к

к.ек.н. Коцеруба Н.В.

Мацюх І.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

м.Вінниця, вул. Соборна,83

ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку існує необхідність створення досконалої системи фінансового контролю в Україні для забезпечення фінансової дисципліни під час проведення реформування народного господарства. Саме тому проблема організації державного фінансового контролю є актуальною в наш час.

Анотація.Організація системи державного фінансового контролю в Україні існує ряд проблем які знижують рівень фінансово-бюджетної дисципліни в регіонах. Зокрема, це недосконале законодавство, відсутність цілісної системи органів, що забезпечують контроль, неефективний порядок складання звітності про контрольно-ревізійну діяльність. В даній статті досліджено існуючий стан державного фінансового контролю на регіональному та місцевому рівні. Виявлено проблеми, які перешкоджають підвищенню дієвості та ефективності фінансового контролю, визначено найбільш поширені порушення фінансово-бюджетної дисципліни в регіонах, запропоновано шляхи підвищення ефективності державного фінансового контролю, які сприятимуть стабілізації фінансово-бюджетної дисципліни на регіональному і місцевому рівні.

Метою статті є висвітлення сутності фінансового контролю та визначення напрямів розвитку системи державного фінансового контролю в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання фінансового контролю досліджувалось багатьма українськими економістами, серед яких особливо необхідно виділити: О.Д. Василика, А.О. Єпіфанова, О.П. Кириленко, А. Буковинський, С.О. Булгакова, О.П. Зварич, В.І. Каленська, О.Т. Колодій, В.І. Стоян, О.О. Чечуліна та ін [6].У той же час проблеми розвитку державного контролю залишаються недостатньо висвітленими. В економічній літературі майже відсутні науково обґрунтовані методологічні й методичні підходи щодо удосконалення форм і методів державного контролю, у тому числі аудиту державних ресурсів.

Викладення основного матеріалу. Система державного фінансового контролю в Україні функціонує згідно Конституції та чинного законодавства України, регламентується підзаконними актами, що розроблено за видами або формою здійснення відповідних повноважень, а також стандартам та методичним рекомендаціями з організації та проведення відповідного контролю.За своєю економічною сутністю фінансовий контроль - це комплекс заходів, що вживаються законодавчими і виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів [2, с. 97-99].Основною метою контролю є визнання того факту, що контроль – не самоціль, а невід'ємна складова частина системи державного регулювання, метою якої є розкриття відхилень від прийнятих стандартів і порушення принципів, законності, ефективності та економії витрачання матеріальних ресурсів на якомога ранній стадії з тим, щоб мати можливість прийняти коригуючі заходи, а в окремих випадках притягти винних до відповідальності, одержати компенсацію за заподіяну шкоду або здійснити заходи щодо запобігання або скорочення таких порушень у майбутньому [3, с. 76-79]. Організація контролю потребує чіткого визначення суб'єкта контролю. Суб'єктами фінансового контролю виступають органи державної влади залежно від рівня ініціювання, а також інститути незалежного фінансового контролю. В системі державного фінансового контролю - Рахункова палата України, Міністерство фінансів України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національне агентство з управління державними корпоративними правами, Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, Агентство з питань банкрутства, Національний банк України, регіональні рахункові палати, органи внутрішнього відомчого фінансового контролю в системі виконавчої влади [1, с. 33-39].

Однією з основних причин несформованості цілісної системи можна виділити недосконале законодавство. Система державного фінансового контролю України функціонує без існування базового закону, який би встановлював основні поняття у цій сфері, чітко розподіляв би завдання, функції та повноваження між органами державної та місцевої влади, регламентував відносини між суб’єктами та об’єктами контролю, визначав відповідальність та незалежність відповідних уповноважених посадових осіб. Бюджетний кодекс України не врегульовує цих питань.

Аналізуючи ефективність фінансового контролю в Україні, можна виявити низку серйозних проблем становлення державного фінансового контролю. Найважливіша з них – методологічна проблема, пов’язана з недостатньою з’ясованістю природи внутрішнього та зовнішнього фінансового контролю. У нашій державі спостерігаються спроби штучного об’єднання внутрішнього і зовнішнього фінансового контролю, що пояснюється нерозумінням суті питання [5, с. 137-146].

Наступна проблема полягає в тому, що сьогодні державний фінансовий контроль не поширюється на доходи Державного та місцевих бюджетів. В Україні такі функції покладені на податкову службу. Важливою проблемою є також відсутність належного державного фінансового контролю за використанням державної та комунальної власності. Величезні фінансові потоки і кошти зовсім не контролюються. Ще одна вагома проблема – відсутність системи здійснення контролю за використанням державних коштів. [3, с. 76-79].Виходячи з пріоритету державної політики України щодо вступу до ЄС, одним з важливих аспектів у цьому процесі є адаптація системи державного фінансового контролю до європейських вимог. Йдеться про виконання Україною вимог глави 28 “Фінансовий контроль” документу “Acquis communautaire” та дотримання положень Лімської декларації керівних принципів з контролю.

Необхідно у контексті реформи системи державного управління, що започаткована в Україні, взагалі змінити підходи щодо поняття “контроль” і наблизити його до європейських тлумачень. Система контролю повинна бути спрямована на виправлення порушень та недопущення їх в подальшому. Система фінансового контролю на місцеву рівні повинна мати постійний характер. Загальними рисами найоптимальнішої і такої, що відповідала б вимогам ЄС, моделі системи фінансового контролю на місцевому рівні (муніципального фінансового контролю) в Україні можуть бути :

1) зовнішній незалежний фінансовий контроль, у частині загального незалежного контролю за надходженнями до бюджетів усіх рівнів та витрачанням бюджетних коштів, у тому числі й місцевих бюджетів та трансфертів повинен здійснюватися Рахунковою палатою, а також її регіональними представництвами;

2) внутрішній фінансовий контроль, у частині контролю за своєчасним та в повному обсязі надходженням податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів - Міністерством фінансів, зокрема Державною податковою адміністрацією, Митною службою України у складі міністерства, а також іншими уповноваженими органами влади;

3) внутрішній фінансовий контроль, у частині контролю за витрачанням коштів місцевих бюджетів та трансфертів з місцевих бюджетів, внутрішні служби контролю та аудиту у складі місцевих органів влади (муніципальні органи контролю) і аудитори у бюджетних установах; у частині контролю за використанням трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам - уповноважені представники (державні аудитори) Міністра фінансів.

Для підвищення ролі фінансового контролю в Україні, вирішення основних проблем у державі, що пов’язані з цим питанням, необхідно реформувати систему фінансового контролю. Щодо заходів реформування, то можна виділити наступні:

¾ розроблення законодавчої бази, нормативно-правових актів, інструктивних і методичних документів, що підвищують ефективність державного фінансового контролю;

¾ створення й відпрацювання механізму координації роботи контрольних органів;

¾ вирішення питання поліпшення матеріально-технічного забезпечення контрольних органів;

¾ проведення заходів з удосконалення професійного рівня працівників контрольних органів;

¾ вивчення і впровадження в практику іноземного досвіду проведення державного фінансового контролю [5, с.137-146].

Напрями розвитку цілісної системи державного фінансового контролю в Україні: сприяння формуванню цілісності системи державного фінансового контролю шляхом прийняття Кодексу державного фінансового контролю України, який буде системоутворюючим нормативним актом щодо визначення суб’єктів державного фінансового контролю, їх класифікацією в залежності від компетенції стосовно об’єктів контролю; формування незалежності в першу чергу Контрольно-ревізійного управління України шляхом виведення його зі складу та підпорядкування Міністерства фінансів України, зробивши окремим відомством в системі центральних органів виконавчої влади, безпосередньо підпорядкованим главі виконавчої гілки влади країни; запровадження двох вищих органів державного фінансового контролю. здійснення структурування або угрупування суб'єктів державного фінансового контролю за ознаками компетенції стосовно об’єктів контролю на три групи: перша група – вищий державний фінансовий контроль, у складі – Головного контрольно-ревізійного управління України та Рахункової палати України; друга група – зовнішній державний фінансовий контроль, у складі – Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України; третя група – внутрішній державний фінансовий контроль, у складі всіх контрольно-ревізійних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, інших головних розпорядників бюджетних коштів, органів місцевого самоврядування. Oбов'язковість взаємоконтролю між різними групами системи державного фінансового контролю, тобто суб'єкт контролю одної групи одночасно є й об'єктом контролю для іншої групи [4, с. 85-92].

Висновки. Розглянувши стан фінансового контролю в Україні, можна дійти висновку про недооцінку ролі фінансового контролю в Україні для забезпечення фінансової дисципліни у державі. Такий стан призводить до значних фінансових порушень, які мають тенденцію до зростання протягом останніх років, що спричинено рядом проблем у цій галузі. Наявність значних обсягів фінансових порушень визначає потребу в підвищенні ролі фінансового контролю на сучасному етапі розвитку економіки. Вирішення цих проблем може бути досягнуте лише завдяки розробленій стратегії удосконалення, яка повинна відповідати вимогам сучасності та спиратися на прийняті у всьому світі норми.

Література:

1. Басанцов І. В. Стандартизація фінансового контролю як один із початкових етапів реформування контрольної системи України // Вісник Української академії банківської справи. - 2010.- № 1.- с.33-39.

2. Кінащук Л. Фінансовий контроль в системі державного управління // Підприємство, господарство і право. – 2011. - №11. – с.97-99.

3. Дмитренко Г.В. Проблеми удосконалення державного фінансового контролю в контексті зарубіжного досвіду // Економіка & держава. – 2009. - №7. – с.76-79.

4. Плескач В.Л., Фінансовий контроль у контексті трансформаційних процесів економіки //Фінанси України. – 2009. - №6 .- с.85-92.

5. Стефанюк І. Б. Теоретичні засади побудови нової системи державного фінансового контролю підприємницької діяльності // Фінанси України (укр.).- 20011.- № 11.- с.137-146.

6. http://www.rbc.ua/rus/newsline/2008/08/15/414211/shtml