Економічні науки/6. Маркетинг та менеджмент

К.е.н., доцент Бабина О.Є.

Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

Управління знаннями як інструмент реалізації потенціалу підприємства

Розвиток підприємства відбувається в процесі реалізації його потенціалу. Для забезпечення цього процесу необхідні відповідні умови та інструменти реалізації. Сьогодні здійснюється перехід на новий етап розвитку суспільства, де найвищими цінностями виступають інформація та знання. Тому надважливим інструментом реалізації потенціалу підприємства, як складної економічної системи, стає менеджмент знань.

В умовах розвитку суспільства знань, яке розглядається як більш високий рівень розвитку інформаційного суспільства, пріоритетним важелем є не просто інформація, а вміння працювати з нею, продукувати нові знання. В умовах сучасного господарювання саме знання стають засобом досягнення високих результатів розвитку як усієї країни, так і окремого підприємства.

Ефективне використання традиційних факторів виробництва сьогодні можливе лише при залученні знань, як ключового ресурсу розвитку. Найбільш успішні та конкурентоспроможні підприємства є, як правило, інтелектуальними організаціями, працівники яких розвивають свої базові знаннєві здібності, тобто підприємства, орієнтовані на знання (knowledge - driven). Вже сьогодні система управління знаннями здатна збільшити продуктивність організації, як мінімум, на 20%.[1].

Роль знання в економічному розвитку зростає, випереджаючи значимість засобів виробництва і природних ресурсів. За оцінками Світового банку, фізичний капітал у сучасній економіці формує 16% загального обсягу багатства кожної країни, природний — 20, а людський капітал — 64%. У таких країнах, як Японія та Німеччина частка людського капіталу становить до 80% національного багатства [2].

Здатність продукувати і використовувати знання все більшою мірою визначають конкурентоспроможність як національних економік, так і окремих підприємств, рівень соціально-економічного розвитку держав, добробут і якість життя їх народів. Для економіки України опора на інформацію і знання може стати одним з пріоритетних напрямів розвитку в контексті концепції інноваційного випередження.

Досвід практичної діяльності вітчизняних і міжнародних фірм засвідчує, що високо-технологічні підприємства не потребують значних капіталовкладень, однак потребують працівників з вищою освітою, високим рівнем кваліфікації. Тому головним чинником економічного зростання в розвинутих країнах виступає не матеріальна, а інтелектуальна складова — це знання людини, які зумовлюють зростання продуктивності праці й виступають визначальним фактором економічного зростання в сучасних умовах. [3].

Знання – єдиний вид ресурсу, що істотно відрізняє один бізнес від іншого, ресурс, який не піддається швидкому відтворенню конкурентами, що дозволяє компаніям, що уміють їм управляти, отримати унікальні і стійкі переваги. Кваліфіковане управління знаннями – завдання більш складне, ніж управління матеріальними активами або фінансовими ресурсами. Вирішення цього завдання створює можливість отримувати принципово нові переваги в конкурентній боротьбі, оскільки дозволяє використовувати ще невідомі більшості суб’єктів ринку сигнали про перспективні технології, майбутні потреби та попит.

У підприємств з’являється нагальна потреба в нових управлінських технологіях та інструментах, впровадження яких націлене на продукування, збереження та ефективне використання важливих знань та досвіду, здатних забезпечувати успішний розвиток підприємств у наддинамічному середовищі [4].

Знання як актив мають певні особливості. Так, людина, що передає знання, залишається їх власником - одне знання може передаватися необмежену кількість разів, і при передачі збільшується кількість його власників. Знання не зношується, скоріше, навпаки - при постійному використанні воно розвивається і стає більш корисним.

З точки зору реалізації потенціалу, головним для підприємства є не наявність у персоналу знань, як таких, а людська здатність їх використовувати. Здатність використовувати знання не амортизується (не зношується згодом і не знецінюється) лише за умови постійного нарощування знаннєвого потенціалу.

Управління знаннями, як активом, суттєво відрізняється від управління матеріальними активами, і не тільки через те, що знання може переміщатися, передаватися, можливі витік знань, імітація, копіювання. Є ще одна особливість - знання є невід’ємними від організацій і конкретних людей. До того ж знання важко створювати., доступ до цих активів ускладнений. Їх не можна продавати і купувати на вільному ринку, для доступу до них існують правові бар’єри.

Управління знаннями на підприємстві виконує такі функції: стимулювання інновацій; сприяння розвитку співпраці; заохочення та використання можливості навчання; збільшення продуктивності; створення конкурентоздатної переваги(ринкової диференціації); залучення і збереження людського капіталу; збільшення рівня задоволення клієнтів; обмін найкращою практикою і процесами.

Процес управління знаннями на підприємстві відбувається послідовно шляхом їх генерації, збереження, поширення та використання, підтримки управління. В сучасних умовах управління знаннями на підприємстві є новим етапом у розвитку технологій менеджменту, де головний акцент робиться на персонал та активізацію людських ресурсів.

На сучасних підприємствах впровадження, підтримка та розвиток системи управління знаннями створює надійне підґрунтя для ефективного перетворення інформації у стратегічний нематеріальний актив підприємства, тобто його знаннєвий потенціал. Він являє собою специфічні, унікальні, рідкісні знання, якими володіє кожний окремий співробітник компанії, і є ключовим фактором успіху у конкурентній боротьбі в умовах розвитку «нової» економіки.

Накопичений знаннєвий потенціал безпосередньо забезпечує розвиток підприємства, оскільки саме він дає необхідну енергію для формування наміру активного розвитку організації та здійснення змін, при цьому імпульсом до змін стає інформація.

Таким чином, комплексне застосування управління знаннями як інструменту реалізації потенціалу, дозволить забезпечити необхідну траєкторію та темп розвитку підприємства, дозволить здійснювати процес управління потенціалом з максимальною ефективністю.

Література:

1. Звіт II Міжнародної HR конференція «Knowledge Management/ Управління знаннями» 23-24 лютого 2006 р., м. Київ [Електронний ресурс]. Режим доступу: //http://www.management.com.ua/events/km_23-02-2006.html

2. Федулова Л.І. Актуальні проблеми менеджменту в Україні / Л.І. Федулова // К. : Фенікс, 2005. — 320 с.

3. Бондарєва Л.І. Менеджмент знань як пріоритетна складова інноваційного забезпечення економіки в Україні / Л.І.Бондарєва // Вісник університету «Україна», № 15. - 2012. - С.85-89.

4. Титенко С.В. Проблема моделювання знань в інтелектуальних навчальних Web-системах / С.В. Титенко, О.О. Гагарін // Интеллектуальный анализ информации ИАИ-2009 : матер. ІХ Междунар. науч. конф. им. Т. А. Таран. – К. : Просвіта, 2009. – С. 384–390.