустріальної цивілізації відіграє технологія, або технологічні ресурси.

На даний час прогресивною вважається тенденція не просто зростання експортного потенціалу країни, а його «інтелектуалізація», тобто збільшення частки наукоємних високотехнічних товарів у загальній структурі експорту.

В умовах глобалізаційних викликів жодна країна світу не може залишатися осторонь процесів, що відбуваються на міжнародному ринку технологій. Проте, місце України на цьому ринку незначне.

Дослідження діяльності високотехнологічних ринків по 70 країнах, які виробляють 97% обсягу світового ВВП, свідчить, що у світовій торгівлі відбуваються значні зрушення на користь високих технологій. Цей ринок має тенденцію до бурхливого розвитку [2].

Слід відмітити, що 40 держав світу експортують понад 10% власного виробленого обсягу передових технологій, а ще 3 із них (Філіппіни, Сінгапур, Мальта) – понад 50%. З огляду нарощення обсягів глобального виробництва технологій важливо, що спостерігається несуттєве зменшення об’ємів експорту високотехнологічної продукції більшості країн. Це свідчить про появу або посилення позицій в експорті технологій нових гравців, тобто даний ринок стає все більш глобалізованим.

З іншого боку, така ситуація пояснюється збільшенням власного споживання високих технологій, за якого весь прибуток залишається у країні-виробнику

Не зважаючи на глобальний характер виробництва та експорту провідних технологій, на перших позиціях цього ринку упродовж останнього десятиріччя перебувають країни Азії (Індія, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Корея, Тайвань, Таїланд та В’єтнам), США, ЄС та Японія.

Як було відмічено фактичне місце України на світовому ринку науково-технічних досягнень незначне. Це зумовлено низьким ступенем участі як в експорті високих технологій, в першу чергу, через низьку результативність діяльності національної інноваційної сфери, так і в імпорті. Україна виробляє значно меншу частку наукомісткої продукції на світовому ринку, ніж її частка в світовому науково-технічному потенціалі.

Однією із головних причин такого становища є недостатні обсяги фінансування та недосконала його структура, що вимагає оптимізації. За останні роки на придбання нових уречевлених технологій витрачалось більше коштів, ніж на придбання неуречевлених (прав на патенти, ліцензії, промислові зразки і т.п.). Також, недосконалими є державні механізми стимулювання та сприяння трансферу технологій.

Джерела фінансування інноваційної діяльності в Україні за 2010-2012рр. представлена у табл. 1 [1].

Таблиця 1

Джерела фінансування інноваційної діяльності в країні у 2010-2012рр.

	Загальна сума витрат	У тому числі за рахунок коштів
		власних	державного бюджету		іноземних інвесторів	інші джерела
	млн.грн.
2010	8045,5	4775,2		87,0	2411,4		771,9
2011	14333,9	7585,6		149,2	56,9		6542,2
2012	11480,6	7335,9		224,3	994,8		2925,6

Результати табл. 1 вказують на зниження загальної суми витрат у 2012р. відносно 2011р. з 14333,9 млн. грн., до 11480,6 млн. грн. Також результати табл. 1 свідчать, що найбільшим джерелом фінансування інноваційної діяльності в Україні є власні джерела.

Відмітимо, що обсяг реалізації продукції високотехнологічного сектору в Україні у 2010-2012рр. становив від 1,7 до 2,5% від загального обсягу реалізації промислової продукції, табл. 2.

Таблиця 2

Обсяг і структура реалізації продукції високотехнологічними сектором України

Показник	Роки
	2010	2011	2012
Обсяг реалізації високотехнологічної продукції, млрд. грн.	15,5	20,5	23,9
Відсоток від загального обсягу від реалізації промислової продукції, %	1,7	2,5	2,2

Незначну частку технологіями в обсязі реалізації промислової продукції зумовлює негативна дія низки чинників, зокрема недостатній внутрішній попит, слабкість конкуренції на внутрішньому ринку, низька заробітна плата найманих працівників цього сектору.

Низький попит на високотехнологічну продукцію на внутрішньому ринку України пояснюється невисокою платоспроможністю населення, яке витрачає половину сукупного доходу на придбання продуктів харчування, що є характерним для бідних країн, та підприємств, 41% яких є збитковими, а більшість – низькорентабельними [3].

Слід відмітити, що Україна у рейтингу Всесвітнього економічного форуму за рівнем розвитку інформаційних технологій у світі посідає 75 місце (2011). Єдина конкурентна перевага країни в цьому аспекті, це традиційно сильні IT-кадри, тобто дуже високий рівень підготовки програмістів, оскільки Україна є одним зі світових центрів офшорного програмування [4].

Однією з потенційних ніш України в глобальному просторі є космічна сфера, яка є однією з найбільш динамічних сфер – понад 250 млрд. доларів щороку вкладається в космічну діяльність, а щорічний ріст – більше 10% протягом останніх чотирьох років (включаючи кризовий час) змушує експертів визнати, що через 10-15 років цей сектор буде одним з визначальних у світовій економіці.

За 20 років Україна одержала визнання на міжнародній арені космічних держав і ввійшла в п'ятірку країн по кількості щорічно чинених пусків.

Збереження конкурентоздатності в сфері високих технологій можливе за рахунок розвитку міжнародного інноваційно-технологічного співробітництва. Космічна галузь є яскравим підтвердженням цього.

Для стимулювання розвитку інноваційної діяльності в Україні необхідно запровадити селективну державну підтримку та надання преференцій при створенні і впровадженні нових технологій, зокрема податкових пільг при виробництві ВТТ і пільг іноземним інвесторам при налагодженні такого виробництва; надання державних грантів, асигнувань, позик, субсидій, дотацій, держзамовлень, пільгових умов кредитування, фінансових гарантій, пряме інвестування за рахунок бюджетних коштів, надання не фінансових послуг та інших видів не фінансової підтримки. Посилення присутності ВТТ України на світових ринках в міру розвитку й поліпшення структури їхнього виробництва залежить від посилення державної підтримки експорту, передусім надання гарантій експортерам, страхування експортних кредитів, автоматичне відшкодування ПДВ при експорті інноваційної продукції, захист інтересів вітчизняних експортерів та допомога в просуванні їхньої продукції на світові ринки [3].

Отже, на сучасному етапі розвитку світового господарства технологічний рівень країни, обсяг проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, наявність висококваліфікованої робочої сили переважною мірою визначають її добробут та перспективи розвитку, а також надають значні переваги у міжнародній торгівлі, зокрема, у міжнародному обміні технологій.

Література

1. Державний комітет статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

2. Зубко О. Особливості розвитку міжнародної торгівлі технологіями в умовах загострення конкурентної боротьби // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. №4-5. 2010. – С. 65-71.

3. Мельник Т.М., Зубко О.В. Зовнішня торгівля високотехнологічними товарами: інституціональний вимір // Маркетинг і менеджмент інновацій. - №2. – 2012. – С. 181-190.

4. Омельяненко В.А. Міжнародний трансфер технологій в контексті побудови високотехнологічної економіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fei.idgu.edu.ua/conference/dokl/d111.pdf.