Динисюк М.Д.

Студентка групи 51-МО

ННІ Менеджменту адміністрування та права ВНАУ

Науковий керівник : Фіщук Н.Ю.

Доцент кафедри Аграрного менеджменту ВНАУ

ЕМІГРАЦІЯ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УКРАЇНІ

У статті розглянуто основні причини еміграції висококваліфікованих працівників, наведено динаміку даного процесу. Визначені позитивні та негативні сторони еміграції.

Ключові слова: інтелектуальна еміграція, висококваліфікований мігрант, інтелектуальний донор, трудовий потенціал.

Актуальність дослідження. Сьогодні населення України постійно зазнає сукупного впливу економічної, демографічної та соціальної криз, які підсилюють одна одну і не дають нашій державі вийти на шлях суттєвого підвищення якості життя і сталого економічно-соціального розвитку. В таких умовах міграція населення є важливим чинником суспільного розвитку. В сучасних умовах міжнародної економічної інтеграції умови для здійснення професійної діяльності висококваліфікованих працівників в Україні (як матеріальні - оплата праці вченого, так і дослідницькі - доступність літератури, сучасного устаткування ,технологій тощо) не відповідають світовим стандартам, потребам сучасного дослідника, що спричиняє різке збільшення обсягів інтелектуальної еміграції. Загалом інтелектуальна еміграція наукової еліти є досить актуальною проблемою для сучасної України, і потребує детального аналізу і невідкладних дій держави щодо зменшення її обсягів в майбутньому. Аналіз останніх наукових досліджень та публікацій. Проблеми міжнародної міграції населення вже тривалий час є об’єктом вивчення таких західних дослідників, як Т. Андерсен, Р. Брубейкер, А. Вільямс, Р. Іредейл, С.Каслз, М. Міллер, В. Сатцевіч, Дж. Солт, О. Старк, К. Уоллес, Дж. Уолперт. Не залишилися осторонь вивчення міжнародної мобільності людських ресурсів українські вчені А. Гайдуцький, Е. Лібанова, Ю. Макогон, О. Малиновська, А. Поручник, А.Румянцев, А. Філіпенко, О. Хомра. Метою статті є комплекс дослідження інтелектуальної еміграції з України , аналіз чинників, що найбільше обумовлюють це явище, її наслідків, а також розробка пропозицій щодо зменшення кількості інтелектуальних емігрантів в перспективі. Викладення основного матеріалу. Еміграція (лат. emigratio - виселення, переселення) - вимушена чи добровільна зміна місця проживання людей (емігрантів, переселенців), переселення зі своєї батьківщини, країни де вони народилися і виросли у інші країни глобального суспільства з економічних, політичних, або релігійних причин. Динаміку зовнішньої еміграції в Україні наведено в графіку[1].

Мал.1 Динаміка зовнішньої еміграції в Україні.

Англійський учений Дж. Солт вважає, що висококваліфікований мігрант – це фахівець, який має вищу освіту. Однак, за переконанням іншого англійського дослідника А. Вільямса, будь-який мігрант може передавати свої знання у країні прибуття, а відтак – вважатися висококваліфікованим. Вочевидь, якщо перше визначення є досить вузьким, то друге – надто широким. Найближчим до істини може бути тлумачення, запропоноване австралійським науковцем Р.Іредейлом: висококваліфіковані мігранти – це іноземні працівники, які мають вищу освіту або володіють значним досвідом у певній сфері діяльності [2]. В умовах посилення інтелектуального суперництва між країнами випереджальний соціально-економічний розвиток того чи іншого суспільства значною мірою визначається наявністю людського капіталу, здатного забезпечувати технологічне лідерство. Усвідомлюючи цей факт, високорозвинені країни Заходу не тільки дбають про примноження і якісне зростання власного людського капіталу, але й активно формують попит на іноземних спеціалістів. Експортерами цього фактора сучасного розвитку здебільшого виступають країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою. Будучи не в змозі забезпечити належні умови життя, вони змушені відпускати свою найціннішу робочу силу за кордон[2]. Варто зазначити що на сьогодні явище інтелектуальної еміграції притаманне практично усім країнам що розвиваються. І особливо тим, чия економіка не забезпечує відповідного працевлаштування фахівців з вищою освітою. Такі держави стають так званими інтелектуальними донорами, оскільки значна частина їхніх високоосвічених громадян емігрує до економічно розвиненіших країн. В наш час найпотужнішим інтелектуальним реципієнтом, зокрема і для України , є США.У сфері науки й техніки нині там працює понад 30% іммігрантів з докторським ступенем[3]. За підрахунками деяких науковців, щорічна інтелектуальна еміграція з України налічує приблизно 95,4 тис. фахівців, тобто емігрує кожний 26 спеціаліст з вищою освітою. Протягом останніх років Україну залишило приблизно 5-5,5 тис. учених, що еквівалентно втраті 4-4,5млрд.дол.США.Згідно з офіційними даними Державного комітету статистики України, протягом 1996-2011рр.з України емігрували 1201 осіб з науковим ступенем, а це більше усього облікового складу дійсних членів Національної академії наук України. Рекордним був 1996 рік, коли за кордон виїхали 267 науковців. Багатьох вчених втратила Україна 1997-го (180), 2000-го (151), 2001-го (162), 2002-го (155). З 2003 року кількість вчених-емігрантів значно скоротилась. Найменше українських вчених виїхало за кордон у 2008-му - 30 і 2009-му - 31. Найчастіше українські вчені за цей час виїжджали до США - 420 осіб (343 кандидати і 77 докторів наук). На другому місті – Росія, куди за цей час виїхало 388 осіб (292 кандидати і 96 докторів наук). "Гостинною" для українських вчених виявилась і Німеччина, яку обрали для еміграції 251 науковець (208 кандидатів і 43 доктори наук). Значна кількість наукових емігрантів осіли в Ізраїлі (117), Канаді (109) та Польщі (52) (табл.1). Це дає підстави говорити про ознаки руйнування інтелектуального потенціалу української нації . Тому наша держава зобов’язана створити належні умови для якісного навчання й наукових досліджень, аби зупинити відтік наукового потенціалу, а також сприяти рееміграції науковців.

Таблиця1.Кількість емігрантів з України з науковим ступенем протягом 1996-2011 рр.(осіб)

Рік	Кількість науковців
1996	267
1997	180
1998	117
1999	136
2000	151
2001	162
2002	155
2003	92
2004	87
2005	53
2006	43
2007	52
2008	30
2009	31
2010	39
2011	53

Процес міграції висококваліфікованих кадрів має іншу назву, це - «втеча умів». Однобічна міграція наукових та інженерно-технічних кадрів переважно в промислово розвинені країни викликана як традиційними причинами, так і великими можливостями творчого зростання, самореалізації. Країна, що приймає таких фахівців, отримує більш високий трудовий потенціал і велику економію на відтворенні трудових ресурсів. А країни-донори, навпаки, несуть серйозні втрати у зв'язку з виїздом кваліфікованих спеціалістів. Все це говорить про те, що в міжнародній міграції відбуваються якісні зміни, зумовлені науково-технічною революцією, суть яких полягає в значному збільшенні частки кваліфікованих фахівців серед мігрантів. Закони про міграцію, які прийняті майже всіма країнами світу, на перше місце ставлять кваліфікацію приїжджого робочого з-за кордону[4]. За словами деяких науковців, процес еміграції висококваліфікованих кадрів має свої позитивні і негативні сторони. Позитивними сторонами є те, що професіонали високої кваліфікації, емігрувавши у більш розвинені країни, надалі сприяють припливу на батьківщину інвестицій, технологій, ідей і більш ефективних стандартів впровадження бізнесу. Виїзд за кордон дає можливість талановитим людям знайти краще застосування своїм здібностям, а також акумулювати фінансові ресурси й напрацювати ділові зв'язки, яких вони навряд чи змогли би набути на батьківщині. Таким чином, повернувшись, вони можуть принести набагато більше користі Україні, а державі набагато менше доведеться витрачати коштів на створення необхідних умов для розвитку талантів усередині країни. Крім того, тимчасовий виїзд студентів і вчених для участі у дослідженнях та проектах підвищує кваліфікацію вітчизняних дослідників і сприяє інтеграції України до світового науково-технічного й освітнього співтовариства. Емігранти сприяють просуванню вітчизняних товарів і послуг на світовому ринку. Зберігши ділові зв'язки на батьківщині й отримавши доступ до ресурсів закордонних ринків, емігранти, їхні контакти та репутація, стають ланкою між вітчизняними виробниками й закордонними споживачами. Для прикладу: індійці, які працюють у Кремнієвій долині, істотно сприяли проникненню індійських ІТ-компаній на американський ринок. Можливість еміграції стимулює розвиток вітчизняного ринку праці, спонукає українців отримувати конкурентоспроможну освіту з метою знайти роботу за кордоном. У результаті, не всі з них виїдуть, частина залишиться в країні, поповнивши економіку й науку висококласними фахівцями. З іншого боку, в умовах «витоку фахівців» роботодавці змушені постійно розвиватися й поліпшувати умови праці для залучення й утримання співробітників. Можливість еміграції стимулює бажання отримати гарну освіту, а роботодавців змушує поліпшувати умови праці. Негативними явищами є те, що еміграція фахівців високого класу призводить до вимивання людського капіталу. Створюється хибне коло, коли кожному наступному поколінню доводиться навчатися і переймати навички в людей з дедалі нижчою кваліфікацією. В результаті в країні знижується продуктивність праці, падає конкурентоспроможність у сфері залучення інвестицій у високотехнологічні галузі і економіка замикається на виробництві товарів з низькою доданою вартістю. Якщо через еміграцію країна втратить критичну масу добре освічених і діяльних людей, вона потрапить до замкненого кола деградації робочої сили й виробництва, для виходу з якого будуть потрібні набагато більші ресурси, аніж для створення умов для роботи талановитим людям, доки вони ще є в країні. Отже, дефіцит кваліфікованих кадрів, що виникне в країні через еміграцію, збільшить витрати вітчизняних компаній на робочу силу. Компаніям важко знайти високоякісних професіоналів багатьох спеціальностей, часто доводиться залучати кадри з-за кордону. Це збільшує собівартість товарів і послуг, робить їх менш конкурентоспроможними на світовому ринку. Крім того, дефіцит якісних кадрів утворюється й у державному управлінні. Це зменшує ефективність держапарату й ускладнює процес проведення необхідних реформ. Дефіцит кадрів збільшує витрати економіки й ускладнює її реформування. Країни витрачають великі кошти на створення необхідної медичної, освітньої й наукової інфраструктури для забезпечення створення у країні якісного людського капіталу. В Україні подібні соціальні видатки становлять третину державного бюджету. Якщо ж висококваліфіковані фахівці, які виросли в країні, у тому числі завдяки подібній державній підтримці, емігрують до інших країн, то країна втрачає можливості капіталізувати свої видатки і плодами її вкладень скористаються економіки інших країн. Країна не отримує віддачі від своїх вкладень у людський капітал. Висновки. На науковий і творчий потенціал українських вчених є попит у світі, але держава повинна формувати політику в інтелектуальній сфері таким чином, щоб знання і розробки вітчизняних науковців слугували, насамперед Україні,а не іншим країнам.

Література

1http://www.ukrstat.gov.ua/ - Державна служба статистики.

2.Ромащенко Т.І. Особливості міжнародної міграції висококваліфікованих працівників в умовах глобалізаціїт/ Ромащенко Т.І //Проблемы и перспективы сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках ЧЭС и ГУАМ (сб. научных трудов). – 2008. -Т. 1.- С. 339-344.

3.Телефанко Н.Б. Інтелектуальна еміграція з України в умовах міжнародної економічної інтеграції /Телефанко Н.Б .//Економічний простір.-2011.-№52/2.-С.32-41.

4.Орловська О.В. Особливості визначення категорії «висококваліфікованої робочої сили /Орловська О.В, Реліна І.Є // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках ЧЭС и ГУАМ.- (сб. научных трудов). 2011.-С.565-570 .

Summary

Emigration of skilled workers in Ukraine/ Fishchuk N.Y., Dynysyuk M.D.

The article deals with the main causes of emigration of highly skilled workers, given the dynamics of the process. Positive and negative aspects of emigration.

Keywords: intellectual emigration, highly skilled migrants, intelligent donor, employment potential.