Экономические науки/3.Финансовые
отношения
Науковий керівник: доц., к.е.н. Мазур К.В.
Студентка Панченко Ю.І.
Вінницький торгівельно-економічний інститут КНТЕУ
Сучасний стан ринку
деривативів в Україні та напрямки поліпшення його функціонування
Постановка проблеми. Деривативи є відносно
інноваційними фінансовими інструментами поряд
з традиційними. Їх обіг на фінансових ринках у високорозвинених державах
є досить поширено практикою, яка набула значної ефективності. В Україні цей
процес розвивається повільними темпами, тому залучення зарубіжного досвіду дало
б можливість прискорити розвиток вітчизняного фінансового ринку, чого
потребують глобалізаційні процеси[2].
Аналіз останніх досліджень. Вивченням питання про
похідні фінансові інструменти та їх функціонування присвячуються роботи як
вітчизняних, так і зарубіжних науковців, зокрема: Іващука Н., Бойко К.,
Азаренкової Г., Глущенка В., Гуслистого А., Уоррена Е., Силантьєва С., Трояна
Н., Блека Ф. та ін. Українським економістам необхідно досліджувати даний сегмент
зважаючи на національні особливості, але у зв’язку з світовим досвідом, що
дозволить прискорити розвиток вітчизняного фінансового ринку у сфері похідних
цінних паперів.
Постановка
завдання. Метою дослідження є висвітлення сучасного стану ринку деривативів та
напрямків його покращення.
Виклад основного
матеріалу. Дериватив (похідний
фінансовий інструмент) - стандартний
документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати базовий
актив на визначених ним умовах у майбутньому. До деривативів належать: свопи,
опціони, форвардні контракти, ф’ючерсні контракти[1].
На
вітчизняному ринку деривативи є відносно новими фінансовими інструментами, які
з’явилися внаслідок докорінних змін на фондовому ринку. Наразі це доволі
молодий сегмент фінансового ринку України. Розвиток ринку похідних цінних паперів виступає одним із
факторів ефективного функціонування фінансового ринку та відображає свій вплив
на функціонування реального сектору економіки.
Останнім
часом спостерігається зростання обсягу випуску похідних цінних паперів, що
свідчить про інтерес учасників ринку до фінансових інструментів, які створюють
можливість для хеджування ризиків, являючи собою елементи «квазі»-страхування.
Рис.1. Обсяг торгів
похідними (деривативами) на ринку цінних паперів у 2008-2012рр., млрд. грн.
Крім
того, обсяг торгів деривативами на ринку цінних паперів збільшився на 0,92
млрд. грн. порівняно з 2011 роком, що складає 0,98 % від загального обсягу
торгів на ринку цінних паперів[3].
Обсяг
торгів похідними (деривативами) на біржовому ринку у 2012 році становив 24,78
млрд. грн., у тому числі в секції
строкового ринку сума контрактів за деривативами склала 24,91 млрд. грн. (табл.1).
Таблиця
1
Обсяг
торгів деривативами на біржовому та позабіржовому ринку у 2008-2012рр., млрд.
грн.
|
Вид ринку |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
|
Позабіржовий ринок |
0,15 |
0,05 |
0,02 |
0,17 |
0,13 |
|
Біржовий ринок |
0,12 |
0,05 |
3,73 |
23,82 |
24,78 |
|
Усього |
0,27 |
0,10 |
3,75 |
23,99 |
24,91 |
У
2012 році на біржовому ринку 52,62 % обсягу торгів похідними (деривативами)
припадало на «Українську біржу». В свою чергу, обіг похідних (деривативів) на
фондовій біржі «Перспектива» склав 46,81 % від загального обсягу, а на фондовій
біржі «Українська фондова біржа» – 0,56 %[3].
Таким
чином, ринок похідних фінансових інструментів за останні два роки почав більш
активно функціонувати. Проте існує ще достатньо велика кількість невизначених
питань та перешкод для того, щоб деривативи у повному обсягу виконували функції
на ринку цінних паперів України, які покладені на них.
Необхідно
здійснювати діяльність щодо розвитку даного сектору, а саме:
-
удосконалення нормативно-правової бази;
-
розгляд питання про оподаткування операцій із
деривативами;
-
запровадження політики державного регулювання операцій із
деривативами;
-
забезпечення даного сектору фахівцями з відповідною
кваліфікацією[4].
На разі існує уже
законопроект «Про похідні фінансові інструменти (деривативи)», але водночас генеральний
директор інвестиційної компанії Concorde Capital Ігор Мазепа стверджує торгівля
деривативами на українському фондовому ринку може призупинитися у зв’язку з
набуттям чинності Законом про депозитарну систему. Це відбудеться тому, що
клірингова організація, яка діє при «Українській біржі» , не матиме права на
розрахунки за дериватив ними операціями, як і створюваний розрахунковий центр,
який вводиться відповідно до закону. Така ситуація ставить перепони для
стимулювання зацікавленості потенційних емітентів в обігу деривативів.
Виходячи з цього, можна
сказати, що дії державних органів є непослідовними щодо напрямків розвитку
ринку деривативів. Розробляючи закон, вони намагаються створити основу
функціонування даного сегменту фінансового ринку, але при цьому вони суперечать
своїй меті в інших законодавчих актах. А без відповідної правової бази та
нормативного врегулювання даної сфери відносин, здійснення всіх інших напрямків
по вдосконаленню є недоцільними.
Висновки.
Отже, на вітчизняному ринку фінансових інструментів існує ще достатньо велика
кількість проблем, які потребують якнайшвидшого усунення для того, щоб
відповідати світовим вимогам та бути активним учасником глобального фінансового
ринку. Однією з таких перешкод є сучасний стан ринку деривативів, які на
сьогодні є одним із дієвих засобів мінімізації ризиків на фондовому ринку. Але,
як показують результати дослідження, прогрес у розвитку похідних цінних паперів
все ж таки спостерігається, тому основним завданням є його прискорення та
підвищення ділової активності населення як одного із дієвих засобів вирішення
даної проблеми.
Література:
1.
КМУ Постанова Про затвердження
Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів (п.1 Положення)
від 19.04.99 року N 632 м.Київ
2. Бурденко І.М. Основні етапи розвитку світового
ринку похідних фінансових інструментів[Електронний ресурс] / Національна
бібліотека України ім. В.І. Вернадського[сайт] – Режим доступу: - http://archive.nbuv.gov.ua/portal/
soc_gum/ekfor/2012_1/40.pdf(2012). – Загл. З екрану
3. Річний звіт НКЦПФР за 2012р.: інновації для розвитку. –
Київ. – 2013. – С.34-36.
4. Хоружий С. Методологічні підходи до аналізу активності
ринкового обігу цінних паперів / С. Хоружий // Ринок цінних паперів України. –
2011. – №5/6. – С. 17–21.