Максимова Світлана Василівна

Дніпропетровський державний аграрний університет

Мінімізація фінансового ризику втрати інвестиційного капіталу

Інвестиційний капітал – це заощадження, перетворені в багатство: як реальне (наприклад, виробництво), так і представницьке (наприклад, гроші або цінні папери). Капітал має три важливі властивості. По-перше – рідкість. Капітал не можна синтезувати або збільшити за наказом уряду. Тому він є одним з найбільш цінних товарів у світі. По-друге – мобільність. У своїй грошовій формі капітал швидко з’являється і швидко зникає. По-третє – загострена чутливість до змін в середовищі існування і звідси – крайня розбірливість. [1]

Фінансовим інструментам для інвестування та залучення капіталу притаманні певні ризики. При розробці політики інвестування необхідно враховувати наступні фактори: обмеження, пов’язані з клієнтами; обмеження, пов’язані із законодавством; питання, пов’язані з обліком та оподаткуванням. При цьому існують різні види ризику, що пов’язані з інвестуванням. [2]

Фінансовий ризик є результатом вибору його власниками або менеджерами альтернативного фінансового рішення, спрямованого на досягнення бажаного цільового результату фінансової діяльності при вірогідності настання економічного збитку (фінансових втрат) через невизначеність умов його реалізації.

Можна виділити наступні ризики, що пов’язані з залученням і примноженням капіталу: систематичний, політичний, галузевий, інфляційний, кредитний, валютний, операційний, податковий, структурний ризик, ризик ліквідності, процентної ставки, реінвестування, інструменту, недоскональної законодавчої бази.

В.М. Гранатуров рекомендує використовувати такі методи зниження фінансових ризиків, як страхування (майнову форму, хеджування, страхування відповідальності, співстрахування, перестрахування, самострахування), резервування коштів, диверсифікацію, лімітування. Г.В. Чернова пропонує наступні види методів зниження фінансових ризиків: метод відмови від ризику; метод зниження частоти збитку або запобігання збиткам; метод прийняття ризику на себе; метод зменшення розміру збитків; метод розподілу ризику; метод аутсорсингу ризику; метод запобігання збиткам; страхування; самострахування; метод передачі ризику.

Ухилення від ризику — це найбільш простий і радикальний напрям нейтралізації фінансових ризиків. Воно дозволяє повністю уникнути потенційних втрат, пов’язаних з фінансовими ризиками, однак, з іншого боку, не дозволяє отримати прибуток, пов’язаний з ризикованою діяльністю. Окрім цього, ухилення від фінансового ризику може бути просто неможливим, і ухилення від одного виду ризику може привести до виникнення інших. Тому, як правило, цей спосіб застосовний лише відносно дуже великих ризиків.

Найбільш небезпечні по своїх наслідках фінансові ризики підлягають нейтралізації шляхом страхування, що також виступає способом передачі ризику. Стороною, що приймає фінансові ризики, в даному випадку виступає страхова компанія. Хеджування як метод зниження фінансових ризиків представляє собою страхування ризиків від несприятливих змін цін на будь-які товарно-матеріальні цінності по контрактах і комерційних операціях, що передбачають постачання (продажі) товарів в майбутніх періодах.

Мінімізувати фінансові ризики підприємство може також шляхом встановлення і використання внутрішніх фінансових нормативів в процесі розробки програми здійснення певних фінансових операцій або фінансової діяльності підприємства в цілому. Система внутрішніх фінансових нормативів може включати: граничний розмір позикових коштів, використовуваних у виробничо-господарській діяльності підприємства; максимальний розмір комерційного або споживчого кредиту, що надається одному покупцеві; мінімальний розмір активів у високоліквідній формі; максимальний розмір депозитного вкладу, що розміщується в одному банку; максимальний розмір коштів, що витрачаються на придбання цінних паперів одного емітента та ін. [3]

Одним із інструментів мінімізації фінансових ризиків на фондових ринках стало юридичне введення інституту «кваліфікованого інституціонального інвестора». Такий крок був здійснений з метою мінімізації ризиків функціонування ринків капіталу та підвищення їх ефективності. Кваліфікованим інституціональним інвестором визнавалась особа, здатна адекватно оцінювати системні ризики, пов’язані з інвестиціями в ті чи інші фондові інструменти, і самостійно здійснювати операції з цінними паперами на основі таких оцінок [4].

Література:

1.Альохін Б. Можливості та інвестиційні особливості ринку цінних паперів/ Фінансовий ринок України. – 2013. – №1(111). – 17 с.

2.Фабоцці Ф. Ризики інвестиційної діяльності на фондовому ринку/ Фінансовий ринок України. – 2013. – №3(113). – 16 с.

3. Землячова О.А., Савочка Л.С. Класифікація фінансових ризиків та методи їх зниження/ Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції – 2012. – №3. – С. 50-56

4. В. В. Коваленко Правові засади мінімізації фінансових ризиків на фондовому ринку/ Юридична наука. – 2011. – № 3. – 115 с.